1. Зміст та сутність СП як галузі пед.. знань. Предм.,завд,ф-ції СП. C.П.-галузь пед.н.,яка вивч особл соц. вих особ-сті у процесі її соц-ції.СП підкреслює, що лише вся сукупність умов та впливів, у яких проходить розв-ок л.(сім*я, шк.,ЗМІ, ін. соц..інст.,різні мікросеред, традиці) у взаємодії визначають процес соц. формув-я особ-і. тому визначення, організ-я та використ-я всього вих.-го потенціалу соціуму для соц.-ї індивіда є осн. ЗМІСТОМ СП. Обєкт-л.як член соціуму.Предм-процес соц. в-я. особ-сті. Ф-ї: 1)теор–пізнав(аналіз соц.-пед процесів, пояснення причин різних соц.проблем,розробка соц. підходів); 2)прикладна(пов’язана з різном.способами та розробкою різном. шляхів удосконал-я.соц-пед. впливу на особ-сть,створ.оптим.умов для соці-ї. та мінімаліз-ї негатив.факторів впливу соц. сер-а. Реалізується на таких РІВНЯХ:-соціетальний(тут об’єкт - різном. держ. та громадс. організ, які здійсн-ть у певному напрямку соц. вих. особ-сті;-соц-середовищний(об’єкт–різном-і складники мікросер-а);–індивідуал-й(об’єкт-окрема особ-ь на різних етапах її соц.-ї. Завдання: 1)вивч-я особлив.соц.-ї особ-сті в різних мікросоціумах;2)пед-чно доцільне використ-я різних факторів соц. серед;3)вивч-я особливостей вих-го впливу на особ-сть різних соц. інститутів;4)дослідж-я змістовно-технологічних засад соц.-пед діял-сті.5)розробка технологій попередж-я та подолання негатив впливу факторів соц. серед на особ-сть.

2. Базові теорії сп

1) мотиваційно-потребова(А.Маслоу).5 осн. видів потреб(фізіолог-і;потреб. в безпеці й добробуті;в любові;в повазі; в самореалізації)Всі вони формують певну структуру, яка визначає повед-у л. Потреби: вторинні і первинні (вроджені). 2)т. научіння (Торндайк, Утсон, Скінф) базується на обґрунт-ні зовн-х поведінкових актів,які утвор-ться шляхом механічного закріплення адекватних реакцій організму на вплив зовн–о сер-а. 3)т.соц. научіння(Бандура) трактує соц. розв. л. як надбання нею нових форм реакцій шляхом наслідув-я повед-и ін. л-й або спостереж-я за ними.4) т. діяльності(Леонтьєв) визнання соц. природи псих-о розв л.,єдності матеріал-ї та псих діял-сті;5) к-рно-іст-а(Виготський)псих-і ф-ї(увага,пам'ять, емоції) не є внутр-ми природно, а утв-я впродовж ж-я.6)т.розв-у(Виготський, Ельконін,Запорожець)процес розв-у -це саморух дитини завдяки її діял-сті з предметами,а фактори спадковості-лише умови,які визначають сутність процесу розв; 6)т.прив’язвності(Дж.Боулбі)-стосунки прив’язан-і між дит.і батьками визначальні для норм. розв дитини;7)т.соц.компетентності (Лавриченко)-соц. компетент-сть вихованців-мета і резутат н-я,в-я, соц.-ї;8)особистісно-орієнтовані теорії(В.Сєріков)-особ-сть вільно вибирає шляхи розв-у та способи н-я.На 1-му місці саморозвиток.

3.Зміст поняття «соціалізація». Провідні напрями соц-ї особистості.

Це процес послідовного входження індивіда в соц. серед-е.За змістом –це процес двобічний:з 1-го боку-засвоєння індивідом соц-го досвіду шляхом входження в соц.-е серед-е, с-му соц-х зв'язків,з 2-го-активне відтворення індивідом с-ми соц.-х зв'язків за рахунок його діял-сті, входження в соц.-е серед-е.  Особ-сть-біолог індивід,здатний до свідомої діяльності. Поняття соц.-я-базова дефініція(поняття)СП. У процесі соці-ї формуют-я соц. якості, цінності, знання, навички л.Напрями:1.соц.-но-філософс-й.Це збереження стабілізація сусп.-х відносин при їх засвоєнні,активний комунікативний вплив, у процесі якого відбувається апробація різноманітних соціальних ролей і формується соц.-не „Я". 2.соц-но-психолог-й: Тут соціально-психологічні аспекти соц.-ії означені в площині вклю­чення індивіда в різноманітні суспільні відносини, засвоєння й відтворення соц.-го досвіду і зв'язків, активного перетворення серед-а.3. соціально-педагогічний, представники якого.Особливість цього підхо­ду - намагання розглядати соц.-ю як процес, який відображає хід соц.-го формування особистості в конкретному соціокультурному середовищі як формування конкретного соціального типу. У цьому випадку соціалізація це надзвичайно складний і багатофакторний процес набуття індивідом людських властивостей і якостей, направ­леність яких визначає конкретна соціальна ситуація. З позицій соці­ально-педагогічного підходу важливо враховувати, що в ході соці­алізації особистість активно бере участь у процесах самоперетворення, які проходять на тлі соціокультурного середовища, що змінюється. Ступінь її' участі в цих змінах визначає темпи соціалізації, а спрямованість залежить від їхньої соціальної значущості. По суті, особистість тільки на перших етапах розвитку обмежена рамками первісного соціуму, згодом ідуть активні процеси його розширення, пошуку свого місця в ньому, корекції відносин, самоорганізації індивідуального простору.