
- •Символізм[ред. • ред. Код]
- •Акмеїзм[ред. • ред. Код]
- •Футуризм[ред. • ред. Код]
- •Імажинізм[ред. • ред. Код]
- •10) Джеймс Джойс
- •Життя і творчість[ред. • ред. Код] Дублін, 1882–1904[ред. • ред. Код]
- •Основні твори[ред. • ред. Код] Дублінці[ред. • ред. Код]
- •Портрет митця замолоду[ред. • ред. Код]
- •Цікаві факти[ред. • ред. Код]
- •11) Франц Кафка
- •Родовід[ред. • ред. Код]
- •Лінія батька[ред. • ред. Код]
- •Лінія матері[ред. • ред. Код]
- •Мова спілкування[ред. • ред. Код]
- •Походження прізвища[ред. • ред. Код]
- •Біографія[ред. • ред. Код] Народження[ред. • ред. Код]
- •Виховання в родині[ред. • ред. Код]
- •Дитинство та юність[ред. • ред. Код]
- •Навчання в ліцеї[ред. • ред. Код]
- •Додаткові заняття[ред. • ред. Код]
- •Формування особистості[ред. • ред. Код]
- •Університетські роки[ред. • ред. Код] Навчання[ред. • ред. Код]
- •Дружба з Максом Бродом[ред. • ред. Код]
- •Перші проби пера[ред. • ред. Код]
- •Бібліографія[ред. • ред. Код]
- •Новели та мала проза[ред. • ред. Код]
- •Про Кафку[ред. • ред. Код]
- •Літературні твори[ред. • ред. Код]
- •Фільми[ред. • ред. Код]
- •Екранізації творів[ред. • ред. Код]
- •Критика[ред. • ред. Код]
- •13) Своєрідність світобачення ф. Кафки та його художнє вираження в оповіданні «Перевтілення»
- •Навчання[ред. • ред. Код]
- •У Мюнхені[ред. • ред. Код]
- •1910-Ті і початок 1930-их років[ред. • ред. Код]
- •Повернення в Європу[ред. • ред. Код]
- •Нобелівська премія[ред. • ред. Код]
- •Творчість[ред. • ред. Код] Ранні роки і «Будденброки»[ред. • ред. Код]
- •Зріла творчість[ред. • ред. Код]
- •Вибрані твори[ред. • ред. Код]
- •Українські переклади[ред. • ред. Код]
- •Біографія[ред. • ред. Код]
- •Літературна творчість[ред. • ред. Код]
- •Київ і Україна у житті та творах Булгакова[ред. • ред. Код]
- •Франція, Друга світова війна[ред. • ред. Код]
- •Повоєнні роки[ред. • ред. Код]
- •Композиція[ред. • ред. Код]
- •Висловлювання критиків про роман[ред. • ред. Код]
- •21. Вираження трагедії голокосту в поезії «Фуга смерті» Пауля Целана
Дружба з Максом Бродом[ред. • ред. Код]
Між Максом Бродом і Францом Кафкою було мало спільного. Брод, журналіст, романіст, театрал (він закінчить своє життя на посаді художнього директора театру «Хабімах» в Тель-Авіві), філософ, керівник оркестру, композитор. Він настільки ж екстраверт, як Кафка замкнутий, настільки ж активний, як Кафка меланхолійний і повільний, настільки ж плодовитий в своїй письменницькій праці, як Кафка вимогливий і не рясний в своїй творчості. Перехворівши кіфозом в ранній юності, Брод був злегка викривлений, але компенсував свій недолік виключною жвавістю. Шляхетний, захоплений, він мав постійне бажання займатись якоюсь справою, і протягом життя у нього буде їх багато. Свою біографію він справедливо назвав «Бурхливе життя», бойове життя. Макса Брода не відносять до великих людей, але він мав неординарне літературне чуття: з перших письменницьких дослідів Кафки, ще невпевнених і незграбних, він зумів розпізнати його геній. Початок дружби з Максом Бродом став для Кафки початком періоду розваг та вечірок. Після канікул 1903 року він напише Оскару Поллаку, що набрався хоробрості. Стан його здоров'я покращився, він став сильнішим, він вийшов у світ навчився розмовляти з жінками. Найважливішим стало те, як напише Кафка сам, він відмовився від життя відлюдника. Десять років по тому, згадуючи ці перші роки юності, він написав Феліції Бауер:
« |
«Якби я знав тебе вже років вісім чи десять (адже минуле так само вірогідне, як і втрачене), ми могли б бути щасливі сьогодні без усіх цих жалюгідних вивертів, зітхань і без надійних замовчувань. Замість цього я сходився з дівчатами - тепер це вже далеке минуле, - в яких легко закохувався, з якими було весело і яких я ще легше кидав, ніж вони кидали мене, не завдаючи мені цим жодних страждань» |
» |
.
В цей час Кафка пережив свій перший чуттєвий досвід з жінкою, яка була продавщицею магазину готового плаття. Цей досвід спочатку приніс вдоволення, а потім, після знайомства з іншими дівчатами, видався брудним. Це підкреслювало характер заборони, який висів відтепер для нього над усім, що стосується сексу. На деякий час — в 1903, в 1904 роках — рана була ще терпимою і, дозволяла любовні інтрижки юності. Але біль посилюється з кожним роком і повільно паралізує все його життя.
Перші проби пера[ред. • ред. Код]
Під час навчання в університеті Кафка продовжує писати та веде якщо не «Щоденник», то щонайменше записну книжку і зупинився лише в 1903 році, коли протягом шести місяців майже нічого більше не створив. В ці роки (1904–1905) було написано твір «Опис однієї боротьби», що уникнув вогню саме завдяки Максу Броду, якому Кафка дав його прочитати і той зберіг його в шухляді свого письмового столу, бо все інше, написане в цей період, було знищено. «Опис однієї боротьби» виступає проти фривольність, дурного кокетства, брехні, які заволоділи літературою. Але в той же час це найбільш химерний, найбільш манірний твір, найбільш зазначений смаком епохи, проти якого він направлений. Такий парадокс цього твору юності. Незабаром Кафка піде іншими шляхами.
Робота для письменника була заняттям другорядним та обтяжливим: у щоденниках та листах він буквально признається в ненависті до свого начальника, товаришів по службі та клієнтів. На першому ж плані завжди була література, «що реабілітувала все його існування». У 1917 після легеневого крововиливу розвився туберкульоз, від якого письменник помер 3 червня 1924 року в санаторії під Віднем.
Аскетизм, невпевненість в собі, самоосуд та хворобливе сприйняття навколишнього світу — всі ці якості письменника добре задокументовані в його листах та щоденниках, а особливо в «Листі батькові» — цінній інтроспективі стосунків між батьком та сином. Через ранній розрив з батьками Кафка був вимушений вести дуже скромний спосіб життя і часто міняти житло, що наклало відбиток на його ставлення до самої Праги та її мешканців. Хронічні хвороби дуже дошкуляли йому; окрім туберкульозу, він страждав від мігрені, запаморочення, наривів та інших захворювань. Він намагався протидіяти всьому цьому натуропатичними засобами, такими як вегетаріанська дієта, регулярна гімнастика та вживання великої кількості непастеризованого коров'ячого молока. Будучи школярем, він брав активну участь в організації літературних зустрічей, докладав зусилля до організації та просування театральних спектаклів. На оточуючих Кафка справляв враження своєю хлоп'ячою, акуратною, суворою зовнішністю, спокійною та незворушною поведінкою, а також своїм розумом і незвичайним почуттям гумору.
Могила Кафки на Новому єврейському кладовищі міста Праги. Надпис івритомговорить: «Аншл син Гениха Кафки та Етл; нижче — батько: Гених син Якова Кафки та Фрадл, мати: Етл, дочка Якова Леві та Ґути»
Стосунки Кафки зі своїм деспотичним батьком є важливою складовою його творчості. У період між 1912-м та1917-м роками він залицявся до берлінської дівчини Феліції Бауер, з якою двічі був заручений і двічі розривав заручини (наслідком цих стосунків стало написання роману «Процес»). Спілкуючись з нею головним чином через листи, Кафка створив її образ, який зовсім не відповідав дійсності. І справді вони були дуже різними людьми, що виявляється з їхнього листування. Другою нареченою Кафки стала Юлія Вохрицек, але заручини знову ж таки незабаром були розірвані. На початку 1920-х років він мав любовні стосунки із заміжньою чеською журналісткою, письменницею та перекладачкою — Міленою Есенською. У 1923 році Кафка, разом з дев'ятнадцятирічною Дорою Дімант, на декілька місяців переїхав у Берлін, в надії віддалитися від впливу сім'ї та сконцентруватися на письменництві; потім він повернувся до Праги. Здоров'я в цей час погіршувалося, і 3 червня 1924 року Кафка помер в санаторії під Віднем, ймовірно, від виснаження. Тіло перевезли до Праги, де воно і було поховане 11 червня 1924 на Новому єврейському кладовищі в районі Страшніце, в спільній сімейній могилі.
За життя Кафки опубліковано всього декілька коротких оповідань, що склали дуже малу частину його робіт, і його творчість не приваблювала багато уваги, доки посмертно не були видані його романи. Перед смертю він доручив своєму другу та літературному агенту — Максу Броду — спалити все ним написане без винятку. Його коханка Дора Дімант справді знищила рукописи, якими вона володіла, але Макс Брод не скорився волі покійного та опублікував більшу частину його робіт, які незабаром почали привертати до себе увагу. Вся його опублікована творчість, окрім декількох чеськомовних листів, була написана німецькою.