
- •Провідні літературні напрями та течії в західноєвропейських літературах останньої третини хіх століття.
- •2. Особливості розвитку реалізму в другій половині хіх ст. Творчість г. Флобера.
- •3.Натуралізм в літературі останньої третини XIX ст. Творчість е.Золя.
- •4.Eстетизм в англійській літературі останньої третини xiXст. Творчість о. Вайлда
- •5) Символізм в західноєвропейських літературах кінця хіх ст
- •6.Розвиток драми і театру в останню третину 19 століття. Творчість г. Ібсена
- •7. Провідні літературні напрями та течії в літературі першої половини 20 століття
- •8.Модернізм:філософські основи,особливості,жанрова система,представники.
- •9)Західноєвропейська поезія модернізму першої половини XX століття.
- •10. Сюрреалізм: особливості, представники. Творчість г. Аполлінера
- •11. Експресіонізм:особливості,представники
- •12. Англо-американська поезія імажизму: особливості, представники
- •13. Творчість т.С. Еліота
- •14. Модернізм у Франції. Творчість м. Пруст.
- •15.Особливості розвитку австрійської літератури першох половини XX ст. Творчість ф.Кафки.
- •16. Англійський модерністичний роман
- •17) Міф у літературі.
- •18. Особливості розвитку ірландської літератури першої 20 століття. Творчість Дж. Джойса.
- •19. Особливості розвитку реалізму в літературі хх ст
- •20. Французький реалістичний роман 1 половини 20 століття . Творчість Моріака.
- •21)Реалізм в англійській літературі першої половини XX ст. Творчість Джона Голсуорсі.
- •22. Німецький реалістичний роман першої половини хх ст.
- •23. Література «втраченого покоління»
- •24. Утопічні жанри 20 ст.
- •25. Розвиток американської літератури в першій половині хх ст.
- •26. Творчість е. Гемінґвея.
- •27. Загальна характеристика драматичного мистецтва першої половини хх ст.
- •28.Епічний театр Бертольда Брехта
- •29. «Драма ідей» у творчості б. Шоу.
- •30. Французький театр першоїполовини 20 століття
- •31. Провідні напрями та жанри в літературі другої половини хх ст
- •32. Екзистенціалізм у літературі 20 століття
- •33)Театр абсурду в літературі другої половини XX ст.
- •35. Творчість е.Йонеско
- •36. Розвиток швейцарського театру і драми у др. Пол. 20 ст.
- •37. Англійська література другої половини хх ст.
- •38.Французька література другої половини хх ст. Школа "нового роману"
- •39. Особливості розвитку німецької літератури другої половини хх ст.
- •40. Американська література другої половини хх ст
- •41)Загальні тенденції розвитку латиноамериканських літератур XX ст. Творчість г.Маркеса.
- •42. Поняття постмодернізму. Постмодернізм в сучасній літературі.
35. Творчість е.Йонеско
Вагомий внесок у розвиток "театру абсурду" зробив румунський драматург Е. Ионеско."Він завжди залишався поетом, тому що його самотність облягали трагічні образи. Його театр наповнений символами, але образ завжди передував значенню".
Незважаючи на трагічність молодих літ, дитинство залишило в його пам'яті враження безперервного свята - "свята без причини". "Це, - згадував пізніше Йонеско, - час чудес або чудесного; начебто з тьми зринув сяючий, новенький і зовсім дивний світ. Дитинство закінчилося у той момент, коли речі перестали бути дивними. Як тільки світ почав здаватися вам знайомим, як тільки ви звикаєте до власного існування, ви стали дорослими". Заповідним "райським куточком" стала для Ежена ферма "Млин" у місцевості Ла Шапель-Антенез. Сюди, бажаючи хоч якось повернути "втрачений рай", він навідався й у дорослому житті. Одна з таких поїздок була пов'язана зі зйомками фільму за автобіографічним романом "Самотній", де автор зіграв роль головного героя.
Студентом почав публікуватися. Збірник елегій, виданий 1931 року і написаний румунською мовою, був першим і останнім обнародуванням віршованих досвідів. В університетську пору Е. Йонеско виступив і як літературний критик. Серед робіт того часу виділилися два есе, в одному з яких автор відстоював значущість румунської літератури, а в іншому навпаки - дорікав їй за другорядність. Підсумком діяльності молодого критика стала книга статей, що вийшла у 1934 році під заголовком "Ні".
Знайшовши можливість писати у Парижі докторську дисертацію на тему "Гріх і смерть у французькій літературі після Бодлера", письменник поспішно покинув Бухарест. Однак десяток років він провів у скитаннях між двома батьківщинами.(Франція і Ромунія)
Всі твори Е. Йонеско - складні і незрозумілі, насичені філософською проблематикою.Поява "Голомозої співачки" стала новим періодом життя, заповненим професійною літературною працею. Слідом за нею вийшли твори, які уславили естетику "театру абсурду": "Урок" (1950), "Стільці" (1951), "Жертви боргу" (1952), "Етюд для чотирьох" (поч. 50-х), "Безкорисливий убивця" (1957), "Носороги" (1959), "Повітряний пішохід" (1962), "Король умирає" (1962) та інші.
П'єса "Голомоза співачка" - гостра пародія на штучну мову, якою писали посібники для тих, хто вивчав іноземні мови, спричинила 1950 року шок серед паризької публіки. Автор ж одразу уславився як найбільший експонент "театру абсурду". Діалоги у "Голомозій співачці" - це обмін банальностями, фразами, позбавленими змісту.
Наступна п'єса "Урок" (1951) - це сатира, кульмінаційний акт брутальності.Тоді-"Стільці" (1952) - трагічний фарс про пару людей похилого віку.В інших п'єсах Е. Йонеско висміювалися цінності подружнього життя, конфлікти, що виникали між батьками й дітьми.
На батьківщині та закордоном зріс попит на драми митця. Автор отримав численні премії, у 1971 році його обрали членом Французької академії.
Крім трьох десятків п'єс, літературна спадщина Йонеско включила прозу (збірка оповідань "Фотографія полковника" (1962), роман "Самотній"), щоденникові замітки "Весна 1939 року", есе, статті, виступи. Але все таки центральне місце у його творчості Йоско, по праву, належило драматургії. Смерть художника 1994 року певною мірою стала підсумковою межею цілої епохи у розвитку світового театру.
Домінуюче місце у творчості Е. Ионеско належало п'єсі "Носороги".У суспільстві XX століття розроблені цілі механізми впливу на людську свідомість з метою керувати людством, маніпулювати ним, перетворювати людей на слухняних ляльок. Саме тому в цей час виникла потреба у захисті людської індивідуальності, у попередженні про ті загрози, які чекали на людину.Твір спрямовано проти всіх видів істерії, проти спроб омасовлення, оносороження людини, хоча у реальному житті бувало дуже нелегко відрізнити правду від демагогії. За тональністю п'єси відчувалося, що автор сприймав це явище не лише як ганьбу нації, а й як її біду, трагедію. Та він прагнув проникнути ще глибше, до рівня звичайної, пересічної людини і відшукати причини її нездатності чинити опір спробам вплинути на її свідомість.