Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
svitova_lit_ekzamen_2014 (3).docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
237.3 Кб
Скачать

30. Французький театр першоїполовини 20 століття

Театр абсурду, або драма абсурду — абсурдистськийнапрямоку західноєвропейськійдраматургії й театрі, якийвиник у серединіXXстоліття. В абсурдистськихп'єсахсвітзображений як безглузді, позбавленілогікинакопиченняфактів, вчинків, слів і доль. Найбільшповнопринципиабсурдизмубуливтілені в драмах «Голомозаспівачка» французького драматургаЕжена Йонеско і «ЧекаючиГодо»ірландськогописьменникаСемюеля Беккета, чип'єса"Святкування у садочку" написана Вацлавом Гавелем, чеським драматургом.

Особливості жанру

Театр абсурду заперечуєреалістичніперсонажі, ситуації й всііншівідповіднітеатральніприйоми. Час і місценевизначені й мінливі, навітьнайпростішіпричиннізв'язкируйнуються. Безглуздіінтриги, діалоги, щоповторюються, й безцільнабалаканина, драматичнанепослідовністьдій, все має одну мету — створенняказкового, а можливо й жахливого, настрою.

Історія

На початку 1950-х рр. у французькому театральному мистецтві заявив про себе новийнапрям, щоздобувширокупопулярність як «драма абсурду». Йогозасновниками стали Ежен Йонеско та Семюел Беккет.

Йонескуназивавйого«парадоксальним театром», а точніше – «театром парадоксів». Головною, для цьогонапряму є думка про те, щосвіт, життя, дійсністьпарадоксальні і абсурдні, тому, щолюдину не можутьзрозумітиінші, людина не в змозізрозуміти сама себе. Умовами, щосприяливиникненню театру абсурду, стали, з одного боку, світовідчуттялюдинипіслядругоїсвітовоївійни(світабсурдний, адже люди вбиваютьсобіподібних). Зіншого боку для людини 50-х рр. ясно означились рисисучасноїцивілізації (розвитокрадіо, телебачення). Та літературнекорінняцьогомистецтвазнаходятьсяще у фольклорі, в жанрінесенітниці, пісні-перевертня.

Незважаючи на гостру критику, жанр отримавпопулярністьпісляДругоїСвітовоївійни. Введений термінтакожзазнавав критики, з'явилисяспробийогозаміни на «Анти-театр» й «Новий театр».

Отже, світабсурдний, тому абсурдні і засобихудожньогозображення, відтворенняцьогосвіту. Досягаютьцього драматурги мистецтва абсурду, розв’язуючижиттєвоцілісніелементитеатральноївистави і порушуючиїхреальнийвзаємозв’язок. Діяїхтворіввідбуваєтьсяневідомо де й коли. Неможливонавітьприблизновизначити, коли розігруєтьсядіятієїчиіншоїп’єси. Безликим є і місцедії. Порушується і часовапослідовністьподій. В п’єсі«Голомозаспівачка» Е. Йонескогодинник, за словами автора, відбиває 17, а можливовідбиваєскількизавгодно. Цього не знають і саміперсонажі. Порушуєтьсялогіка в діалогах. Граматичнофразипобудовані правильно, але змістовепоєднанняпризводить до алогізму. На цьому ж засобібудуєтьсянісенітниця, безглуздя, яка стаєелементомпоетики театру абсурду. Циклічно замкнуто побудованіепізоди і всерединіп’єси: виказана одним ізгероїв думка повторюється в кінцідіалогуіншимгероєм, нібизамикаючи коло.

Життя в п’єсах театру абсурду йде і навітьвиникаєпід знаком смерті. Героїроблятьспробипокінчитижиттясамогубством, або ж вмирають. Прийомнівелюваннягероїв, особистостістворюються шляхом наданнявсім персонажам п’єси одного й того ж імені (як в п’єсі«Голомозійспівачці» Йонеско, де в покійногоБоббі Уотсона, вдова – Боббі Уотсон, діти – Боббі Уотсон і двоюрідний брат, за якогохочевийти вдова, тежБобі Уотсон). Йонесковважав, щогероїйогоранніхп’єс просто «механізми», тому щоживуть в «безликому світі», в «світіколективізму». Під «світомколективізму» письменникрозумів все сучаснесуспільство. Песимістичнеставлення до життя, спробипокінчити з ним, наявностіфізичнихвад у героївпояснюютьсясамотністюлюдини. На перший план виходить тема некомунікабельностілюдини, органічноїнездатностілюдинизрозумітиодна одну і домовитись.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]