18. Особливості розвитку ірландської літератури першої 20 століття. Творчість Дж. Джойса.

ХIХ століття

Література ірландською мовою

УXIXстоліттіІрландія дала не так вже й багатовидатнихавторів з числа тих, що жили в межах країни. Вартоназватипоета і барда ЕнтоніРафтері (1779–1835), народженоговграфстві Мейо, який все життя прожив на заходіІрландії. Деякі з йоготекстів, написанихірландськоюмовою, дійшли до нас. У другійполовиніXIXстоліттяпочинаєдіятиGaelicLeague (Спілкаавторів, якіпишутьірландськоюмовою), вона проводить в країнілітературніконкурси.

У серединіXIXстоліття, в роки «великого голоду», викликаногоневрожаємкартоплі, близькотретининаселеннякраїнивимирає,майжестільки ж емігрує до Англії і США. Більшачастинаемігрантівасимілюється з місцевимнаселенням.

Літератураанглійськоюмовою

В кінціXIXстоліттявідбувсяновийпідйомнаціональноїсамосвідомостіірландців, пов'язаний з боротьбою за незалежністькраїни. Ірландськелітературневідродження дало світові ряд чудовихписьменників. Найбільшими з них були драматурги ДжонСінг та Шон О'Кейсі, збирачканароднихпереказівледіОгастаГрегорі, а також поет і критикВільямБатлерЄйтс. Багатоірландськихавторівдосягливсесвітньоїслави, живучи в Англії, серед них Бернард Шоу та Оскар Уайлд.

ХХ століття

Післяздобуттянезалежності, в Ірландіїз'явилосябагатоцікавихавторів. РоманістДжеймс Джойс, автор епічного роману «Улісс» і класичного циклу новел «Дублінці», зробивпомітнийвплив на європейськулітературусередини і кінцяXXстоліття . Іншимвідомиммайстромкороткої новели бувФренк О'Коннор, чиї книги досівидаються великими тиражами в англомовнихкраїнах.

Творчіть Дж. Джойса

Iрландськийписьменник-модернiст Джеймс Джойс - один iзнайскладнiшихавторiв європейської лiтератури. Всмоктавши колосальний досвiд Європи, вiн у своїх творах поєднує величезне iнформацiйне навантаження iззовнi хаотичним станом людської душi. Вiн пише з помилками i майже не вживаючи пунктуацiю. 

Сюжет у традицiйномурозумiннi у нього вiдсутнiй. Стиль Джойсадiстав назву "потоку свiдомостi". Це прийом, при якому вiдтворюється весь обсяг одночасного, паралельного осмислення багатьох думок: вiд побутових, фiзичнихвiдчуттiв i потреб до глибоких фiлософськихроздумiв без жодних виправлень чи цензури. Джойс прагне дати людинi право на всi прояви її єства. У буттi собою вiн бачить шлях до свободи. 

Джеймс Джойс - один з основоположників модерністського роману, поетика якого значно вплинула на розвиток не лише цього жанру, а й всього літературного процесу. Творчість Джойса сприяла інтелекуталзіацїі літератури ХХ ст., її зв'язок з філософією і психологією.

Життя Джеймса Джойса

2 лютого 1882 р. - народження Джеймса Джойса в Дубліні

1888-1893 рр. - навчання в дублінському єзуїтському пансіоні КлонгоузВуд

1893-1897 рр. - навчання в Бельведер-коледжі

1898-1902 рр. - навчання в Дублінському католицькому університеті

1902 р. - поїздка Джеймса Джойса до Парижа; робота журналіста, вчителя

1903 р. - повернення на Батьківщину; смерть матері

1904 р. - переїзд до Трієста

1906-1907 рр. - життя у Римі

Літо 1907 р. - народження доньки Люсії

1907-1915 рр. - життя у Трієсті

1915-1920 рр. - життя у Цюриху

1920-1939 рр. - життя в Парижі

1939 р. - повернення до Цюриха

13 січня 1941 р. - смерть Джеймса Джойса в Цюриху

Творчість Джеймса Джойса

1900 р. - стаття "Нова драма Ібсена" в лондонському журналі "Двотижневий огляд"

1914 р. - вихід друком збірки оповідань "Дублінці"

1914 р. - оповідання "Джакомо Джойс"

1916 р. - роман "Портрет митця замолоду"

1922 р. - роман "Улісс"

1939 р. - роман "Поминки за Фіннеґаном"

Але твори самого Джойса є набагато цікавіші, ніж проста часова статистика. Джеймс Джойс став творцем визначного всім світом шедевра, який С.Хемінгуей назвав "великою книгою", - роману "Улісс". Цей твір, як і "Поминки по Фіннеганові", суттєво впливає на творчість багатьох видатних письменників Америки та Західної Європи, починаючи з 20-х років і до сьогодні.

Вершинне досягнення Джойса - роман "Улiсс". Пiд час своєї публiкацiївiн викликав масу скандалiв i судових процесiв, певною мiрою виправданих, будучи спрямованим на заперечення суспiльних норм. 

Роман побудований на поєднаннi двох свiтiв, двох стовпiв Європи - грецької мiфологiї (Улiсс - легендарний мандрiвникОдiссей давньогрецького поета Гомера) та християнської Бiблiї.

"Улісс" належить до жанру філософського роману, точніше, це роман-травестія, який пропонує узагальнену концепцію кінця героїчних ідеалів у житті та героїчного пафосу в мистецтві.

Жанр. Це філософський роман. Він побудований на травестії міфу про Одіссея - Улісса, що має багату традицію долітературних та літературних обробок, унаслідувань авторів різних країн (Ф. Фенелоп "Пригоди Телемаха, сина Одіссея", В. Тредіаковський "Телемахіда", І. Котляревський "Енеїда"). Джойс надає перевагу латинізованому імені Улісс, проте зберігає канву грецької поеми. Для чого? Улісс - уособлення хитромудрості, яка засуджувалася римлянами. Гомер же оспівав у хитромудрому Одіссеї майстра, митця.

Структура роману. (Вісімнадцять глав роману названі "епізодами" й поділені на 3 частини: 3 епізоди "Телемахіди", 12 епізодів "Мандрів" і 3 епізоди "Повернення". Джойс створює ілюзію хаосу, розірваності мислення, але насправді порядок слів жорстко продуманий, ретельно виписані сцени і діалоги, потоки свідомості трьох основних персонажів - Стівена, Блума та Моллі - складаються з точних слів, до потоку свідомості вмонтовані авторські коментарі. Та й підтекст глибокий.

Герої роману. "Улісс" - це книга-лабіринт, що оповідає про один день (16 червня 1904 року блукань Стівена Дедала серед хитросплетінь дублінських вулиць і площ, подій, розмов, що завершуються його зустріччю з Леопольдом Блумом. Цей Блум рекламний агент, який, на відміну від Дедала-героя, давно одружився з "німфою Каліпсо" (Меріон - Моллі) і сказав собі: "моя батьківщина - Ірландія". Час від часу згадується ім'я СаймонаДедала, батька Стівена, про якого син чує позитивні відгуки від п'яного матроса. Мотив друга-ворога й зради пов'язаний з образом Бика Маллігана - приятеля Стівена, такого собі нового "римлянина" в Дубліні. Усі герої мають свій образ-аналог з гомерівських прототипів: Блум - Одіссей, Стівен - Телемак, Малліган - Антоній тощо.

Модерністсько-експериментаторський характер роману. Події роману мають чіткі просторові і часові рамки. Кожний епізод пов'язаний із певною годиною доби і складає в цілому хронометраж одного дня життя людини. Не визначений лише останній час - час вісімнадцятого епізоду, бо реальний потік часу йде у нескінченність.

Смисл і значення роману. Джойс створює проекцію міфу на світову культуру, відомі сюжети, які в свою чергу пов'язує з сучасністю. Таким чином, перекидаючи на сучасність культурні надбання попередніх епох, письменник ніби відображає шлях мандрів людства крізь віки, своєрідну Одіссею людства в усіх проявах його культури і цивілізації.

Психологічне есе "Джакомо" - твір невеликий за обсягом, проте настільки цілісний і естетично довершений, що дає уявлення про особливості художнього стилю Джойса його світосприйняття, особливість митця.

Дж.Джойс створює своєрідний жанр психологічного есе, в якому увага автора зосереджується на внутрішньому житті особистості, її думках і порухах серця. Він сам стає літературним героєм твору Джакомо, проте не зливається з ним повністю, що дає можливість показати душевний стан героя під двома кутами зору - зсередини і ззовні.

У "Джакомо" відчуваються факти біографії письменника, його перебування в Італії, Франції, Ірландії, робота вчителем англійської мови, читання лекцій про Шекспіра, написання "Улісса".

В основі "Джакомо" - історія кохання, яке поступово перетворюється на історію душі, що прагне самопізнання. Джакомо - морально багато творча особистість. Його внутрішній світ безмежний у своїх вільних проявах, становить головну цінність для читача.

Твір має фрагментарну композицію. Він побудований як потік свідомості головного героя.

Історія кохання, існування в світі і внутрішнє життя сприймаються Джакомо в біблійних асоціаціях, неодноразово звучать цитати зі Святого Письма: "Так говорить Господь: "У скорботі своїй ваги з самого рання шукатимуть мене і умовлятимуть: ходімо і повернімося до господа!".

Під впливом сильних почуттів серце Джакомо відкривається і веде діалог, не тільки з собою, а з більш величною силою - з Богом. Джакомо проходить своєрідний шлях до свого "розп'яття" - це розп'яття високого духу, розп'яття серця, яке було сповнене любові і залишилось незрозумілим у бездуховному світі. Неодноразово у творі звучить мотив смерті і кладовища. "Не вмирай!" - цей заклик ліричного героя, звернений до коханої, набуває особливе значення, це прагнення одухотворити світ, зберегти живу душу, усвідомити вічне життя духу. Джакомо усвідомлює найвищу мудрість особистості: кохати не чекаючи відповіді і жити, навіть коли життя втрачає сенс, і творити, пори всі обставини, і залишатись вільним навіть в обмеженому просторі.

Головний висновок Джойсiвськоїтворчостi в тому, що людина, яка б генiальна вона не була, не iснує сама по собi; щастя й рiвновагу вона знаходить лише у простих радощах життя - спiлкуваннi, взаєминах любовi й поваги.