3. Методичні принципи навчання фізичних вправ. Фізичне навантаження на уроці фізичної культури та щільність уроку.

Методичні принципи навчання фізичних вправ

Принципи – це основні положення, що визначають зміст, закономірності, правила, форми навчально-виховного процесу у фізичному вихованні.

Знання принципів та їх практична реалізація роблять ФВ школярів ефективнішим, а їх ігнорування вчителем робить шлях від постановки завдань до досягнення бажаного результату довшим, це може зашкодити здоров'ю дітей, призвести до втрати інтересу учнів до занять фізичними вправами.

Систематичність і послідовність при навчанні фізичним вправам. Увесь навчальний матеріал викладають учням у певній послідовності й певному обсязі. Щодо цього велике значення має державна програма. Матеріал програми вивчається систематично. Новий матеріал погоджується із пройденим, поступово розширюються й глибшаються знання, уміння, навички. Систематичність при навчанні досягається правильним плануванням навчального процесу.

При проходженні програмного матеріалу спочатку вивчаються менш складні види вправ, потім більш складні. Наприклад, найпростіші види лазіння по гімнастичній стінці й лаві в I і II класах підводять до лазіння по канатові в старших класах.

В окремих видах вправ також дотримується принцип систематичності й послідовності. Від простих, елементарних вправ поступово переходять до більш складних. Так, в загальнорозвиваючих вправах від одного-двох елементів переходять до трьох-чотирьох; від вправ на два — чотири рахунки до вправ на вісім — дванадцять рахунків, від симетричних, однойменних до асиметричних, різнойменним.

Важливим також є систематичне наростання навантаження як в окремо взятому уроці, так і від уроку до уроку. Це приводить до кращих результатів у фізичному розвитку дітей. Поступове наростання навантаження є неодмінною умовою попередження травм.

При навчанні окремим вправам спочатку створюються полегшені умови, потім умови поступово ускладнюються (наприклад, спочатку рівновага на підлозі, потім вправи на лаві, колоді; пересування на лижах по рівній місцевості, далі по пересіченій і т.д.).

Принцип свідомості й активності учнів.

Процес навчання будується на розумінні й свідомому засвоєнні учнями навчального матеріалу. Для цього вчитель роз'ясняє учням значення фізичних вправ, учить дітей правильному виконанню, попереджаючи помилки й виправляючи їх. Він прагне до того, щоб учні розуміли весь досліджуваний матеріал, активно його сприймали й переносили в міру можливості у своє повсякденне життя. Треба, щоб у результаті занять у школярів зростав інтерес до фізичної культури, фізичних вправ, щоб у них з'явилося бажання займатися більше й краще не тільки на уроках, але й у секціях, брати участь у фізкультурних заходах, вправлятися в домашніх умовах.

Учитель на початку кожного уроку ставить перед дітьми конкретні завдання, вказуючи, для чого і як потрібно виконувати ці завдання й чому так, а не інакше. Важливо переконатися в тому, що завдання зрозумілі учням, зрозумілі труднощі у виконанні завдань. Це підвищує активність учнів, їх інтерес.

Для підвищення активності й свідомості вчитель привчає дітей до посильного аналізу, що відбувається на уроці, спостереженню за рухами своїх товаришів, оцінці виконання й самостійному виправленню помилок.

Виправлення помилок самими учнями є вираженням свідомості у вивченні вправ.

Виконання учнями посильних завдань (підготовка місць занять, інвентаря, шикування класу, самостійне виконання вправ) активізує учнів, сприяє свідомому відношенню до справи.

Принцип міцності знань і навичок.

Вирішальне значення для міцного засвоєння знань і навичок має повторення й удосконалювання у виконанні пройденого матеріалу.

Для вироблення міцних навичок вправи повторюються не тільки у звичайних (звичних) умовах, але й у змінених, ускладнених. Удосконалювання навичок у виконанні вправ припустиме лише в тому випадку, якщо учні засвоїли правильні способи їх виконання. Велике значення для підвищення працездатності організму має систематичне тренування, під впливом якого фізичні вправи виконуються легше й краще й для їхнього виконання потрібна менша витрата сил і часу. Міцному засвоєнню знань і навичок сприяє також зацікавленість учнів.

При плануванні навчального матеріалу необхідно передбачати можливу, обмежену кількість видів вправ, тому що виконання великої кількості завдань по багатьом видам фізичних вправ спричинить до розсіяння уваги учнів, у результаті чого вони погано засвоять матеріал.

Самостійне виконання учнями досліджуваних вправ на уроках і в позаурочний час сприяє міцності знань і навичок.

Регулярна перевірка й оцінка знань, умінь і навичок, виявлення й заохочення досягнень сприяють кращому засвоєнню досліджуваних рухів і дій.

Принцип доступності і індивідуалізації.

Навчальний матеріал по фізичному вихованню повинен бути доступним для засвоєння. Однак це не виходить, що він повинен бути легким.

Легкі вправи демобілізують учнів, послабляють їхню увагу й майже не вимагають зусиль. Важкі, непосильні вправи приводять до того, що учні зневіряються у своїх силах. Посильні вправи стимулюють досягнення більш важких завдань.

У процесі навчання фізичним вправам слід іти від простого до складного, від легкого до важкого, від відомого до невідомого.

Дотримуючись принципу доступності, необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів, стан здоров'я, фізичну підготовленість і відповідно до цього підбирати посильний для них матеріал.

Принцип наочності

Для правильного засвоєння фізичних вправ необхідно безпосереднє сприйняття їх. Це найкраще досягається показом вправи.

Показ повинен бути зразков, що спонукає дітей до наслідування, Але одного показу недостатньо. Тому показ необхідно поєднувати з поясненнями, звертаючи увагу учнів на те, що є загального й що відрізняє дану вправу від раніше вивчених.

Комбінація показу з поясненням забезпечує осмислювання вправи, що необхідно для правильного виконання. Щоб краще й швидше засвоїти вправи з певним темпом і ритмом, показ треба поєднувати зі слуховим сприйняттям (підрахунок,музика, метроном). Крім показу вправ учителем і учнями, наочність здійснюється також демонстрацією картин, малюнків, фотознімків.

Принцип наочності застосовується на всіх стадіях навчання: при ознайомленні з новим матеріалом, а також при вдосконалюванні вмінь і навичок у виконанні вправ.

Фізичне навантаження на уроці фізкультури та щільність уроку

Готуючись до проведення уроків, учитель повинен передбачити фізичне навантаження учнів, а також шляхи його контролю і регулювання.

Фізичне навантаження — це рухова активність людини, що супрово­джується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем функціонування ор­ганізму.

Враховуючи закономірності фізичної діяльності дитини, її вік, стать, фізичну підготовленість, тип вищої нервової діяльності учня.

Розрізняють зовнішню і внутрішню сторони навантаження. До зовнішньої сторони навантаження належать інтенсивність, з якою виконується фізична вправа, та її обсяг.

Інтенсивність навантаження характеризує силу впливу конкретної фізичної вправи на організм людини.

Інтенсивність навантаження можна регулювати такими чинниками:

1. швидкість пересування, м/с;

2. величина прискорення, м/с ;

3. координаційна складність;

4. темп виконання вправ, кількість повторень за одиницю часу;

5. відносна величина напруження (у відсотках від особистого рекорду в конкретній вправі);

6. амплітуда рухів (зі збільшенням амплітуди зростає інтенсивність навантаження);

7. опір навколишнього середовища (біг по твердій доріжці, по піску, згориі вгору тощо);

8. величина додаткового обтяження;

9. психічна напруженість під час виконання вправи.

Обсяг навантаження визначається показниками тривалості окремої фізичної вправи, серії вправ, а також загальної кількості вправ на уроці чи у певній його частині. Обсяг навантаження у циклічних вправах визначається в одиницях довжини (наприклад, крос на дистанцію 2 км, або плавання тривалістю Ш хв.)- У силовому тренуванні обсяг навантаження визначається кількістю повторень; у стрибках, метаннях тощо — кількістю повторень; у спортивних іграх— сумарним часом рухової активності.

Внутрішня сторона фізичного навантаження визначається тими функціональними змінами, які відбуваються в організмі внаслідок впливу певних зовнішніх його величин (інтенсивність і обсяг).

У повсякденній практиці величину внутрішнього навантаження можна оцінювати за показниками втоми, а також за характером і тривалістю відновлення в інтервалах відпочинку між вправами. Для цього використовують такі показники, як інтенсивність потовиділення, колір шкіри, якість виконання рухів, здатність до зосередження, загальне самопочуття учня, його готовність продовжувати заняття, настрій під час вправ і в інтервалах відпочинку, а також за показниками ЧСС під час вправ і в інтервалах відпочинку. Залежно від ступеня прояву цих показників розрізняють мале, помірне, середнє, велике і максимальне навантаження.

Одним з найдоступніших методів контролю навантаження - ЧСС ( частота серцевих скорочень). Верхня межа ЧСС після інтенсивного навантаження може бути 170-180 ударів за хвилину (основна група). Також звертати увагу на зовнішні ознаки втоми учнів: прискорення дихання, зниження інтенсивності м'язових зусиль, швидкості руху, порушення координації, блідність шкіри обличчя - при перших ознаках дати відпочинок або усунути учня від виконання.

Однією з умов регулювання навантаження є диференційований підхід до учнів.

Також фізичне навантаження визначається і регулюється щільністю уроку.

Щільність - це раціональне використання часу, відведеного для проведення уроку.

Час на уроці використовується для: показу і пояснення вправ учителем; осмислення і виконання вправ учнями; взаємоконтролю, оцінювання; розстановки і прибирання приладів; роздачі та збору інвентарю і навчальних посібників; відпочинку. Усі ці дії учителя й учнів спрямовані на вирішення завдань уроку і вважаються доцільними. Дії, що не сприяють розв'язанню завдань уроку, підвищенню його ефективності, належать до недоцільних.

Загальна щільність - всі види діяльності учня та його зайнятості.

Моторна щільність - це той час уроку, який учень безпосередньо затрачає на виконання фізичних вправ. 3алежить від характеру уроку, завдань, статі, віку, фізичної підготовленості.

Можна підвищити застосуванням різних методів організації учнів на уроці, використанням допоміжних приладів.