- •1. Урок – основна форма роботи з фізичного виховання у початкових класах (особливості уроку фізичної культури, вимоги до уроку, завдання, структура уроку).
- •2. Методи навчання фізичних вправ (методи використання слова, наочні, практичні методи).
- •Наочні методи
- •3. Методичні принципи навчання фізичних вправ. Фізичне навантаження на уроці фізичної культури та щільність уроку.
- •4. Методи організації учнів на уроці фізичного виховання (методи ведення уроку).
- •6. Методика розвитку фізичних якостей в учнів на уроках фізичної культури (загальна характеристика фізичних якостей).
- •7. Методика проведення фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі навчального дня (завдання та вимоги до проведення).
- •8. Методика проведення рухливих ігор у початкових класах (вибір гри, підготовка місця для гри, підготовка інвентаря, організація проведення рухливої гри).
- •Проведення гри
- •9. Планування навчальної роботи з фізичного виховання в школі. Види планування з фізичної культури.
- •10. Підготовка та проведення уроку фізичної культури (підготовка вчителя до уроку; підготовчої, основної та заключної частин уроку).
10. Підготовка та проведення уроку фізичної культури (підготовка вчителя до уроку; підготовчої, основної та заключної частин уроку).
Для якісного проведення уроку з фізичної культури і успішного розв'язання виховних, освітніх і оздоровчих завдань учителеві необхідно ретельно до нього підготуватись. Підготовка починається перед новим навчальним роком, коли вчитель складає календарні плани на півріччя, виходячи з вимог програми і враховуючи наявну матеріальну базу та інвентар, в також стан фізичної підготовленості і розвитку учнів. Потім, керуючись календарним планом та програмою фізичної культури, вчитель розпочинає складання плану або конспекту уроку, а також засоби та методи їх розв"язання. Менш досвідчений вчитель складає конспект уроку, а досвідчений - може обмежитись лише планом-конспектом. Розпочинаючи урок, учитель повинен добре знати не тільки Його структуру, а й зміст програми, засоби й методи реалізації педагогічних завдань, а також враховувати стан здоров"я і фізичний розвиток дітей, їхні анатомо-фізіологічні, психологічні та індивідуальні особливості, рівень фізичної підготовленості. Крім того, необхідно враховувати клімато-географічні і метеорологічні, санітарні і матеріально-технічні умови проведення уроків.
Виховання позитивних моральних та вольових рис характеру учнів - тривалий процес протягом усього періоду навчання учнів. Його здійснює весь педагогічний колектив. Важливо, щоб учитель, плануючи уроки, визначив основні завдання виховання, які виходять із змісту навчального матеріалу і вимог програми, та форми і методи їх реалізації. Сформулювати ці завдання у плані уроку можна, наприклад, сприянням вихованню рішучості і сміливості під час виконання певних вправ і проведення рухливих ігор.
Готуючись до проведення уроку, вчитель має передбачити заходи щодо запобігання і попередження травматизму учнів. Перед початком уроку необхідно перевірити форму учнів: спортивний одяг і взуття має бути акуратно підігнані і відповідати існуючим нормам.
Основними причинами травм є порушення правил методики навчання і організації занять, відсутність дисципліни на уроці, недбала підготовка місць занять, несправний спортивний інвентар, погано організоване страхування і допомога.
Учні повинні чітко виконувати всі вимоги вчителя, пов"язані з методикою навчання і організацією класу. Порушення вказівок учителя, спроба виконати вправу поспіхом після команди або розпорядження про її закінчення, виконання вправ на непридатних і неперевірених приладах, без матів, без страхування й розминки, виконання складних вправ без достатнього засвоєння їх можуть призвести до травм.
Важливо правильно розмістити прилади а залі, ставлячи їх на достатній відстані від стін і один від одного. Не можна ставити прилади так, щоб вправи доводилося виконувати до сліпучого сонця або світла. Учні повинні добре бачити прилад і місце зіскоку. Мати треба укладати впритул, щоб між ними не було порожнього місця. Учителеві треба також знайомити учнів з навичками страхування і самострахування, що не тільки сприятиме запобіганню нещасних випадків, а й допоможе зрозуміти основи техніки рухів, що вивчаються, і прискорити процес формування рухових навичок.
Для якісного і емоційного проведений уроків фізичної культури з учнями молодших класів велике значення має музичний супровід, що застосовується як у спортивних залах; так і на майданчиках у вересні-жовтні та квітні-травні. Музика сприяє більш ритмічному й координованому виконанню фізичних вправ, допомагає виконати їх виразніше і точніше, зумовлює темп рухів. Діти також навчаються правильно сприймати музичні відтінки твору і, відповідно до музики, змінювати характер своїх рухів. Під плавну, тиху музику вправа виконується спокійно, в повільному темпі, під швидку і голосну – виконують біг і стрибки. Раптове закінчення музики або голосний, виразний акорд є сигналом до зупинення або зміни рухів.
Якщо в дітей погана координація рухів, їх важко навчити діяти відповідно до музики. Тону спочатку, розучуючи вправу, необхідно показати і виконати цей рух один-два рази без музики, під лічбу вчителя. Після цього вправу виконують під музику. Знайомі вправи можна починати відразу ж з виконання під музику.
Над удосконаленням виконання фізичних вправ, що вивчались на уроці, а також для розвитку необхідних рухових якостей учні самостійно працюють вдома. Виконання домашніх завдань з фізичної культури передбачено програмою, де подано орієнтовні вправи. Щоб самостійна робота вдома принесла більшу користь учневі, вчитель дає учням консультації, методичні вказівки, систематично пояснює, де, коли і як краще виконати задані додому вправи; обов'язково зазначає строк і орієнтовну кількість повторень за днями /залежно від вправи/.
Домашні завдання можуть бути загальними й індивідуальними. Вони мають бути посильними і доступними учням, але й в міру важкими, щоб учням було цікаво їх виконувати. Учитель планує домашні завдання заздалегідь і обов'язково вносить до плану-конслекту уроку.
Готуючись до проведення уроків, учитель повинен передбачити фізичне навантаження учнів, а також шляхи його контролю і регулювання. Навантаження на уроці регулюють, враховуючи закономірності фізичної діяльності дитини. Фізичне навантаження визначається і регулюється: кількістю вправ та їх повторень; тривалістю виконання кожної вправи; послідовністю виконування завдань уроку залежно від характеру зусиль учня, які вимагають швидкості, сили або витривалості; формою і характером рухів та їхньою координаційною складністю /зміною амплітуди, швидкості, темпу, міри зусиль та їх тривалості/; зміни вихідних положень і включенням допоміжних, що полегшують або утруднюють рухи; зміною ущільненості, тривалості інтервалів відпочинку між повтореннями і їх серіями; застосуванням підготовчих, підвідних, заспокійливих і дихальних вправ, а також вправ на розслаблення; гімнастичних приладів та різних предметів для виконання вправ.
Одним з найдоступніших методів контролю навантаження може бути спостереження вчителя за частотою серцевих скорочень /ЧСС/. Верхня межа ЧСС після інтенсивного навантаження для учнів основної медичної групи може бути 170... 180 уд/хв. Особливо важливо контролювати частоту пульсу у тих, хто пропускав уроки в зв"язку з хворобою, у кого недостатній рівень фізичної підготовленості, а також школярів підготовчої медичної групи.
Вчитель має бути уважним до проявів зовнішніх ознак втоми учнів: при середньому ступені втоми дихання прискорюється, знижується інтенсивність м"язових зусиль, швидкість руху, порушується координація рухів; при значному ступені - надмірно прискорюється дихання, виявляються такі ознаки, як блідість, скутість рухів і млявість в усьому тілі, різко поєднується координація рухів; при перших ознаках сильної перевтоми треба дати учневі відпочинок або повністю усунути Його від виконання вправ.
Однією із найважливіших умов правильного регулювання навантаження є диференційований підхід до учнів. Диференційований підхід особливо важливий дітям, які належать за станом здоров"я до підготовчої медичної групи, а також тим, хто пропускав заняття в зв"язку з хворобою.
СТРУКТУРА УРОКУ
Під структурою уроку розуміється орієнтовний план, яким можна користуватися як основою при складанні окремого уроку. Структура уроку допомагає вчителеві в раціональному доборі вправ, найбільш правильному розташуванні матеріалу й визначенні можливого навантаження на уроці.
Для початкових класів прийнята типова структура уроку. Вона є основою для побудови конкретного уроку відповідно до його завдань.
Типова структура уроку
Підготовча частина-5-12 хвилин.
Завдання: організувати учнів, пояснити завдання уроку, підготувати організм, учнів до майбутнього фізичного навантаження й виконання вправ.
Зміст: елементи стройових вправ, гімнастичні перешикування, ходьба у комбінації з додатковими рухами рук, ніг, тулуба, біг, стрибок, загальнорозвиваючі вправи без предметів і із предметами, танцювальні вправи, ігри.
Основна частина — 25-30 хвилин.
Завдання: розв'язання основних завдань уроку — вивчення нового, повторення з метою вдосконалювання у виконанні пройденого матеріалу, оволодіння руховими вміннями і навичками учнів, розвиток рухових здібностей.
Зміст: танцювальні вправи, ходьба, біг, метання, стрибки, лазіння й перелазіння, виси, акробатичні вправи, рівновага, ігри з великою рухливістю й ін.
В основну частину уроку може бути включений будь-який матеріал із програми даного класу.
Заключна частина — 3-5 хвилин.
Завдання: забезпечити поступовий перехід від напруги й збудження, викликаних заняттями в другій частині уроку, до відносно спокійного стану; підвести підсумки уроку, дати завдання додому, організовано перейти до нових дій (організований відхід із залу в клас або додому).
Зміст: шикування, ходьба, танцювальні вправи, дихальні вправи, спокійні ігри, підсумок уроку, завдання до дому.
