6. Форми організації навчання у сучасній вищій школі.

Сучасні ВУЗи будують процес навчання студентів на базі поєднання різних форм його організації. Основні з них: лекції, семінарські заняття, практичні й лабораторні роботи, консультації, курсові й дипломні роботи, різноманітні форми організації самостійної роботи, колоквіуми, заліки й іспити, індивідуальна, групова й колективна форми організації роботи зі студентами, наукові студентські семінари, конференції, конкурси тощо.

Лекція – це усний виклад навчального матеріалу, великого заобсягом, складністю та логікою побудови. Це розгорнутий та організований у доступну форму системний виклад тієї чи іншої проблеми соціально-політичного, морального чи психологічного змісту. Види лекцій:

1) вступна – дає студентам загальне уявлення про завдання і зміст усього курсу, розкриває структуру й логіку розвитку конкретної галузі науки, взаємозв’язок з іншими дисциплінами. Головне завдання – сприяти розвитку у студентів інтересу до предмета з метою його творчого засвоєння.

2) заключна – забезпечує підведення підсумків вивченого в цілому через виділення вузлових пиптань лекційного курсу і зосередження уваги на практичному значенні здобутих знань для подальшого навчання і майбутньої професійної діяльності студентів.

3) оглядова – читається студентам перед або під час виробничої практики. Головне завдання – сприяти забезпеченню належного взаємозв’язку й наступності між теоретичними знаннями і практичними вміннями та навичками студентів.

4) тематична – має різноманітне значення у загальній структурі курсу. Вона присвячується розкриттю конкретних тем навчальної програми.

Суттєвою ознакою лекції у вищій школі є логічно стрункий, точний, глибокий виклад основних положень даної науки. Науковий зміст лекційного курсу передбачає відображення основоположних вузлових проблем, а також відповідної науково-практичної сфери, основних понять та ідей, що мають фундаментальне значення, сучасних наукових концепцій, перспектив подальшого розвитку науково-теоретичної сфери, що вивчається.

Семінарське заняття – форма навчального заняття, за якої викладач організовує дискусію з наперед визначених тем, до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Розрізняють семінарські заняття за змістом та формами проведення. За змістом: дослідницькі, пізнавально-наукові (реферати, виступи на основі опрацьованої літератури), проблемні (аналіз проблемних ситуацій), пізнавально-практичні. За формами проведення: фронтальні (аналіз матеріалу попередньої лекції), семінар із підготовленими доповідями, комбінований. Семінарські заняття сприяють розвитку пізнавальної активності й самосвідомості студентів більшою мірою, аніж будь-які інші форми організації навчання, вони вчать умінню висловлювати і аргументувати свої думки, вмінню критично аналізувати аргументи опонентів, сприяють глибшому засвоєнню фундаментальних знань, формуванню переконань, виробленню активної життєвої позиції.

Практичне заняття – форма навчального заняття, за якої викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їхнього практичного застосування через індивідуальне виконання студентами відповідно сформульованих завдань.

Лабораторне заняття – форма навчального заняття, за якої студент під керівництвом викладача особисто проводить експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, методикою експериментальних досліджень.

Індивідуальні заняття – проводяться із студентами з метою підвищення рівня їхньої підготовки, закріплення, поглиблення та узагальнення знань, розкриття індивідуальних творчих здібностей. Сюди переважно відносять співбесіди та консультації.

Курсові роботи – виконуються з метою закріплення, поглиблення та узагальнення знань, одержаних студентами під час навчання, та їхнього застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Курсові роботи можуть бути дослідницького та теоретичного характеру.

Дипломні (кваліфікаційні) роботи – виконуються на завершальному етапі навчання студентів у вищому навчальному закладі і передбачають систематизацію, закріплення, розширення теоретичних знань зі спеціальності та застосування їх для вирішення конкретних наукових завдань; розвиток навичок самостійної роботи й оволодіння методикою дослідження та експерименту, пов’язаних із темою роботи.

Самостійна робота студентів є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Зміст самостійної роботи студента визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами та вказівками, завданнями викладача.

Практична підготовка студентів ВНЗ є обв’язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня та має на меті набуття студентом професійних навичок і вмінь. Залежно від конкретної спеціалізації чи спеціальності студентів, практика буває навчальною, педагогічною, науково-дослідною тощо.