7.Загальна характеристика та структура навчальної діяльності. Мотиваційний, змістовий, рефлексивно-оціночний компоненти навчальної діяльності

Методи викладання психологічних дисциплін

1. Предмет, об’єкт і завдання методики викладання психології.

Методика викладання психології (МВП) – це одна з педагогічних дисциплін, яка опирається на психологічні закономірності навчання та виховання. Основою МВП є психологія учіння та навчання.

Предмет МВП – це процес створення і функціонування такої системи дієвих відносин студентів у межах навчально-пізнавальної і науково-дослідницької діяльності, котра спроможна забезпечити формування спеціаліста, здатного до творчої праці в галузі психології.

Об’єкт дослідження МВП включає в себе факти і явища системи ставлення студентів до навчання й освіти, а також керівництво цією системою у загальній структурі педагогічного процесу системи вищої школи.

Найважливіше завдання МВП – розкриття педагогічних закономірностей, що діють у межах навчання й освіти, і використання їх із метою збагачення майбутніх фахівців сучасними науковими знаннями з психології.

До МВП ставляться такі вимоги:

1) методи та прийоми навчання мають стимулювати активну пізнавальну й мисленнєву діяльність студента;

2) навчання не повинне зводитися до повідомлення наукових знань та пасивного їх сприйняття і безпосереднього запам’ятовування, воно має бути творчим і пошуковим;

3) найбільш дієва та методика навчання, яка об’єднує в єдину навчальну діяльність процес засвоєння знань і процес набуття умінь практичного використання цих знань;

4) методика навчання повинна будуватися з урахуванням того, що знання, вміння та навички, перш ніж бути засвоєними і стати внутрішньо властивими людині, мають пройти відпрацювання у зовнішньому, матеріальному плані. І тільки завдяки такому відпрацюванню інтеріоризуватися та стати внутрішнім набутком особистості;

5) контроль процесу навчання та оцінка його результатів повинні проводитися не за формальними й випадковими показниками, а за більш істотними, тобто умінням використовувати ці знання при аналізі й оцінці реальних явищ.

2. Психологія активних методів навчання. Основні концепції та класифікація.

Методи навчання – це основні шляхи, способи навчальної роботи вчителя(викладача) та учнів(студентів), за яких набуваються певні знання, вміння й навички. З точки зору психології їх можна поділити на три групи методів, які є найбільш цікавими для використання з метою керування розвитком мислення. Це методи:

1) програмованого навчання,

2) проблемного навчання,

3) інтерактивного навчання (В.Я. Ляудіс).

Під програмованим навчанням розуміють систему теоретичних положень, організаційних форм і засобів навчальної роботи, що передбачає переважно опосередковане програмне керування пізнавальною діяльністю учнів(студентів) і обумовлює самостійне засвоєння ними знань, умінь і навичок та психічний розвиток особистості. Термін «програмування» стосовно навчального процесу означає створення програм, що керують учбовою діяльністю студентів у ході розв’язання ними пізнавальних задач. Такі програми прийнято називати навчаючими(алгоритм навчання). Навчаюча програма містить у собі зміст навчального матеріалу та засоби, за допомогою яких він повинен засвоюватись.

Під засвоєнням знань психологи(Гальперін, Давидов, Костюк, Менчинська, Леонтьєв, Проколієнко та ін.) розуміють не формування набору поведінки чи закріплення певних структур у пам’яті, а таке свідоме сприймання, осмислення та запам’ятовування навчального матеріалу, яке веде до узагальнення знань і правильного використання їх у різних умовах.

Проблемне навчання – це система методів і засобів, що забезпечують можливість творчої участі студентів у процесі засвоєння нових знань, формування у них творчого мислення та пізнавальних інтересів. Головною функцією проблемного навчання є розвиток творчого мислення та творчого підходу до діяльності. Воно опирається на мотиви інтелектуального спонукання, ставлячи студента в позицію дослідника, творця.

Проблемне навчання не є чимось абсолютно новим. Ми натрапляємо на нього в педагогічних концепціях і практиці Сократа, Руссо, Дістервега, Толстого, Дьюї, «нових шкіл» і «нового виховання» кінця XIX – початку XX ст. У 20-х – 30-х роках у педагогіці ідеї проблемного навчання реалізувалися у вигляді дослідницького методу.

Інтерактивним називається таке навчання, яке засноване на психології людських взаємин і взаємодій. У діяльності викладача центральне місце займає не окремий студент як індивід, а група студентів, які, обговорюючи питання, сперечаються і погоджуються між собою, стимулюють і активізують один одного. До методів інтерактивного навчання психологи відносять: евристичну бесіду, метод дискусії, «мозковий штурм», метод «круглого столу», метод «ділової гри», конкурси практичних робіт, соціально-психологічний тренінг