1.Мета, завдання, специфічні особливості та види психологічного консультування і психотерапії.

Розподіл цих двох сфер психологічної допомоги - складне завдання.Як у консультуванні, так і в психотерапії використовуються ті ж самі професійні навики; вимоги, що пред'являються до особи клієнта і психотерапевта, однакові; процедури, використовувані в консультуванні і психотерапії, теж подібні.

Нарешті, в першому і другому випадках допомога клієнтові грунтується на взаємодії між консультантом (психотерапевтом) і клієнтом. Деякі практики використовують поняття "Психологічне консультування" і "психотерапія" як синоніми.

Але оскільки в більшості країн дані професії існують як окремі, важливо знайти підстави, по яких їх можна було хоч би частково розділити.

Bramer і Shostrom (1982), кажучи про співвідношення консультування і психотерапії, удаються до уявлення про два полюси . На одному полюсі робота професіонала зачіпає в основному ситуаційні проблеми, що вирішуються на рівні свідомості і виникають у клінічно здорових індивідів. Тут розташована область консультування. На іншому полюсі - більше прагнення до глибокого аналізу проблем з орієнтацією на несвідомі процеси, структурну перебудову особи. Тут розташована область психотерапії. Область між полюсами належить діяльності, яку можна називати як консультуванням, так і психотерапією.

Gelso, Fretz (1992), Blosher (1966) виділяють специфічні риси психологічного консультування, що відрізняють його від психотерапії:

· консультування орієнтоване на клінічно здорову особистість; це люди, що мають в повсякденному житті психологічні труднощі і проблеми, скарги невротичного характеру

· консультування зорієнтоване на здорові сторони особистості незалежно від ступеня порушення; ця орієнтація заснована на вірі, що "людина може змінюватися, вибирати життя, що задовольняє її, знаходити способи використання своїх задатків, навіть якщо вони невеликі із-за неадекватних установок і відчуттів та ін.

· консультування частіше орієнтується на сьогодення і майбутнє клієнтів;

· консультування зазвичай орієнтується на короткострокову допомогу (до 15 зустрічей);

· консультування орієнтується на проблеми, що виникають у взаємодії особи і середовища;

· у консультуванні акцентується ціннісна участь консультанта, хоча відхиляється нав'язування цінностей клієнтам;

· консультування направлене на зміну поведінки і розвиток особи клієнта.

ПК як професія є новою галуззю психологічної практики (США, поч.. 50 років ХХ ст.). ця професія виникла у відповідь на проблеми людей, які не мають клінічних порушень, але потребують психол. допомоги. Оскільки ПК молодою галуззю психол. практики , то виникають труднощі в окресленні її меж. Звідси і різноманітність визначень.

Альошина : ПК – це безпосередня робота з людьми спрямована на розв’язання психол. проблем і основним засобом впливу є певним чином організована бесіда.

Кісарчук: «У вітчизняній психології загальноприйнятим є розуміння ПК, як психологічна допомога здоровим людям у складній життєвій ситуації».

Ліцензійна комісія Асоціації службовців і менеджерів США: Консультування – це сукупність процедур спрямованих на допомогу людям у розвязанні проблем і прийнятті рішень стосовно професійної кар’єри, шлюбу, сімї, удосконалення особистості і міжособистісних стосунків.

Кочюнас узагальнив відомі визначення: 1) К. допомагає людині вибирати і діяти на власний розсуд; 2) допомагає опанувати нову поведінку; 3) сприяє розвитку особистості; 4) в К. акцентується увага на відповідальності клієнта; 5) ядром К. є консультативна взаємодія між консультантом і клієнтом (терапевтичний, або консультативний контакт); 6) К. базується на клієнт центрованій терапії К. Роджерса

Мета консультування - допомогти клієнтам зрозуміти що відбувається в їх життєвому просторі і осмислено досягти поставленої мети на основі усвідомленого вибору при дозволі проблем емоційного і міжособистісного характеру. Основна мета: допомогти клієнтові зрозуміти, що він є людиною, яка повинна вирішувати, діяти, змінюватися і актуалізувати свої можливості.

Універсальні цілі ПК які згадуються теоретиками різних шкіл:

4. сприяти змінам у поведінці клієнта так, щоб він зміг жити конструктивніше, відчуваючи задоволення життям, не зважаючи на соц. обмеження.

5. Розвивати навички подолання труднощів.

6. Забезпечити ефективне прийняття життєво важливих рішень, вчити клієнта оцінювати себе, свої вчинки, наслідки своїх дій.

7. Розвивати вміння налагоджувати і підтримувати міжособистісні стосунки.

В роботі з дітьми консультант повинен добиватися змін у їх найближчому оточенні, що підвищить ефективність К.

Психотерапія(ПТ) – це як лікування душі так і лікування душею; — це особливий вид міжособистісної взаємодії при якому пацієнтам надається професійна допомога психологічних засобів при наявності в них проблем та труднощів психічного характеру.

Завдання ПТ: стабілізація психоемоційного стану людини;- покращення соц.-психологічної адаптації; - гармонізація Я-концепції; - встановлення реалістичного рівня домагань; - сприяння життєвому, професійному, особистісному самовизначенні; - психопрофілактика неврозів та навчання стратегіям і технікам самоопанування, кращому усвідомленні своєї життєвої ситуації; - розширення меж ціннісно-смислової свідомості.

Практика психологічного консультування і терапії. Головне завдання — змінити поведінку, управляючи обставинами підкріплення клієнта. Особливого значення надають висловлюванням, підкреслюються негативні наслідки покарання та вплив неадекватності батьківського і етичного контролю. В процесі взаємодії з психологом клієнт намагається конструювати оточення. Психотерапія як форма контролю спрямована на виправлення проблем, викликаних іншими засобами контролю.

Види психологічного консультування:

1. За контингентом: індивідуальне і групове

2.За тривалістю: одноразове і багатократне. (За Роджерсом разова зустріч це консультативна, а наступні-психотерапія Тоді як в науковій літературі є дані,що 3-6 зустрічей це консультування. Деякі автори вважають що до 15 зустрічей це к-ння,а все що більше це терапія).

3.За ініціативою: за особистим зверненням і за направленням.

4. За характером розвязання завдань: професійне,психолого-педагогічне,кризове.

5. За спрямованістю: на проблему,особистість,рішення

Немов поділяє психологічне к-ння на види в залежності від індивідуальних особливостей клієнтів і тих проблем з приводу яких вони звертаються:

1) інтимно-особистісне психологічне консультування, до цього вигляду можна віднести консультування по таких питаннях, які глибоко зачіпають людину як особу, викликають у неї сильні переживання, зазвичай ретельно приховувані від навколишніх людей. Це, наприклад, такі проблеми, як психологічні або поведінкові недоліки, від яких чоловік хотів би позбавитися, проблеми, пов'язані з його особистими взаєминами із значущими людьми, різні страхи, невдачі, психогенні захворювання, що не вимагають втручання лікаря, і багато що інше. Таке психологічне консультування вимагає створення особливої обстановки, оскільки нагадує сповідь.

2) сімейне консультування. До нього можна віднести консультування по питаннях, що виникають у людини у власній сім'ї або в сім'ях інших, близьких для нього людей. Це, зокрема, вибір майбутнього чоловіка (подружжя), оптимальна побудова і регулювання взаємин в сім'ї, попередження і вирішення конфліктів у внутрісімейних взаєминах, відносини чоловіка або дружини з родичами, поведінка подружжя у момент розлучення і після нього, вирішення поточних внутрісімейних проблем. До останніх відноситься, наприклад, вирішення питань розподілу обов'язків між членами сім'ї, економіки сім'ї і ряду інших. Особливості.Сімейне консультування у свою чергу вимагає знання психологом-консультантом суті сімейних проблем, способів їх дозволу, бажано - на власному досвіді сімейного життя.

3) психолого-педагогічне консультування. До нього можна віднести обговорення консультантом з клієнтом питань навчання і виховання дітей, навчення чому-небудь і підвищення педагогічної кваліфікації дорослих людей, педагогічного керівництва, управління дитячими і дорослими групами і колективами. До психолого-педагогическому консультування відносяться питання вдосконалення програм, методів і засобів навчання, психологічне обгрунтування педагогічних інновацій і ряд інших.Особливості.Психолого-педагогическое консультування у свою чергу припускає наявність у консультанта педагогічної освіти і досвіду навчання і виховання людей.

4)ділове консультування. В цілому ж діловим називається таке консультування, яке пов'язане з вирішенням людьми ділових проблем. Сюди, наприклад, можна віднести питання вибору професії, вдосконалення і розвитку у людини здібностей, організації його праці, підвищення працездатності, ведення ділових переговорів і т.п.Особливості Найуспішніше цим можуть займатися люди, які на власному досвіді добре знають ту сферу діяльності, в якій вони збираються вести психологічне консультування.

Види ПТ:

4. За обсягом надання психол. допомоги: симптомоорієнтована, особистісноорієнтована.

5. За кількістю охоплених ПТ осіб: індивідуальна, групова.

6. За тривалістю і глибиною впливу: мала (до 50 сеансів), велика.

7. За співвідношенням фактору ставлення і спеціальних технік: гуманістична, інструментально-інтеракціоністська, інстументально-технічна.

8. За спрямованістю Волберк виділяє такі: підримуюча, переучуючи, реконструктивна.

2 Психологічна модель консультування: мета, завдання, специфічні риси, види.

Етапи психологічного консультування. Пятикрокова модель психотерапевтичного інтерв’ю. Основні етапи психологічного консультування.Процедури і техніки кожного етапу.

1. Підготовчий етап. психолог-консультант знайомиться з клієнтом по попередньому запису, наявному про нього в реєстраційному журналі, а також за тією інформацією про клієнта, яку можна отримати від третіх осіб, наприклад від працівника психологічної консультації, який приймав заявку від клієнта на проведення консультації. Час роботи психолога-консультанта на цьому етапі складає зазвичай від 20 до 30 хв. Процедури і техніки. На першому етапі психологічного консультування, як правило, не виділяються і не застосовуються ніякі спеціальні процедури.

2. Настроювальний етап. психолог-консультант особисто зустрічає клієнта, знайомиться з ним і настроюється на спільну роботу з клієнтом. Те ж саме зі свого боку робить клієнт. В середньому цей етап за часом може займати від 5 до 7 мин. Процедури і техніки зустрічі з клієнтом, загального, емоційно-позитивного настрою клієнта на проведення консультації, зняття психологічних бар'єрів спілкування психолога-консультанта з клієнтом.

Процедура зустрічі клієнта включає спеціальні дії, що здійснюються психологом-консультантом під час зустрічі клієнта, включаючи його вітання, проводи на місце, де він повинен буде знаходитися під час проведення консультації. також вибір психологом-консультантом місця свого розташування по відношенню до клієнта під час початку розмови з ним, прийоми встановлення психологічного контакту консультанта з клієнтом, перші слова, які вимовляє психолог-консультант, починаючи свою розмову з клієнтом.

Для нейтралізації негативної дії комплексів і зняття психологічних бар'єрів використовується процедура «зняття психологічних бар'єрів». При застосуванні цієї процедури психолог-консультант за допомогою спеціальних дій і прийомів заспокоює клієнта, створює для нього ситуацію психологічної безпеки, розкріпачує його, вселяє в нього упевненість, викликає довіру до себе. можна, зокрема, застосовувати спеціальні прийоми, що піднімають настрій у клієнта, позитивні емоційні переживання.

3. Діагностичний етап. психолог-консультант вислуховує сповідь клієнта і на основі її аналізу прояснює, уточнює проблему клієнта. Практично цей час складає як мінімум одну годину, виключаючи час, необхідний для проведення психологічного тестування. Іноді до 6-8 ч.

Процедури і техніки На третьому етапі психологічного консультування активно працює процедура так званого емпатійого слухання, а також процедури активізації мислення і пам'яті клієнта, процедури підкріплення, прояснення думці клієнта і психодіагностичні процедури.

Процедура емпатійне слухання включає два взаємозв'язані моменти: емпатію і слухання, які в даному випадку взаємно один одного доповнюють. Під час емпатічеського слухання клієнта психолог-консультант психологічно ототожнює себе з клієнтом, але одночасно, залишаючись в своїй ролі, продовжує думати, аналізувати, роздумувати над тим, що йому говорить клієнт. Процедурою активізації мислення і пам'яті клієнта називається система прийомів, в результаті застосування якої активізуються, стаючи продуктивнішими, когнітивні процеси клієнта, зокрема його пам'ять і мислення, пов'язані з обговорюваною проблемою, з пошуком її оптимального практичного рішення. Клієнт в результаті застосування даної процедури починає точніше і повніше згадувати події, факти, що мають відношення до його проблеми, відкриває для самого себе і психолога-консультанта, що уважно слухає його, те, що раніше було приховане від свідомості.

До процедури активізації мислення можуть бути віднесені такі прийоми, як підтвердження що слухає, заповнення психологом-консультантом невиправданих, таких, що вводять в замішання самого клієнта пауз в його мові для забезпечення її зв'язності і зняття психологічних бар'єрів, постановка перед клієнтом навідних питань.

Процедура підкріплення полягає в тому, що, слухаючи клієнта, психолог-консультант час від часу - найчастіше тоді, коли сам клієнт шукає підтримку з боку консультанта - словами

жестами, мімікою, пантомімікою і іншими засобами виражає згоду з тим, що говорить клієнт, схвалює, підтримує його.

Процедура прояснення психологом-консультантом думки клієнта полягає в тому, що консультант час від часу вступає в діалог з клієнтом в процесі вислухування його сповіді в тих випадках, коли думка клієнта йому не зовсім зрозуміла або неточно виражена самим клієнтом, прояснює вголос для себе думка клієнта або допомагає йому точніше її сформулювати.

4. Рекомендаційний етап. Психолог-консультант, зібравши на попередніх етапах необхідну інформацію про клієнта і його проблему, на даному етапі разом з клієнтом виробляє практичні рекомендації за рішенням його проблеми. Тут ці рекомендації уточнюються, вияснюються, конкретизуються у всіх істотних деталях. Середній час, що зазвичай витрачається на проходження цього етапу, складає від 40 мін до 1 ч.

Процедури і техніки переконання, роз'яснення, пошук взаємоприйнятного рішення, уточнення деталей, конкретизація. Всі ці процедури пов'язані з доведенням до свідомості клієнта тих рад і практичних рекомендацій, які разом з ним виробляє психолог-консультант. Мета відповідних процедур полягає в тому, щоб добитися максимально повного і глибокого розуміння клієнтом тих висновків і рішень.

Переконання - це процедура, заснована на логічно бездоганно аргументованому доказі клієнтові правильності того, що йому в результаті тривалої роботи з ним пропонує психолог-консультант. Переконання включає аргументи, факти, логіку доказу, зрозумілу, доступну і достатньо переконливу для клієнта.

Роз'яснення - це процедура, що включає розгорнений, конкретний виклад, пояснення клієнтові тих думок, які у зв'язку з його проблемою виникають у психолога-консультанта. Тут психолог-консультант свідомо веде діалог з клієнтом так, щоб стимулювати різноманітні питання до себе з його боку і дати на ці питання грунтовні відповіді.

Під процедурою, званою «пошук взаємоприйнятного рішення», коли клієнта не влаштовують пропозиції консультанта. В цьому випадку необхідно шукати інше, прийнятніше для клієнта вирішення його проблеми.

Дана процедура включає такі прийоми, як пропозицію альтернативних варіантів рішення, залишення за клієнтом права остаточного вибору того рішення, яке його влаштовує, уточнення, прояснення деталей того, що не влаштовує клієнта в пропонованому рішенні, пропозиція клієнтові самому висловитися з приводу можливого вирішення його проблеми.

Наступна процедура - «уточнення деталей» - пов'язана з роз'ясненням клієнтові дрібних, але істотних подробиць, пов'язаних з виконанням спільно вироблених психологом-консультантом і клієнтом практичних рекомендацій. Для того, щоб переконатися в тому, що клієнт не тільки правильно зрозумів його, але і добре знає, що робити, як утілювати в життя отримані рекомендації, психолог-консультант ставить клієнтові питання і на основі його відповідей визначає правильність розуміння клієнтом того, що вони обговорюють.

5. Контрольний етап. психолог-консультант і клієнт домовляються один з одним про те, як контролюватиметься і оцінюватиметься практична реалізація клієнтом отриманих їм практичних рад і рекомендацій. питання про те, як, де і коли психолог-консультант і клієнт надалі зможуть обговорювати додаткові питання, які можуть виникнути в процесі виконання вироблених рекомендацій. В кінці домовитися один з одним про те, де і коли вони зустрінуться наступного разу. В середньому робота проходить протягом 20-30 мин. Процедури і техніки ті ж процедури, які використовувалися на 4 етапі,але вони в основному стосуються оцінок очікуваної ефективності практичного виконання клієнтом тих рад, які він отримав від консультанта. Тут спеціальною є процедура зміцнення у клієнта упевненості в тому, що його проблема обов'язково буде вирішена, а також готовності практичного вирішення своєї проблеми. можуть застосовуватися прийоми переконання, навіювання, емоційно-позитивного стимулювання і ряд інших.

Якщо підсумовувати все, сказане вище, то можна встановити, що на проходження всіх п'яти етапів психологічного консультування в середньому може знадобитися (без часу, що відводиться на психологічне тестування) від 2-3 до 10-12 ч .

Пятикрокової моделі інтерв’ю повторює концепцію Бенджаміна Франкліна розроблену для бізнес контактів, в основі якої лежить теорія прийняття рішення

Етапи пятикрокової моделі інтерв’ю:

1 – взаєморозуміння, встановлення. Головною передумовою ефективного інтерв'ю є відвертість, взаєморозуміння для чого потрібний, як мінімум, контакт і взаєморозуміння між учасниками. Для досягнення контакту необхідно, щоб клієнт повірив в доброзичливість і прихильність до нього консультанта і захотів поділитися інформацією, а також особистими, іноді вельми болісними, переживаннями. Встановлення взаєморозуміння починається із знайомства. Під час знайомства при зверненні до клієнта розсудливіше називати його по імені або ж уточнити, яке звернення він віддає перевазі. Деякі клієнти віддають перевагу неофіційному зверненню по імені, а для інших важливо, щоб до них зверталися по прізвищу.

2 – збір інформації, вивчення. Після того, як клієнт підготовлений до роботи, слід почати вивчати пропроблеми. Той, що інтерв'юється починає розповідати про неї. Завдання консультанта полягає в тому, щоб розговорити співбесідника, виразити розуміння і отримати інформацію, необхідну для складання ясної картини труднощів, що є у нього, і чинників, які їх зумовили.

Деякі діляться багатою інформацією довільно або з невеликою допомогою з боку консультанта. Інші ж можуть сумніватися в доцільності цього, починаючи боротися зі своїми відчуттями або насилу виражаючи свої думки.

На другій стадії інтерв'ю відбувається збір інформації про клієнта. Консультант на цьому етапі може і часто повинен виступати в ролі слідчого, прагнучи дізнатися про клієнта якомога більше.

3 – очікуваний результат, або чого ви хочете досягти. На третій стадії інтерв'ю консультант обговорює з клієнтом шляху вирішення проблеми професійного вибору. Якщо їм обом

все ясно, то рекомендації повинні бути дані негайно. Ця фаза інтерв'ю припускає дію консультанта, в цьому полягає основний зміст консультування. Для клієнта вона не повинна виглядати якось по-особливому. В процесі консультації клієнт переживає зміни, що відбуваються з ним як результат його власних зусиль, можливостей. Це приводить до того, що зміни, що переживаються ним, в ситуації інтерв'ю приведуть і до зміни його поведінки.

4 – вироблення альтернативних рішень, обговорення запасних .

Консультант, працюючи з альтернативними рішеннями, повинен постійно думати над змістом

своєї професійної позиції і пам'ятати про те, що правильне для нього рішення не обов'язково є таким для клієнта, деяким же потрібні чіткі директивні рекомендації.

5 – підведення, узагальнення підсумків консультування консультантом. Завдання консультанта - сприяти формуванню активної позиції клієнта у вирішенні проблеми його працевлаштування.

Доцільно на цьому етапі попросити клієнта вказати, що дала йому консультація. Якщо клієнт неможе підвести підсумок або він буде абсолютно несподіваним для консультанта, це може свідчити про помилкові дії соціального працівника. В цьому випадку необхідно продовжити роботу з респондентом, заздалегідь ретельно проаналізувавши попередні етапи.