2.3. Визначення можливих джерел капітальних інвестицій малого підприємства.

Будь-який проект потребує джерел фінансування. Джерела капіталовкладень, як вказувалося вище можуть бути найрізноманітнішими. Аналіз структури пасиву бухгалтерського балансу, що характеризує джерела коштів, лежить в основі класифікації джерел фінансування проекту. Вони поділяються на такі основні види:

• власний капітал;

• нерозподілений прибуток;

• позиковий капітал;

• державні субсидії.

Власний капітал включає статутний фонд і фонди власних коштів. Статутний фонд спершу формується як стартовий капітал, необхідний для створення підприємства. При цьому власники або учасники підприємства формують його з огляду на власні фінансові можливості і в розмірі, достатньому для виконання тієї діяльності, заради якої воно створюється.

Фонди власних коштів (амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд розвитку виробництва, резервний фонд, страхові резерви тощо) можуть формуватися без зміни статутного фонду. По суті вони є відкладеним прибутком, що формується і використовується за рішенням органів

управління підприємства. Винятком є резервний фонд, вимоги до формування якого визначено законодавством.

Нерозподілений прибуток як джерело фінансування відділяється від власного капіталу тільки тому, що ще не відомо, чи буде він приєднаний до нього. Рішення по прибутку приймається органом управління підприємства.

Позиковий капітал характеризується тим, що має бути повернутий в певні строки.

Державні субсидії теж можуть розглядатися як джерело фінансування проекту, якщо такі субсидії передбачено рішенням державних органів.

При використанні позичкового капіталу, важливою моментом є складання плану отримання і повернення позичених коштів, процентів за них та ін, тобто розробляється графік надання фінансової підтримки (сума, рік, квартал) та графік повернення фінансової підтримки й відсотків за нею (сума та термін).

Потребу в додаткових інвестиціях, якщо вони необхідні, для фірми необхідно відобразити в плановому балансі. В частині „Активи" вказуються об'єкти інвестування, тобто на що потрібні кошти, а в частині „Пасиви" робиться повних опис джерел фінансування. І в активі і в пасиві вказується рік необхідного внесення коштів, наприклад:

Актив ($)			Пасив ($)
	Потреба в інвестиціях	2013		Джерела фінансування	2013
1	Основні засоби	50000	1	Власні кошти	41000
2	Оборотний капітал	1000	2	Інші джерела фінансування	50000
3	Запаси і витрати	40000
	Всього: потреба в додаткових інвестиціях

Плануючи розвиток виробництва необхідно звернути увагу на зміну таких показників:

1. Планова динаміка виручки від реалізації по роках дії проекту;

2. Обґрунтування витрат грошових коштів, куди входять такі витрати:

• Амортизація - поступове віднесення витрат на придбання основних фондів та нематеріальних активів, виготовлення або поліпшення їх, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. [2];

• Собівартість - поточні витрати виробництва то обігу, реалізації продукції, перераховані в грошовому виразі. Включають матеріальні витрати, амортизацію основних засобів, заробітну плату основного та допоміжного персоналу, інші витрати, безпосередньо пов'язані, обумовлені виробництвом і реалізацією даного виду та обсягу продукції. [13];

• Непрямі витрати - витрати, що супроводжують основне виробництво, але не пов'язані з ним безпосередньо. Вони не включаються у вартість праці та матеріалів. Це витрати на утримання та експлуатацію основних фондів, на обслуговування виробництва, на відрядження, навчання робітників та інші невиробничі витрати. [13];

• ПДВ;

• Податок на прибуток;

• Інші податки та збори.

Необхідним є вказати прибуток до оподаткування та чистий прибуток підприємства.

Доповненням до прогнозних результатів діяльності підприємства при прийнятті даного проекту є також прогнозні показники ефективності проекту.

В системі управління реальними інвестиціями оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з найвідповідальніших етапів. В і того, наскільки об'єктивно проведена ця оцінка залежать строки повернення капіталу, який було вкладено, варіанти альтернативного його використання, потік прибутку підприємства у майбутньому періоді. Ця об'єктивність оцінки ефективності інвестиційних проектів в великій мірі визначається використанням сучасних методів її проведення.

Основні принципи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, які виділяє І.А.Бланк [16]:

1. Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів повинна здійснюватися на основі зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, та сум та строків повернення інвестиційного капіталу, з іншого боку. Цей загальний принцип формування системи показників ефективності, що оцінюються, у відповідності з яким результати будь - якої діяльності повинні бути зіставлені з витратами на її реалізацію. Тобто необхідним є зіставлення потоків прямого та зворотнього капіталу.

2. Оцінка обсягу інвестиційних витрат повинна охоплювати всю сукупність ресурсів, які використовуються, і які пов'язані з реалізацією проекту. В процесі оцінки повинні бути враховані всі прямі та непрямі витрати грошових коштів (власних та позичених), матеріальних та нематеріальних активів, трудових та інших видів ресурсів.

3. Оцінка повернення капіталу, що інвестується повинна здійснюватися на основі показника "Чистого грошового потоку" (Net cash flow). Цей показник формується за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації інвестиційного проекту. При проведенні різноманітних видів оцінки цей показник може розглядатися як середньорічний, так і диференційований по різним періодам експлуатації інвестиційного проекту.

4. В процесі оцінки суми інвестиційних витрат та чистого грошового потоку мають бути обов'язково приведені до теперішньої вартості.

5. Вибір дисконтної ставки в процесі приведення окремих показників дотеперішньої вартості повинен бути диференційований для різних інвестиційних проектів.

Враховуючи ці принципи можна розглянути основні методи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів на основі різноманітних показників. Для розрахунку цих показників необхідні такі дані:

1. Чистий грошовий потік, який розраховується шляхом додавання чистого прибутку до амортизаційних відрахувань;

2. Дисконтний множник - показник, що дозволяє визначити теперішню вартість майбутньої грошової суми, тобто зменшити її на дохід, який нарощується за певний період за складними процентами. В якості процента, за яким обчислюється множник, який дисконтується,звичайно приймається банківський депозитний процент.

3. Дисконтний потік обчислюється шляхом множення чистого грошового потоку на дисконтний множник

4. Приведений дохід (PV) - сума чистого дисконтованого грошового потоку за весь період експлуатації Інвестиційного проекту;

Чистий приведений дохід (NPV) дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під чистим приведеним доходом розуміється різниця між приведеним до теперішньої вартості сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту та сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

NPV = PV-I,

де NPV - сума чистого приведеного доходу по інвестиційному проекту;

PV - сума чистого дисконтованого грошового потоку за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

І - сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

Роблячи аналіз результатів NPV ми можемо сказати, що у випадку негативної величини проект визнається нерентабельним, тобто вкладення засобів у даний проект робити не варто.

Якщо ж отримана величина позитивна, то такий проект є прибутковим і для ухвалення рішення щодо вкладення в нього засобів інвестору варто робити подальший аналіз, наприклад порівнюючи значення NPV по даному проекту з альтернативними проектами або проводити порівняння за іншими критеріями.

У тому випадку, якщо чиста поточна вартість дорівнює нулю, проект не можна оцінити ні як прибутковий, ні як збитковий, необхідне використання інших методів порівняння. При порівнянні декількох альтернативних проектів перевага віддається тому проекту, що характеризується високою чистою поточною вартістю. Використання методу чистої поточний вартості інвестицій дозволяє також враховувати при прогнозних розрахунках фактор інфляції і фактор ризику, у різному мірі властиві різним проектам. Очевидно, що урахування цих факторів призведе до відповідного збільшенню бажаного відсотка, по якому повертаються інвестиції, а отже, і коефіцієнта дисконтування.

Індекс прибутковості дозволяє співвіднести обсяг інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком по проекту. Його розрахунок здійснюється за формулою:

Індекс прибутковості = PV /І, (1.1)

PV - сума чистого дисконтованого грошового потоку за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

І - сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

Строк окупності капітальних вкладень - період, протягом якого забезпечується повернення вкладених грошей на реалізацію підприємницького проекту (спорудження, побудова чи реконструкція підприємства, запуск виробничо-технологічної лінії тощо) в розмірах, що дорівнюють фактичним капітальним вкладенням. Строк окупності є одним з найбільш розповсюджених та зрозумілих показників оцінки ефективності інвестиційних проектів. Якщо грошові доходи (прибуток) надходять по роках нерівномірно, то строк окупності дорівнює періоду часу (числу років), за який сумарні чисті грошові надходження (кумулятивний доход) перевищать величину вкладених інвестицій. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

Період окупності проекту = І /PV /n, (1.2)

І - сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту;

PV - сума чистого дисконтованого грошового потоку за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

n - період експлуатації проекту.

Метод розрахунку строку окупності найбільш простий з погляду застосовуваних розрахунків і прийнятний для ранжирування інвестиційних проектів з різними строками окупності. Однак він має ряд істотних недоліків.

По-перше, він не робить розходження між проектами з однаковою сумою загальних (кумулятивних) грошових доходів, що по-різному розподілені по періодах реалізації інвестиційного проекту.

По-друге, даний метод не можна застосовувати для нестандартних інвестиційних проектів, у яких вкладення засобів (інвестиції) здійснюються не тільки на початку реалізації проекту, але і по ходу його реалізації.

Однак у цілому ряді випадків застосування цього найпростішого методу є доцільним. Наприклад, при високому ступеню ризику інвестицій, коли підприємство зацікавлене повернути вкладені кошти в найкоротший термін, при швидких технологічних змінах у галузі чи при наявності в підприємства проблем з ліквідністю основним параметром, прийнятим в увагу при оцінці і виборі інвестиційних проектів, є саме строк окупності інвестицій.

Також розповсюдженими є такі методи та індекси, як:

Індекс рентабельності, який в процесі оцінки ефективності інвестиційного проекту може грати допоміжну роль , тому що не дозволяє в повній мірі оцінити весь зворотній інвестиційний потік по проекту (велику частину цього потоку складають амортизаційні відрахування) Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

Індекс рентабельності = ЧПи /I, (1.3)

ЧПи - середньорічна сума чистого інвестиційного прибутку за період експлуатації проекту;

І - сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

До переваг даного методу відноситься простота і наочність розрахунку, можливість порівняння альтернативних проектів по одному показнику. Недоліки методу обумовлені тим, що він не враховує часової складової прибутку. Так, наприклад, не проводиться розходження між проектами з однаковою сумою накопиченого балансового прибутку, але в дійсності отриманого по різних роках реалізації проекту, а також між проектами, що приносять однаковий прибуток, але протягом різного числа років.

Внутрішня ставка доходності (ІRR) - найбільш складний показник оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів. Вона характеризує рівень доходності конкретного інвестиційного проекту, який виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість чистого грошового потоку приводиться до теперішньої вартості інвестиційних витрат. Внутрішню ставку доходності можна охарактеризувати і як дисконтну ставку, за якою NPV в процесі дисконтування буде приведений до нуля. Розрахунок цього показника відбувається за формулою:

IRR = -1 (1.4)

PV - сума чистого дисконтованого грошового потоку за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

І - сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту;

n - період експлуатації проекту.

Здійснюючи аналіз отриманих результатів критерію внутрішньої норми прибутковості ми можемо говорити, що у випадку, коли значення IRR менше значення діючої ставки дисконтування і, то інвестору варто відмовитися від вкладення засобів у даний інвестиційний проект, оскільки таке вкладення буде нерентабельним. Якщо ж IRR більше існуючої ставки дисконтування, то проект є рентабельним і вкладення в нього засобів доцільно. Для остаточного ухвалення рішення з приводу вкладення інвестиційних засобів інвестору варто зробити подальший аналіз даного проекту, а точніше зробити порівняння показника IRR по даному проекту з аналогічними показниками по альтернативних проектах.

Всі розглянуті показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів знаходяться між собою в тісному взаємозв'язку та дозволяють оцінити цю ефективність з різних сторін. Тому при оцінці ефективності реальних інвестиційних проектів підприємства їх необхідно розглядати в комплексі.

Якщо підприємство має ряд альтернативних реальних інвестиційних проектів, то за результатами оцінки їх ефективності розробляється порівняльна таблиця такого вигляду (т.4):

При складанні порівняльної таблиці значення окремих показників ефективності приводяться в однакових для всіх проектів одиницях виміру, а рангова значимість показників формується на регресивній основі. На основі проведеної роботи, результати якої містить розділ 2, можна зробити висновки про порядок фінансового забезпечення капітальних вкладень:

1. Оцінка фінансового та майнового стану підприємства. Основні його показники допоможуть фінансовому менеджеру вибрати найбільш вдалий проект та найбільш доцільно вкласти кошти:

На основі вихідних даних "Балансу" підприємства за останні 3-5 років складається агрегований "Баланс", де вказується стан активів так пасивів на 1 січня певного року, їх структура та темпи приросту, проводиться горизонтальний та вертикальний аналіз всіх показників. Основними показниками, які вказуються у агрегованому "Балансі", для малого підприємства є:

1. Необоротні активи;

2. Оборотні активи;

3. Власний капітал;

4. Поточні зобов'язання;

5. Валюта балансу.

Для характеристики майнового стану можна залучати відносні аналітичні показники: обсяг первісної вартості, обсяг зносу та обсяг залишкової вартості за даними балансу 3-5 років по роках на 1 січня. До показників оцінювання майнового стану належать такі:

1. Обсяг первісної вартості;

2. Обсяг залишкової вартості;

3. Обсяг зносу;

4. Коефіцієнт зносу;

5. Коефіцієнт придатності.

Основні групи показників , які можуть бути рекомендовані при аналізі фінансового стану малого підприємства такі:

1. Показники ділової активності (оборотності):

1. Коефіцієнт обороту оборотних активів;

2. Коефіцієнт оборотності запасів;

3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

4. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

5. Тривалість одного обороту оборотних активів;

6. Тривалість одного обороту запасів;

7. Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості;

8. Тривалість одного обороту кредиторської заборгованості.

2. Показники рентабельності (прибутковості):

9. Рентабельність активів;

10. Рентабельність власного капіталу;

11. Рентабельність реалізації;

12. Рентабельність продукції;

13. Рентабельність виручки;

14. Рентабельність чистих активів.

За результатами аналізу робиться висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних чинників, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства. І саме ця інформація є необхідною передумовою прийняття правильних інвестиційних рішень.

Потребу в додаткових інвестиціях, якщо вони необхідні, для фірми

необхідно відобразити в плановому балансі.

В частині „Активи” вказуються об'єкти інвестування, тобто на що потрібні кошти, а в частині „Пасиви" робиться повних опис джерел фінансування.

РОЗДІЛ 3 . РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗРОБКИ ПРОГРАМИ ФІНАНСУВАННЯ КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ "ОБРІЙ"