Питання для самоконтролю

1. Висвітлити значення й місце оздоровчої гімнастики в державній системі фізичного виховання.

2. Визначити завдання оздоровчої гімнастики та її специфічну спрямованість.

3. Дати змістовну характеристику різним видам оздоровчої гімнастики.

4. Розкрити методику проведення занять із гімнастичної аеробіки.

5. Обґрунтувати класифікацію атлетичної гімнастики.

6. Охарактеризувати силові вправи й розкрити різницю між спортивним і оздоровчим силовим тренуванням.

7. Значення оздоровчої гімнастики в системі професійної підготовки майбутнього вчителя з валеології.

Завдання для самостійної роботи

1. Вивчити специфічні засоби та оволодіти методикою складання комплексів корегуючої гімнастики.

2. Скласти комплекс ритмічної гімнастики (15-20 вправ) танцювальної спрямованості.

3. Визначити види оздоровчої гімнастики й відповідні форми занять, що характерні для загальноосвітніх шкіл і вищих навчальних закладів.

4. Обґрунтувати вплив оздоровчих видів гімнастики на підвищення функціональних можливостей організму.

Література

1. Железный Д. В. Физкультура в оздоровительном лагере. /Д. В. Железный. – К.: Здоровье, 1988. – 64 с.

2. Каинов А. Н. Физическая культура. Система работы с учащимися специальных медицинских групп. /А. Н. Каинов. – Волгоград: Учитель, 2009. – 185 с.

3. Климова В. И. Человек и его здоровье. /В. И Климова. – М.: Знание, 1985. – 192 с.

4. Менхин Ю.В. Оздоровительная гимнастика: теория и методика. / Ю. В. Менхин. - Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 384 с.

5. Ткачев Ф. Т. Профилактико-восстановительная гимнастика. /Ф. Т. Ткачев. – К.: Здоровье, 1983. – 104 с.

6. Язловецкий В. С. Физическое воспитание детей и подростков с ослабленным здоровьем. /В. С. Язловецкий. – К.: Здоровье, 1987. – 94 с.

Змістовий модуль 2. Гімнастична термінологія

Значення та основи гімнастичної термінології

В енциклопедичному тлумаченні "термін" — це слово або словосполучення, що визначає, чітко окреслює спеціальне поняття науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо.

Гімнастична термінологія розвивалась і продовжує розвиватися та вдосконалюватися разом із розвитком гімнастики. Вона має свої особливості й становить складну систему термінів і правил користування ними під час пояснення та записування вправ. її специфіка полягає в тому, що фізичні вправи, які використовуються у гімнастиці, дуже різноманітні і майже не зустрічаються у звичайній діяльності людини.

Переважна більшість гімнастичних вправ має абстрактний і штучний характер, через що пояснити їх дуже важко, тому, описуючи вправи з гімнастики, користуються умовними позначеннями — термінами, що дає змогу складні рухи визначати одним або кількома словами.

Термінологія гімнастичних вправ дозволяє ширше використовувати слово у процесі викладання гімнастики. Кожний термін відображає суть техніки виконання вправи, включає ціле поняття, тому є універсальним показником для створення повного уявлення про рух.

У багатьох галузях знань та практичної діяльності використовують спеціальну термінологію для того, щоб стисло називати предмети, поняття тощо. Гімнастика охоплює безмежну кількість рухів, положень, вправ, які зовсім не характерні для повсякденного життя людини, тому у гімнастиці є своя спеціальна термінологія, своєрідна мова.

терміна має здійснюватися за законами мови. Правила та форми запису гімнастичних вправ мають відповідати граматиці, а зміст запису — бути стислим та зрозумілим для всіх.

Термінологія — сукупність термінів, що вживаються у будь-якій галузі діяльності людини з метою стислого означення предметів, явищ, понять тощо.

Гімнастична термінологія — це система спеціальних найменувань (термінів), що використовуються для стислого означення гімнастичних вправ, загальних понять, назв снарядів, інвентарю, а також систем правил утворення та використання термінів, умовних скорочень та форм запису вправ.

Гімнастична термінологія полегшує викладання і спілкування між фахівцями з гімнастики та усіма, хто до неї причетний, а також допомагає у стислому, компактному вигляді подавати різний матеріал, програми, підручники та інші документи, які необхідні для теорії та практики.

Найбільше значення термінологія має для процесу навчання різноманітних гімнастичних вправ. Неможливо записати вправу, не маючи розроблених правил і форм запису, а також системи термінів та позначень, які точно визначають форму, характер вправ, що застосовуються.

У навчальному процесі короткі слова-терміни суттєво впливають на формування рухових навичок. Вони сприяють кращому розумінню вправ, скорочують час опанування їх та роблять навчальний процес більш компактним та цілеспрямованим.

Вимоги до термінології

Від слів загальновживаної лексики терміни відрізняються конкретністю та предметом свого призначення. Слова, що означають терміни, отримують необхідну однозначність, наприклад, нахил, випад, міст, присід, поворот тощо. При цьому терміни є не тільки позначеннями певного поняття дії, а й уточненням його, виокремленням із суміжних. Таким чином, до термінів ставляться певні вимоги, основними серед яких є:

• доступність — термінологія має будуватися на основі словникового складу і відповідати граматичним правилам. Тільки в цьому випадку вона буде доступною, отже, стійкою. Порушення мовознавчих норм веде до того, що термінологія стає незрозумілою для тих, хто користується нею;

• точність — термін, який має конкретне значення, повинен давати ясне уявлення про суть визначеної дії або поняття. Точність термінів має велике значення для створення чіткого уявлення про вправу, отже сприяє швидкому її опануванню, дозволяє ширше використовувати у навчальному процесі і разом з тим більшою мірою визначає професійну грамотність фахівців;

• стислість — стислі терміни зручні у користуванні, вони полегшують запис фізичних вправ.

Правила утворення термінів.

Найпоширеніший спосіб утворення термінів — надання словам нового значення (переусвідомлення). До таких термінів у гімнастиці належать: міст, вхід, перехід, вихід та ін. У гімнастиці використовуються спеціальні способи утворення термінів.

Як терміни використовують корені окремих слів, наприклад, вис, упор, мах, хват, сід.

Терміни, що визначають статичні положення, утворюють залежно від умов опори, наприклад, упор на передпліччях, упор на руках, упор на колінах, стійка на лопатках, стійка на голові, стійка на руках.

У деяких випадках при утворенні термінів враховується положення тіла в просторі, наприклад, вис, вис кутом, вис зігнувшись, прогнувшись, горизонтальний вис.

Переважна більшість йогівських асан і дихальних вправ Хатха-йоги пов’язані з назвою рослин (поза дерева, поза лотоса), комах (поза сарани, поза скорпіона), назви водяних та земноводних тварин (поза жаби, поза крокодила, поза риби), птахів (поза півня, поза чаплі), тварин (поза собаки, поза верблюда). Деякі асани названі іменами мудреців (поза Бхарадваджа, поза Вашвамітра) та іменами легендарних героїв (поза Вірабхадра, поза Ганумана).

Йоги приділяють велике значення смислу назв асан. Перебуваючи в кожній із поз, вони усвідомлють свою спільність з усіма істотами. В цьому полягає ще одне призначення асан – в розумінні внутрішньої єдності всього світу.

Правила використання термінів

Термінологію слід використовувати з урахуванням кваліфікації осіб, які займаються гімнастикою. Починаючи займатися гімнастикою або фізичними вправами, слід опановувати термінологію одночасно з вивченням вправ. Досвід показує, що знання термінів допомагає краще виконувати та запам'ятовувати фізичні вправи, що вивчаються. Використовуючи той чи інший термін, важливо знати його значення, службову роль. Із цією метою наявні терміни можна розподілити на наступні групи.

Загальні терміни — для визначення окремих груп вправ, загальних понять, наприклад." стройові вправи, загальнорозвиваючі вправи без предметів та з предметами, однойменні, різнойменні, послідовні рухи руками чи ногами, рівноваги, шпагати, упори, виси. Цими термінами користуються для узагальнюючого позначення цілої групи схожих вправ під час складання різних програм та посібників, коли немає необхідності у точному описі всіх визначених дій.

Конкретні терміни, за допомогою яких точніше позначають застосовувані вправи. Ці терміни поділяються на основні та допоміжні. Перші — відтворюють типові ознаки вправ (підйом, спад, оберт, поворот, зіскок), другі — уточнюють спосіб виконання вправ (розгином, дугою, переворотом), напрямок (праворуч, ліворуч, назад), умови опори (упор на руках, на лікті, коліні).

Назви вправ мають складатися з основного терміна, що відтворює його сутність, та допоміжного, що його уточнює. За необхідності застосовуються пояснюючі слова, що підкреслюють характерні сторони визначеного, наприклад, рух рукою виконувати стрімко, розслаблено.

Правила умовних скорочень

Правильне застосування умовних скорочень дозволяє легше сприймати стислий запис вправи, залишаючи його при цьому точним, не двозначним. У більшості випадків скорочення термінів підпорядковуються визначеним правилам.

У гімнастиці прийнято не вказувати у назві того, що само по собі випливає з умов виконання вправи, наприклад:

• уперед — вказівка на напрямок руху, що виконується найкоротшим шляхом;

• тулуб — при нахилах;

• нога - при рухах ногами (ногою);

• долоні донизу — у положенні рук в сторони, вліво, вправо; вперед—в сторони;

• долоні у середину — у положенні руки вниз, вперед, назад, вгору;

• дугами вперед — якщо руки піднімаються чи опускаються рухом уперед.

Не вказують також положення рук, ніг, носків, долоней, якщо вони відповідають встановленому стилю. Вихідне положення (скорочено в. п.) вказується тільки на початку вправи.

Правила запису загальнорозвиваючих вправ

У записі окремого руху слід вказувати:

• вихідне положення, з якого починається рух (в. п.);

• назву (нахил, поворот, мах, присід, випад, упор);

• напрямок (уперед, назад, вліво, вправо);

• кінцеве положення (якщо необхідно).

Наприклад: В. п. — Стійка ноги нарізно, руки на пояс.

1. Нахил вліво, руки вгору.

2. В. п.

Якщо рух починається з основної стійки, то вправу записують з першого рахунку.

Наприклад: 1. Присід, руки вперед. 2. В. п.

Якщо рух виконується різними частинами тіла, то спочатку вказується положення ніг, потім тулуба і рук.

Наприклад: В. п. — Руки на пояс.

1. Ліву вбік на носок, нахил вліво, руки вгору.

2. В. п. Якщо рух виконується повільно, на кілька рахунків, то між ними слід ставити тире.

Наприклад: В. п. — Стійка ноги нарізно.

1—3. Стійка на носках, дугами назовні руки вгору.

4. Дугами назовні руки вниз у в. п.

Якщо рух потрібно виконувати пружинно, то вказують кількість пружинних рухів.

Наприклад: В. п. — Випад лівою, руки на стегні.

1—3. Три пружинних напівприсіди.

4. Стрибком зміна положення ніг.

У разі виконання колових рухів вказується їхня кількість. Наприклад: В. п. — Стійка ноги нарізно, руки в сторони.

1—4. Чотири кола руками вниз.

5—8. Чотири кола руками вгору.

Якщо два рухи поєднуються і виконуються одночасно, застосовують прийменник "з" ("із").

Наприклад: В. п. — Руки за голову.

1. Нахил із поворотом тулуба вліво, руки в сторони.

2. В. п.

Записуючи стрибкові вправи, слід вказувати кількість стрибків і те, що рух виконується стрибком.

Наприклад: В. п. — Руки на пояс.

1. Стрибком стійка ноги нарізно, руки в сторони.