Питання для самоконтролю

1. Дати загальну характеристику оздоровчої системи Ніши.

2. Описати систему капілярного кровообігу. Пояснити що таке капіляротерапія?

3. Назвати основні вправи системи Ніши, які відновлюють хребет.

4. Описати техніку виконання 6 правил здоров’я.

5. Охарактеризувати методи оздоровлення енергетичними вібраціями.

6. Описати правила оздоровлення енергетичним прогріванням долонями рук.

7. Охарактеризувати методику проведення вправ для спини та живота.

Завдання для самостійної роботи

1. Скласти особисте меню на тиждень із правильним поєднанням продуктів.

2. Засвоїти оздоровчий текст-настанови при виконанні вправи для спини й живота.

3. Скласти щоденні правила поведінки для збереження здоров’я (письмово).

Література

1. Гогулан М. Ф. Как быть здоровым / М. Ф. Гогулан. – М.: «Советский спорт», 2002. – 384 с.

2. Ниши К. Очищение души / К. Ниши. – СПб.: «Невский проспект», 2005. – 128 с.

3. Ниши К. Система естественного омоложения / К. Ниши. – СПб.: «Невский проспект», 2001. – 128 с.

4. Ниши К. Энергетическое дыхание / К. Ниши. СПб.: «Невский проспект», 2002. – 128с.

Змістовий модуль 7.

Характеристика основних дихальних методик

Загальні відомості про дихання

Нині накопичений великий обсяг інформації про дихання й позитивний вплив дихальних вправ на організм. Тільки людині, на відміну від тварин, дано можливість свідомо змінювати, управляти своїм диханням. Це можливо завдяки свідомості.

Щоб приступати до роботи з власним диханням, потрібно мати загальні уявлення про нього. Для зручності викладу процес дихання розділимо на три ступені: зовнішнє дихання, транспортування газів кров'ю й клітинне дихання.

Зовнішнє дихання здійснюється через наступні самостійні органи: ніс, носоглотку, трахею, бронхи, легені й легеневі альвеоли, а також 1-2% газообміну здійснюються через шкіру й травний тракт.

Ніс - це незвичайний орган, ціла фізична, хімічна лабораторія. Виділяє слиз, речовини з протимікробною дією, захищаючи від інфекції.

Повітряний струмінь, завдяки особливій будові, проходить з опором, уповільнено. Напрям повітря різко міняється й виходить опір. Опір потоку повітря при носовому диханні в 1,5 - 4 рази більше, ніж при диханні через рот. У носі повітря фільтрується, очищається від пилу й мікробів і зволожується.

Ніс - це основний канал для дихання, а рот запасний. Через рот дихати можна, але в разі крайньої необхідності, нежить виконує важку фізичну роботу. У дослідженнях учених було визначено, що при диханні через рот через 15 хвилин відбувається зниження вмісту кисню в крові на 25%. Така шкідлива звичка – дихання через рот – свідчить про слабке здоров'я, у хворих із дебільністю часто зустрічається дихання через рот. Шкідлива звичка дихати через рот часто з'являється в дитинстві. Але, на жаль, ні лікарі, ні педагоги, ні батьки не приділяють належної уваги навчанню дітей правильного носового дихання. Корисно проводити репетиції дихання й розмовляти, щоб під час розмови вдих виконувати через ніс. Говорити будете повільніше, але з'явиться можливість подумати.

I правило - у спокої при легкому фізичному навантаженні дихання через ніс. Під час розмови й при помірному фізичному навантаженні вдих через ніс, а видих через рот. І тільки при травмах носа, під час великих фізичних навантажень, допустиме тимчасове дихання через рот. Але після закінчення навантажень, заспокоїти дихання й перейти на носове дихання.

Легені беруть участь в регуляції температури тіла. Коли мами, бабусі від страху перед застудою, дуже тепло одягають дитину, вона частіше хворіє. Її так упаковують, що вона перегрівається, через шкіру теплообмін відсутній. Тому залишається єдиний варіант - відкривати рот і дихати через нього. Так дитина рятується від перегрівання. Але при цьому переохолоджуються слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. «Хотіли як краще, а виходить як завжди». Постійна застуда.

Діафрагмальне дихання - природжений тип дихання. Діафрагма - плоский м'яз розташований упоперек - розділяє вище - грудна площина - легені й серце, під діафрагмою - черевна порожнина - внутрішні органи - кишечник і органи сечової системи.

Цей плоский м'яз по зовнішньому колу сухожильна частина діафрагми кріпиться до ребер, а ззаду до хребців. Друге сухожилля знаходитися нібито всередині м'яза (у центрі круга). Між цими сухожильними частинами розташована м'язова частина. Ось такий незвичайний м'яз - одно сухожилля, як у всіх кріпиться до кісток, а друге нікуди не прикріплене, вільне. Саме ця вільність дозволяє м'язовій частині діафрагми вільно переміщатися всередині тіла вгору - вниз, діючи, як насос і позитивно впливає на стан цих органів. Під час вдиху кров по венозній системі, з вен черевної порожнини подається в серце.

Ефективно в одному русі сполучати декілька процедур - вдих діафрагму напружено (куполоподібна форма діафрагми опускається, розпрямляється), і масаж органів черевної порожнини. І допомога серцю в кровообігу. Під час видиху діафрагма расслаблена, живіт підтягується. Діафрагмальне дихання прекрасно допомагає в очищенні організму, оскільки безпосередньо пов'язане з рухом лімфи. Можна зробити таке порівняння, що кровоносна система - це в нас «водопровід», а лімфатична система «каналізація» організму. Лімфатична система забезпечує очищення і органів і тканин. Лімфатичні капіляри починаються в органах і тканинах, «збирають» шкідливі речовини.

Коли учені почали досліджувати лімфатичну систему, то виникло непорозуміння: в кровоносній системі є насос (серце), а в лімфатичній системі такого насоса не виявили. До 1981 року вважалося, що скорочення м'язів забезпечує рух лімфи по лімфатичних судинах. Тільки після спеціального дослідження з'ясувалося, що це діафрагма виконує ще й функцію насоса для лімфатичної системи.

II правило - діафрагмальне дихання - єдиний нормальний тип дихання в спокої й при легкому фізичному навантаженні (спокійна ходьба, повільний біг) вчимося дихати тільки діафрагмою (животом). Під час фізичного навантаження, з потреби, до діафрагмального дихання додатково додають допоміжні дихальні м'язи (міжреберних, грудних). Після припинення фізичних навантажень слід відновити дихання й перейти зі змішаного дихання на діафрагмальне.

Система транспорту газів. Через судини легенів протікає вся кров. У капілярах, що покривають альвеоли, кисень поступає в кров. Основна частина кисню поступає всередину еритроцитів. Еритроцит «спеціалізується» на транспорті кисню: для цього в еритроциті й є спеціальний білок гемоглобін. У судинах легенів до гемоглобіну приєднуються молекули кисню. До однієї молекули гемоглобіну приєднуються 4 молекули кисню, утворюючи оксигемоглобін. У такому пов'язаному виді кисень транспортується по посудинах, туди, де він потрібний у клітині. У судинах легенів кров легко насичується киснем - це артеріальна кров. Спочатку, кров, збагачена киснем, поступає в серце, насичена киснем, а потім розтікається по всьому сердечному руслу, але відділення кисню від гемоглобіну відбувається тільки в найдрібніших судинах - у капілярах.

Процеси постачання клітин киснем, відділення кисню від гемоглобіну залежать в основному від двох чинників. Виявилось, що зміст СО₂ безпосередньо впливає на процес відщеплення кисню від гемоглобіну. Тому при нормальному змісті СО₂ наші клітини отримують із крові досить кисню. Якщо СО₂ мало, то, незважаючи високий вміст кисню в крові, клітини «голодують», відчувають дефіцит кисню. І чим менше вуглекислого газу, тим гірше кисень відділяється від гемоглобіну. Механізм підтримки необхідного рівня кисню в організмі такий, що провідну роль у ньому грає вуглекислий газ. Дихання - це «золотий ключик здоров'я», він лежить у нас на долоні, під носом, але ми його не помічаємо. Колосальний науковий досвід підтверджує, що дихальні вправи - це найважливіша й необхідніша лікувально-оздоровчий засіб.

Клітини легенів виробляють і виділяють спеціальну речовину - сурфактант, яке, як щонайтонша плівка, покриває альвеоли зсередини й альвеоли не злипаються, а паління й уживання спиртних напоїв негативно впливає на вироблення цієї речовини.

При спокійному диханні людина вдихає й видихає 500 мл повітря, цей об'єм називається дихальним об'ємом. Обсяг анатомічно мертвого простору близько 150 мл. В альвеоли поступає біля 350мл за один вдих. Тому дихання має бути рідкісним і економним, неглибоким.