2. Класифікація моделей бухгалтерського обліку

Національні принципи, що регулюють ведення обліку, істотно відрізняються. Але можна виділити групи країн, що дотримуються однотипних підходів до побудови системи обліку, причому не існує двох держав, де правила обліку були б абсолютно тотожні.

Необхідність класифікації моделей бухгалтерського обліку полягає в тому, що вона:

• сприяє більш точному визначенню схожості і відмінностей між країнами і системами бухгалтерського обліку;

• сприяє вибору системи, яка найбільш підходить країні;

• надає можливість вибрати країну — приклад для формування системи бухгалтерського обліку певного типу.

Наведемо найбільш узагальнені класифікації моделей бухгалтерського обліку:

Британо-американська (англосаксонська) модель орієнтується на інформаційні запити інвесторів. Для функціонування цієї моделі в країні повинен бути розвинений фондовий ринок, а компанії не мають права завищувати інвестиційну привабливість (прибуток). Для цієї моделі не характерна тверда регламентація обліку. Ця модель в більшості країн пропонує використання принципів обліку за первісною вартістю.

Більшість промислових підприємств країн англосаксонської моделі використовують постійну систему обліку запасів, яка базується на безперервному їх обліку (тобто все поточні зміни запасів сировини, незавершеного виробництва і готової продукції відображаються на рахунках відповідних запасів). У основу виділення рахунків для обліку витрат підприємства в англосаксонській системі обліку покладена функціональна ознака. Для цього застосовуються рахунки «Виробництво», «Виробничі накладні витрати», «Витрати на збут» і «Загальні адміністративні витрати».

На перших двох рахунках відображаються витрати, пов'язані з виробництвом. Прямі виробничі витрати відображаються безпосередньо на рахунку «Виробництво», а непрямі нагромаджуються на рахунку «Виробничі накладні витрати», а в кінці звітного періоду списуються на рахунок «Виробництво» і розподіляються між об'єктами калькулювання.

Витрати підрозділів, які здійснюють невиробничі функції (управління, збут і т. п.), не включаються у виробничу собівартість продукції. Ці витрати списуються на рахунок фінансових результатів в тому звітному періоді, в якому їх було здійснено.

Дана модель характерна для таких країн як США, Канада, Нідерланди, Австралія, Багами, Барбадос, Бенін, Бермуди, Ботсвана, Венесуела, Гана, Гонконг, Домініканська Республіка, Замбія, Зімбабве, Ізраїль, Індія, Індонезія, Ірландія, Кайманові острови, Кенія, Кіпр, Колумбія, Малайзія,

Мексика, Нігерія, Нова Зеландія, Пакистан, Панама, Папуа-Нова Гвінея, Пуерто-Рико, Сінгапур, Танзанія, Трінідад і Тобаго, Уганда, Філіппіни, Країни Центральної Америки, Ямайка.

Континентальна (франко-німецька або європейська) модель характерна для країн Європи, в яких існують тісні зв'язки компаній з банками і державою. Цим країнам властива жорстка податкова політика, тому система бухгалтерського обліку характеризується значною консервативністю.

У континентальній моделі значний вплив на порядок складання звітності мають державні органи. Це можна пояснити пріоритетністю задачі держави зі збору податків. У основному країни з цією моделлю також керуються принципом незмінності первісної оцінки.

Для цієї моделі обліку характерним є виділення двох автономних систем рахунків для цілей фінансового і управлінського обліку відповідно. У системі рахунків фінансового обліку здійснюється періодичний облік запасів, витрати групуються за елементами (матеріали, зарплата, амортизація і т. п.), а прибутки — за видами діяльності (основна, фінансова, надзвичайна), відображаються розрахунки з дебіторами і кредиторами, визначається загальний фінансовий результат.

У системі рахунків управлінського обліку ведеться постійний облік запасів, здійснюється калькулювання собівартості продукції і облік за центрами відповідальності, визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства. Рахунки фінансового і управлінського обліку не кореспондують між собою. Взаємозв'язок між ними досягається за допомогою спеціальних рахунків («Відображені запаси», «Відображені закупівлі», «Відображені витрати» і т. п.). На ці рахунки безсистемно (без бухгалтерських записів) переносяться дані фінансового обліку про елементи витрат і запаси, які потім перегруповуються для цілей управлінського обліку.

Дана модель характерна для таких країн як Австрія, Іспанія, Італія, Данія, Франція, Німеччина, Японія, Швейцарія, Швеція, Єгипет, Люксембург, Малі, Марокко, Норвегія, Португалія, Росія, Бельгія, Алжир, Ангола, Буркіна-Фасо.

Південноамериканська модель. Ключовий вплив на становлення бухгалтерського обліку в південноамериканських країнах надали інфляційні процеси. Тому відзначною характеристикою цієї моделі є метод коректування показників звітності з урахуванням зміни загального рівня цін. Поправка на інфляцію необхідна для забезпечення достовірності поточної фінансової інформації (особливо відносно довгострокових активів). Коректування звітності орієнтоване на потребі держави з виконання прибуткової частини бюджету.

Південноамериканська модель застосовується в країнах: Аргентина, Болівія, Бразилія, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор.

Крім перерахованих моделей, деякі країни використовують змішані системи з національною специфікою. Наприклад, фахівці виділяють ісламську модель, яка розвивалася під сильним впливом мусульманської релігії. Ісламська модель розвивається під впливом богословських ідей, відповідно до яких забороняється отримання фінансових дивідендів заради власних прибутків (Ірак, Іран, Афганістан, Пакистан).