Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» кореспондує
|
за дебетом з кредитом рахунків: |
|
за кредитом з дебетом рахунків: |
23 |
«Виробництво» |
15 |
«Капітальні інвестиції» |
24 |
«Брак у виробництві» |
23 |
«Виробництво» |
26 |
«Готова продукція» |
28 |
«Товари» |
37 |
«Розрахунки з різними дебіторами» |
37 |
«Розрахунки з різними дебіторами» |
40 |
«Зареєстрований (пайовий) капітал» |
39 |
«Витрати майбутніх періодів» |
42 |
«Додатковий капітал» |
42 |
«Додатковий капітал» |
46 |
«Неоплачений капітал» |
80 |
«Матеріальні витрати» |
48 |
«Цільове фінансування і цільові надходження» |
84 |
«Інші операційні витрати» |
63 |
«Розрахунки з постачальниками та підрядниками» |
85 |
«Інші затрати» |
64 |
«Розрахунки за податками й платежами» |
91 |
«Загальновиробничі витрати» |
68 |
«Розрахунки за іншими операціями» |
92 |
«Адміністративні витрати» |
71 |
«Інший операційний дохід» |
93 |
«Витрати на збут» |
74 |
«Інші доходи» |
94 |
«Інші витрати операційної діяльності» |
В обліку надходження виробничих запасів та МШП відображається наступним чином:
придбання у постачальників:
з власного виробництва:
Облік використання запасів
Використання запасів на підприємстві здійснюється за наступними напрямками:
у виробництво;
на загальновиробничі потреби;
на потреби адміністрації;
на потреби збуту;
на створення основних засобів (капітальні інвестиції);
внесок до статутного капіталу іншого підприємства;
продаж.
При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті згідно П(С)БО 9 «Запаси» їх оцінка здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу (рис.2).
|
|
Методи оцінки запасів при їх вибутті |
Ідентифікована собівартість |
|
Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю. |
С ередньозважена собівартість |
|
Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції. |
Ф ІФО |
|
Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. |
Н |
|
Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними затратами коригується до фактичної виробничої собівартості. |
За цінами продажу |
|
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів. |
ормативні
затратиРис.2. Оцінка запасів при їх вибутті
Не виключається одночасне застосування одразу декількох методів оцінки лише з одним обмеженням: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів. Тобто, допустима ситуація, коли в обліку підприємства різні матеріали оцінюватимуться по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання.
Вибуття запасів записується за кредитом рахунків з обліку запасів, що відображається наступним чином:
Ринкова вартість матеріальних запасів може зменшуватись під впливом науково-технічного прогресу і фактору морального старіння, що передбачає різницю між вартістю придбання матеріалів і їх вартістю на даний момент.
З метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності згідно П(С)БО 9 «Запаси» вони відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Уцінка запасів здійснюється на індивідуальній основі у випадку, коли чиста вартість їх реалізації стає меншою за собівартість або балансову вартість, тоді, коли запаси подешевшали, застаріли, зіпсувались або втратили свою первісну цінність. Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визнається як витрати того періоду, коли була здійснена їх переоцінка (стаття «Інші операційні затрати» Звіту про фінансові результати).
Синтетичний облік запасів ведеться у журналі 5.