Сергєєва Т.К.

Екологічний туризм: Підручник. - М.: Финансы и статис­тика, 2004. - 360 с: ил.

ISBN 5-279-02819-3

Висвітлюються сучасні екологічні проблеми, ресурси і види екологічного туризму в Росії, а також світові регіони і центри екологічного туризму. Велика увага приділяється менеджменту, етиці і безпеці екологічного туризму. В кожному розділі подані контрольні питання і завдання, необхідні для самостійної роботи студентів.

Для викладачів, студентів і аспірантів, які навчаються за туристськими спеціальностями, а також працівників туристичної галузі.

УДК 338.48-6:502/504 ББК 65.433

© Российская международная академия туризма, 2004

ISBN 5-279-02819-3

Зміст

Вступ 5

Розділ 1. Проблема збереження природи планети і екологічний туризм 9

1. Глобальні екологічні проблеми сучасності, взаємозв’язок екологічних і соціальних криз .... 11

2. Історія виикнення і сучасний стан екологічного туризму 21

3. Визачення і базові пинципи екологічного туризму 28

4. Світові тенденції і перспективи розвитку екологічного туризму 33

Контрольні питання і завдання 37

Розділ 2. Ресурси і види екологічного туризму 39

1. Національні парки і інші природні території 41

1. Організація еколого-туристської діяльності на охоронюваних природних територіях 50

2.3. Види екологічного туризму 57

Контрольні питання і завдання 75

Розділ 3. Світові регіони і центри екологічного туризму ... 77

З.1.Європа 79

2. Північна Америка 96

3. Центральна і Південна Америка 114

4. Африка 126

5. Азія 142

6. Австралія , Океанія 160

Контрольні питання і завдання 171

Розділ 4. Екологічний туризм в Росії 177

1. Екологічна доктрина Російської Федерації 179

2. Ресурси екологічного туризму в Росії 187

1. Історія розвитку природно-орієнтованого туризму в Росії 203

2. Сучасний стан эколого-туристської діяльності в Росії 208

Контрольні питання і завдання 223

Розділ 5. Менеджмент екологічного туризму 225

1. Міжнародна практика управління еколого-туристської діяльності . 227

2. Законодавче забезпечення туристської діяльності в ООПТ Росії 233

5.3.Фінансування діяльності ОПТ 262

Контрольні питання і завдання 275

Розділ 6. Туристський продукт національних парків 277

1. Інвентаризація ресурсів . 279

2. Визначення і формування еколого-туристського продукту 286

3. Визначення і формування еколого-туристського продукту 286

4. Аналіз ринку, життєвий цикл дестинації 293

5. Реклама і маркетинг в екологічному туризмі * 298

6.5.Освітні програми і технології 305

Контрольні питання і завдання 315

Розділ 7. Етика і безпека екологічної мандрівки.... 317

1. Безпека в екологічному туризмі 319

2. Безпека окремих видів екологічного туризму 335

3. Етика екологічної мандрівки . 341

Контрольні питання і завдання 350

Висновки 351

Література 356

Вступ

Екологічний туризм - одна з галузей, які найбільш бурхливо розвиваються в світовій туристичній галузі. Перша умова екологічного туризму, яка відрізняє його від форм, які використовувались раніше, організації і проведення відпочинку на природі - це свідома, екологічно і економічно розрахована політика у використанні ресурсів рекреаційних територій, розробка і дотримання режиму «невиснажливого» природокористування, який покликаний забезпечити не тільки збереження біологічного різномаїття рекреаційних природних територій, але і стійкість самої туристської діяльності.

Тенденції розвитку екологічного туризма визначені Всесвітньою Туристичною Організацією (ВТО). За прогнозом ВТО екологічний туризм входить в число п`яти основних стратегічних напрямків розвитку туризму на період до 2020 р.

Пропонований підручник розроблений і підготований до видання в 2002 році, якому Організацією Обєднаих Націй (ООН) присвоєно імя Міжнародного Року Екологічного Туризму. Вже один цей факт свідчить про актуальність і соціальну значимість даного напрямку туристської діяльності, про ті надії, які прогресивне людство повязує з розвитком екологічного туризму як одного зі способів зберегти природне і культурне різномаїття планети Земля.

Росія розглядається Всесвітньою Туристською Організацією як один з особливо перспективних регіонів з точки зору розвитку екологічного туризму. В цьому відношенні думка ведучої міжнародної організації співпадає з думкою вітчизняних організацій, які визначають перспективи розвитку туризму в нашій країні: 11 квітня 2002 р. в засобах масової інформації прем’єр - міністр М.Касьянов назвав екологічний туризм в ряду найбільш перспективних напрямків розвитку вїзного туризму в Росії. В наш час екологічний туризм в Росії - це екологічно грамотна організація вїзного туризму, орієнтованого на використання природних ресурсів країни. Перші кроки в організації екологічного туризму, безумовно, пов’язані з розвитком туристської діяльності на особливо охоронюваних природних територіях (ООПТ) країни.

Економічно і екологічно зважена організація туристської діяльності, особливо тих її видів, які можуть супроводжуватись порушенням або забрудненням природного середовища, є предметом учбової дисципліни «Екологічний ту­ризм». Об’єкт дослідження - гармонізація стосунків між економічною вигодою, отриманою від рекреації, і екологічною безпекою конкретних природних територій, використовуваних для відпочинку.

Запровадження в туристську практику технологій екологічного менеджменту набуває в останні роки (коли туризм стає все більш масовим явищем) характер гострої необхідності, екологічний менеджмент завойовує стійкі позиції в організації масового відпочинку на природі, в діяльності великих туристських центрів, в забезпеченні екологічної безпеки галузі гостинності.

Основні принципи, на яких базується екологічний туризм і які він втілює в життя, мають неминущу цінність: збереження біологічного розмаїття рекреаційних природних територій; підвищення рівня економічної стійкості регіонів, залучених в галузь екологічного туризму; підвищення екологічної культури всіх учасників екологічної туристської діяльності; збереження етнографічного статусу рекреаційних територій.

Дисципліна «Екологічний туризм» входить в число дисциплін спеціалізації 06Ц05 «Екологічний менеджмент в туризмі» учбового плану Російської міжнародної академії туризму (РМАТ). Курс лекцій розрахований на два семестри (V и VI), пропонуються для освоєння студентам, які отримали базові екологічні знання, при освоєнні курсів: «Екологія», «Охорона навколишнього середовища», «Екологічне право», «Екологія людини». Такі знання формують у студентів уявлення про біосферу як про цільний систему і про навмисні, ненавмисні, прямі і опосередковані антропогенні впливи на природні процеси; про гомеостаз і межі стійкості екосистем; про структуру і динаміку геосферних оболонок Землі і про вплив діяльності людини на їх зміни; про фізіологічні основи гомеостазу і адаптацію людини; про генетичне навантаження, основні ефекти агресивної дії середовища на організм людини; про демографічні і соціально-економічні процеси, які визначають глобальні екологічні зміни; про проблеми екокультури, перспективи екорозвитку, міжнародні угоди і російське закоодавство в галузі охорони природи.

Головна мета викладання студентам туристських спеціальностей дисципліни «Екологіний туризм» - це підвищення рівня їх екологічного світогляду; поповнення комплексу базових екологічних знань; формування здатності оцінювати можливі наслідки своєї професіональної діяльності на природні процеси; вміння планувати заходи зі зниження екологічного ризику і т.д.

Підручник містить відомості про особливості сучасної екологічної ситуації на планеті, про екологічні кризи минулого і причини, які їх спричиняють; дає визначення екологічного туризму і розкриває причини, які зумовлюють необхідність приваблення технологій екологічного менеджменту до сфери природно-орієнтованого туризму. Один з розділів кни­ги присвячений характеристиці природного потенціалу і рівню розвитку екологічного туризму в регіонах планети. Оскільки екологічний туризм в Росії - галузь молода, велику увагу в книзі приділено опису зарубіжного досвіду, а також рекомендаціям організацій, які очолюють і направляють цю діяльність в світі. В підручнику наводяться відомості з етики і безпеки екологічної мандрівки. Представлений матеріал, який характеризує ресурси, сучасний стан і перспективи розвитку екологічного туризму в Росії. Наводиться перелік особливо охоронюваних природних територій; містяться відомості про законодавче забезпечення еколого-туристської діяльності ООПТ в структурах федерального підпорядкування; про формування і просування еколого-туристського продукту.

Росія - одна з небагатьох країн планети, які зберігли своє природне багатство до початку третього тисячоліття. Нині перед країною стоїть серйозна задача - усвідомити його цінність, крихкість і необхідність грамотного підходу при використанні. Туристська діяльність не є винятком. Світовий досвід природно-орієнтованого туризму зі всією очевидністю довела, що погано організована рекреаційна експлуатація природних ресурсів призводить до їх вичерпанню і деградації, а спроби відновлення наштовхуються на необхідність серйозних фінансових внесків.

Саме тому сфера вїзного природно-орієнтованого туризму в Росії повинна бути забезпечена грамотними спеціалістами, здатними зробити природно-орієнтований ту­ризм сталим. В іншому випадку, унікальні природні раритети країни можуть бути безповоротно втрачені в найкоротші строки.

Історія взаємодії юдства з природою рясніє прикладами виникнення кризових, з екологічної точки зору, ситуацій, коли подальше існування людей на власній території стає неможливим. Екологічні кризи минулого стали причиною загибелі окремих держав і падіння цілих цивілізацій. Подолання криз минулого проходило шляхом «революцій», в основі яких лежала заміна технологій, які вичерпали себе на принципово нові, або зміною деградованого ландшафту на новий, шляхом експансії вільних або обжитих іншими етносами територій. В останнє сторіччя, коли чмсельність населення планети різко виросла, і зміна деградованого ландшафту на новий стала проблематичною, а частіше — практично неможливою, єдиний шлях виживання людства повязаний з переводом господарської діяльності на наукову основу. Природно-орієнтований туризм в цьому сенсі не є винятком. Постійний перехід від неорганізованого відпочинку на природі до «екологічного» туризму можна розглядати в ряду «революційних починань», направлених на подолання прийдешньої кризи — «глобальної кризи надійності екологічних систем». Подоланню цієї кризи, ознаки якої розглядаються вже сьогодні, може сприяти науково обгрунтоване екологічне планування.