
- •1.Туризм як феномен хх століття. Основні фактори розвитку туризму.
- •2. Туризмологія як наука. Основні дефініціі туризмології, її завдання та принципи.
- •3. Поняття “туризм”, парадигма значень.
- •4. Функції туризму у сучасному світі (економічна, політична, соціальна, культурологічна, екологічна).
- •6. Основні категорії осіб, що перебувають у подорожі. Поняття „турист”: необхідні та достатні ознаки. Права і обов’язки туристів.
- •7. Права і обов’язки туристів. Недискримінація за ознаками раси, національності, статі, релігії.
- •9. Гносеологічне та праксеологічне значення класифікації туризму. Основні форми туризму (в’їздний, виїзний , внутрішній).
- •10. Класифікація туризму за метою; за засобами пересування; за віком і соціально-економічним станом подорожуючих; за іншими критеріями.
- •17. Соціальний туризм як чинник гуманізації суспільства
- •18. Інноваційні види туризму.
- •19. Проблема періодизації історії туризму в науковій літературі.
- •20. Переміщення людей за первісних та античних часів.
- •21. Туризм і подорожі в добу Середньовіччя
- •22. Розвиток туризму у 18-19 ст. Томас Кук.
- •23, 24. Розвиток туризму в 1 половині хх століття.
- •25. Структура індустрії туризму
- •26. Організатори туризму: тур оператори та турагенти;
- •27. Транспорт та перевезення у туризмі
- •28. Заклади розміщення, їх види, значення у туризмі
- •29. Організація харчування в туризмі; заклади ресторанного господарства.
- •30. Розваги та атракції в туризмі, особливості організації дозвіллєвої діяльності.
17. Соціальний туризм як чинник гуманізації суспільства
Соціальний туризм - це організація туристичних подорожей для осіб, які мають невисокий рівень станів або належать до найменш захищеним верствам населення (діти, юнацтво, пенсіонери, інваліди та ін) з метою реалізації їх права на відпочинок. При цьому установи і підприємства, які займаються соціальним туризмом, не ставлять метою собі отримання високих прибутків, тому соціальний туризм може успішно розвиватися тільки за умови активної громадської та державної підтримки, для чого розробляють спеціальні програми, створюють цільові фонди, виробляють активний пошук нових форм організації . Так, у Західній Європі останнім часом широкого поширення набули, так звані, "відпускні чеки". Ця практика заснована у Франції. Йдучи у відпустку, громадянин отримує чек на певну суму, який приймають на території країни як безготівковий розрахунок за послуги в закладах відпочинку, він може бути використаний тільки на відпочинок. У країнах Східної Європи і в колишньому СРСР справою соціального туризму займалися профспілки. Так, в 80-і рр.. в оздоровниці профспілок більш ніж 75% відпочиваючих отримували путівки за рахунок коштів соціального страхування і державного бюджету або за пільговими цінами з сплатою 10-50% вартості.
Сьогодні все більш популярною є різновид соціального туризму, який отримав назву інсентів-туризм (заохочувальний). Він поступово завойовує позиції також і на ринку країн Східної Європи та України. Це туристичні подорожі, які організовують підприємства і фірми для своїх співробітників як засіб заохочення і винагорода за сумлінну працю. Особливістю таких турів є надзвичайно захоплюючі програми перебування, що поруч з відпочинком та екскурсіями включають цікаві заходи соціального характеру: професійні зустрічі, відвідування підприємств та установ, проживання в сім'ях тощо. Бурхливе зростання заохочувального туризму в світі привів до створення ряду асоціацій цього профілю, скликання конференцій, організацій виставок та видання спеціальних каталогів.
18. Інноваційні види туризму.
Система відпочинку "тайм-шер" виникла у Франції і детально розроблена в США. "Тайм-шер" - розділене час - це придбання готельного номера, вілли, котеджу у власність на певний час, наприклад, на 1-2 тижні протягом року в чергу з іншими власниками. Ця система в даний час дуже популярна в світі, за її умовами приймають гостей більш ніж 3 тис. курортів в 80 країнах світу. Право володіння можна передавати, обмінюватися ім. Існують спеціальні біржі, де можна обміняти, скажімо, свій готельний номер на європейському курорті на аналогічний в одній з азіатських країн тощо. На жаль, на українському ринку така форма відпочинку ще не набула поширення за недостатністю у вітчизняних турфірм досвіду роботи з нерухомістю та слабкістю відповідного законодавства, а в країнах СНД, зокрема - в Росії, з її введенням були пов'язані численні випадки шахрайства та обману клієнтів.
В "туризмі самообслуговування" клієнти купують у туристичної фірми мінімальний набір послуг: транспортування, розміщення, страхування - а всі інші, в тому числі харчування і розваги, купують на місці або організують самостійно, користуючись їх значно нижчої місцевої ціною. Для розміщення такі туристи використовують найчастіше приватний сектор, спеціальні будиночки-котеджі, а останнім часом у ряді країн Середземномор'я для них активно будують так звані "готелю для відпускників" - невеликі, 2-3-поверхові будинки, спроектовані як комплекс квартир з кухнями . Гостям пропонують мінімум обслуговування, в основному - прибирання, зміна білизни, але, за бажанням, вони можуть замовити собі у фірмі будь-які додаткові послуги, в тому числі - екскурсії, розваги або автомобіль на прокат.
Дуже цікавим видом є клубний туризм - відпочинок людей, яких поєднують спільні заняття, інтереси та захоплення. Місцем організації такого відпочинку є, як правило, туристичні городки або круїзні судна, на яких туристи відправляються, наприклад, на острови вивчати життя пташок або риб і слухати лекції фахівців або організовують зустрічі філателістів, любителів джазової музики тощо. Таким загальним заняттям може бути просто активний відпочинок, який передбачає обслуговування за принципом "все включено".
Західні фахівці, зокрема - німецькі, визнають також існування "дачного" туризму, що позначають терміном "стаціонарний туризм"; це будівництво сімейством другого будинку або його оренда для відпочинку в екологічно або кліматично привабливою зоні.