6. Моря України.

Вода – найбільш розповсюджена речовина в природі, без якої неможливе життя на Землі.

Моря.

Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану. Омиває береги України, Росії (Краснодарський край), Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини.

На північному сході Керченською протокою сполучається з Азовським морем, на південному заході протокою Босфор – з Мармуровим морем. Островів у Чорному морі мало, вони не великі за розмірами, більшість з них розташовані поблизу берегів. Найбільші острови: Джарилгач, Довгий, Березань, Зміїний. Глибина Чорного моря най більша біля Південного узбережжя Криму до – 1000 – 2000 м ( на відстані 7 – 29 км від берега ). Північно-західна частина Чорного моря мілководна. Глибини тут не перевищують 100 – 120 м (середня менша 25 м ). Солоність води в північно-західній частині Чорного моря становить 13 – 14% через велике надходження прісної води, яку приносять річки, поблизу Південного берега Криму – близько 16%. Температура води на поверхні північно-західної частини моря взимку становить +0.4... 8.4°, влітку +23... 25°С.

Рослинний світ Чорного моря представлений водоростями.

Тваринний світ представлений багатьма безхребетними.

Серед риб ( 180 видів ) промислове значення мають бички, хамса, скумбрія, кефаль, оселедці, камбала, пеламіда, ставрида.

З великих ссавців поширені дельфіни – білоочки, зрідка зустрічаються білодеревні тюлені.

Азовське море являє собою являє собою внутрішнє море Атлантичного океану: Керченською протокою сполучається з Чорним морем. Береги Азовського моря переважно низькі, прямолінійні. Островів у Азовському морі мало. Найбільші з них Бірючий, Черепаха, Довгий, Піщані острови. Глибини Азовського моря незначні. Середня глибина 8 – 10, максимальна – 14 м. Солоність води у Азовському морі порівняно невелика – близько 12 %, у східній частині моря – 4,4 %. Температура води влітку в середній частині досягає +25...+28, біля берегів +30...+31 град.С. У морі водиться багато прісноводних видів риб. Найбільше значення мають судак, лящ, тюлька, хамса, осетер, севрюга, білуга, оселедці, бички, тараня, камбала, короп, кефаль, тощо.

7. Грунти України

Грунт – це поверхневий шар земної кори, видозмінений під впливом фізичного, хімічного і органічного вивітрювання. Це ланка, що зв’язує живу і неживу природи. Складається з твердих речовин, ґрунтової води, повітря і живих організмів.

Процес утворення грунтів пов’язаний з кліматом, рослинністю, рельєфом, діяльністю мікроорганізмів, мінеральним складом підгрунтя і працею людини.

Найважливіші морфологічні ознаки грунтів:

1. забарвлення

2. структура

3. будова

4. механічний склад

5. включення

6. родючість грунту

Забарвлення – це одна з важливіших морфологічних ознак, за якою деякі грунти навіть одержали назву (чорноземи, каштанові, буроземи, сіроземи ). Колір грунтів залежить від сполук, що входять до його складу.

Структура. Грунти поділяються на структурні і безструктурні. У безструктурному грунті окремі механічні елементи (піщинки, пилуваті частинки) перебувають у вільному стані й не зв’язані одна з одною. У структурному – вони поєднані в агрегати різної величини і форми, які надають грунтові певної структури.

Структура грунту, створюючи сприятливий водний і повітряний режим, є одним з вирішальних факторів його родючості.

Найсприятливішою структурою є горіхувато-зерниста з агрегатами розміром від 10 до 0.25 мм.

Будова грунту – щільність і пористість, які зумовлюють його водопроникність і аерацію.

Механічний склад грунту – це співвідношення в грунті часток різної величини. Залежно від вмісту глини і піску поділяються на такі групи: легкі, середні суглинисті, важкі глинисті.

Включення – це елементи, які містяться в грунті не з причин грунтоутворення: уламки твердих гірських порід, залишки будівельного сміття тощо.

Родючість грунту – це здатність забезпечувати рослини вологою, повітрям і поживними речовинами під час вегетації.

До складу грунтів входить 45 різних елементів, але найпоширенішими з них є вуглець, кисень, водень, азот, кремній, алюміній, залізо, кальцій, натрій, сірка, фосфор, титан і марганець.

Чорноземи – най родючіші грунти в світі. Вони містять до 7% гумусу і мають грудкувату будову. Най більшою особливістю цих грунтів є велика глибина гумусового горизонту – до 120 – 150 см і більше.

В Україні спостерігається зменшення земель внаслідок ерозійних процесів, повторного засолення, забруднення промисловими відходами. Так, еродовані грунти Кагарлицького і Миронівського районів Київської області становлять 68%.

Чорноземи втратили третину гумусу. Слід пропонувати дітям восени вкопувати опале листя в грунт, показуючи навесні, що земля від цього стає темнішою, родючішою. Висаджуючи рослини, треба вносити органічні і мінеральні добрива, переконуючи дітей у необхідності піклування людини про родючі землі.