Лекція (15.04.2014) Тема 5: Грошові системи

1. Грошова система та основні її елементи;

2. Еволюція грошових систем та її типи;

3. Державне регулювання грошової сфери як головне призначення грошової системи;

4. Інфляція. Суть, форми прояву, причини та наслідки

5. Основні форми боротьби з інфляцією.

Грошова система- це встановлена державою форма організації грошового обігу в країні, вона формується історично, є частиною господарського механізму і регулюється законодавчими актами держави.

Елементи грошової системи

1. Грошова одиниця – це встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання цін товарів і послуг.

2. Державні грошові знаки- визначаються законодавством держави і мають законну платіжну силу.

Розрізняють такі наступні види грошових знаків:

1. Банківські білети – вид державних грошових знаків, які випускаються в обіг центральним банком

2. Казначейські білети - які використовуються при бюджетній емісії, які впроваджуються в обіг при бюджетній емісії спеціальним емісійним органом

3. Розмінна (білонна) монета - дрібна частина грошових знаків

3. Масштаб цін- це засіб вираження вартості товарів і послуг у грошових одиницях, які складаються під впливом ринкового попиту і пропозиції.

4. Валютний курс- це вартість грошової одиниці однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої країни.

Валютний курс використовується для обміну валют при торгівлі товарами і послугами по-друге для порівняння цін на світових товарних ринках, а також вартісних показників різних країн. 3 для періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті юридичних та фізичних осіб.

Розрізняють 2 основних види валютних курсів:

• Фіксований ( офіційно встановлений)

• Плаваючий (ринкове співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку)

5. Організація емісії та обігу грошових знаків включає визначення сфер готівкових та безготівкових рахунків, режим використання грошей на рахунках включає форми розрахунків, порядок платежів тощо.

6. Організація міжнародних розрахунків – це система регулювання платежів, за грошовими вимогами та зобов’язаннями , що виникають між державами підприємствами, організаціями та фізичними особами, які перебувають на території різних країн.

7. Суб’єкт грошово-кредитного та валютного регулювання.

Питання 2 (Еволюція грошових систем та її типи)

Тип грошової системи залежить від форми організації грошового обігу і визначається сукупністю елементів і їх взаємодії, які обумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціонування грошової системи.

Типи грошової системи

Саморегулювані Регульовані

Саморегульовані грошові системи- це тип грошової системи, що базувався на використанні ролі грошей та благородних металів.

Саморегулювання полягало в механізмі грошового обігу, коли вартість грошей = вартості благородних металів, які містилися в монетах.

Біметалізм Монометалізм

Біметалізм- це форма саморегульованої грошової системи за якої роль загального еквівалента закріпилася за двома грошовими металами (золота та срібло)

• Система паралельних валют (встановлювалося стихійно)

• Система подвійної валюти (співвідношення між золотом та сріблом встановлювалося державою на законодавчому рівні)

• Система кульгаючої валюти (один із видів карбувався в закритому порядку)

Монометалізм- це форма саморегульованої грошової системи, в якій роль грошей виконує один грошовий метал.

• (+)Золото-монетний стандарт- це вид золотого монометалізму, для якого характерне виконання золотом усіх функцій грошей, карбування і обіг золотих монет із фіксованим золотим вмістом та вільний обмін паперових грошей на золото.

• Золото-злитковий стандарт (1924-28 роках)- це вид золотого монометалізму, для якого характерно відсутність в обігу золотих монет, заборона на їх вільне карбування, обмін банкнот лише на стандартні золоті злитки.

• Золото-девізний стандарт- це вид золотого монометалізму, для якого характерні відсутність в обігу золотих монет та їх вільне карбування здійснення обміну банкнот на золото через обмін на іноземну валюту, яка в свою чергу обмінювалася на золото. Система з-д стандарту була юридично оформлена рішенням Геноецької конференції 1922р.

В результаті світової економічно кризи 1929-33 роках золотий стандарт був скасований у всіх країнах світу ( Великобританія- 1931, США-1933, Франція-1938),і встановилася система не розмінного банкнотного обігу.

Лекція (06.05.2014):

Регульовані грошові системи-це тип грошових систем, які базуються на обігу паперових і металевих грошових знаків, які не мають власної внутрішньої вартості.

Регульовані грошові системи розрізняються за такими класифікаційними ознаками:

1. За характером регулювання пропозиції грошей:

• паперово-грошового обігу;

• кредитного обігу (виникає на основі кредиту);

2. За характером економічної системи в межах якої здійснюється грошовий обіг:

• Не ринкова (адміністративно командні системи)

• Ринкова (економічні методи регулювання)

3. За характером регулювання валютних відносин:

• Відкрита (немає обмежень обмінювати валюту національну на іноземну або навпаки )

• Закрита (обмежена)

Питання 3 (Державне регулювання грошової сфери як головне призначення грошової системи)

Регулювання грошового обігу – це сукупність заходів, які проводяться в галузі грошового обігу з метою забезпечення його сталості, стримування інфляції, гнучкого забезпечення грошима потреб сфери обігу і є складовою частиною грошово- кредитної політики держави.

Вплив на основні параметри грошового обігу здійснюється через такі інструменти:

• Прямі (до яких належать: механізми готівкової емісії, встановлення межі кредиту центрального банку, що надається урядові та банківським установ);

• Опосередковані (до яких належать: здійснення операцій на відкритому ринку, регулювання облікової ставки відсотка на позики, що надаються центральним банком);

Грошово- кредитна політика – це сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які проводить держава.

Основними типами грошово- кредитної політика є:

• Політика грошово- кредитної рестрикції (політика дорогих грошей);

• Політика грошово- кредитної експансії (політика дешевих грошей. Спад виробництва, коли потрібно підвищити попит на товари).

До цілей грошово- кредитної політики можна віднести:

• Стратегічні (цілі, які розраховані на більше часу)

• П оміжні

• Тактичні (об’єднуються в стратегічні)

Здійснюючи грошово- кредитної політику центральні банки використовують різні інструменти:

• Операції на відкритому ринку (сутність: купівля продаж державою цінних паперів на відкритому ринку)

• Регулювання норми обов’язкових резервів (політика мінімальних резервів)

• Процентна політика (політика облікової ставки)

• Регулювання курсу національних валют (купівля\продаж іноземну валюту)

Фіскально-бюджетна політика – це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат.

Основними функціями фіскально-бюджетна політика :

• Вплив на стан господарської кон’юнктури

• Перерозподіл національного доходу

• Нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм

Виділяють 2 типи фіскально-бюджетної політики:

1. Дискреційна фіскально-бюджетна політика – політика при якій уряд свідомо маніпулює податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та занятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання.

2. Не дискреційна фіскально-бюджетна політика – це пасивна політика уряду, пов’язана з автоматичною зміною в рівнях державних витрат і податків.

Джерелами покриття дефіциту державного бюджету є:

• Емісія;

• Збільшення випуску облігацій;

• Скорочення резервів;

• Позики зовнішніх кредиторів.

Сеньйораж – внаслідок монопольного права держава друкує гроші.

Питання 4 (Інфляція. Суть, форми прояву, причини та наслідки)

Інфляція ( з лат.- вздуття) - це знецінення грошей, яке проявляється як постійне підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сферою обігу грошовою масою не забезпеченою матеріальними цінностями.

Основними формами виявлення інфляції є:

• Знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів ( падіння купівельної спроможності грошей)

• Поглиблення розриву між рівнями цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн та на світовому ринку в цілому.

• Знецінення національних грошей відносно національної валюти.

• Зниження валютного курсу національних грошей

Причини інфляції:

• Зовнішня

• Внутрішня

Інфляція класифікується за 4 ознаками:

• Залежно від характеру інфляції і темпів наростання інфляційних процесів

1. Помірна інфляція (10% \рік)

2. Галопуюча (10-100%\рік)

3. Гіпер інфляція (до 1000%\рік)

• Залежна він зростання цін за товарними групами:

1. Збалансована (пропорційна зміна цін на всі товари)

2. Не збалансована

• Залежно від ступеня передбачуваності:

1. Очікувана (можна спрогнозувати)

2. Не очікувана (Не прогнозоване зростання цін)

• Залежно від розповсюдження інфляційних процесів6

1. Локальна

2. Світова (декілька груп країн, регіонів країн)

3. Імпортована інфляція.

Основними вимірниками інфляція

• Т емп інфляція

• Індекс інфляція (використовується для кількісної оцінки інфляційних процесів)

-дельта

MV=PV

( M+ M)(V+ V) = (P+ P)(Q+ Q)

( 1+ M\M)(1+ V\V) = (1+ P\P)(1+ Q\Q)

1+ V\V+ M\M+( M* V)\MV=1+ Q\Q+ P\P+( Q* P)\PQ

P\P(1+ Q\Q)=1+ V\V+ M\M+( M* V)\MV- Q\Q

P\P=( M\M+ V\V+( M* V)\MV- Q\Q)\1+ Q\Q

Річний індекс інфляції

Темп інфляції

Ті=(Іц тепер.р.-Іц попер.р.)\Іц ппер.р. *100%

Річний І інфляції = (1+Ті місяч.)ⁿ

n- Кількість місяців

Тім- очікуваний середньомісячний Ті

Т=І-1

«Правило величин 70» - дає можливість кількісно виміряти інфляцію, а саме швидко підрахувати кількість років необхідних для подвоєння цін. Для цього 70 треба поділити на щорічний рівень інфляції

Лекція (13.05.2014):

Питання 5 (Основні форми боротьби з інфляцією)

Серед проти інфляційних заходів можна виділити наступні:

1. Грошові обмеження та обмеження доходів населення через замороження ЗП.

2. Вирішення проблем дефіциту державного бюджету

3. Реформи оподаткування скорочення податкових ставок

4. Регулювання валютного курсу

5. Приватизація

6. Засоби підвищення норми заощадження та зменшення їх ліквідності

7. Підвищення відсоткової ставки за кредит

8. Зменшення платоспроможного попиту в результаті проведення грошової реформи

Основні форми боротьби з інфляцією

• Грошові реформи (зміна грошової системи в Україні)

• Антиінфляційна політика

Грошові реформи:

Грошові реформи у вузькому розумінні поділяють на такі типи:

1. Грошові реформи формального типу (зводиться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує.

2. Грошові реформи з деномінацією грошового обігу (заміна відбувається через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін.

3. Грошові реформи конфіскаційного типи. Під час їх проведення використовують диференційовану шкалу обміну старих грошей на нові.

У широкому розумінні – передбачають не лише впровадження в обіг купюр нового зразка, а й структурну перебудову грошової системи в цілому (триває і 10 років)

Грошові реформи в залежності від часового терміну здійснені обмінних операцій, 2 типи:

• Одномоментні

• Паралельні (купюри старі нові

Співвідношення між старими і новими купюрами може бути фіксоване, з ринковим курсом або змішане.

Згідно зі світовим досвідом грошових реформ існують наступні методи стабілізації валют:

• Н уліфікація (держава оголошує знецінення грошових знаків недійсним)

• Девальвація (зниження золотого вмісту)

• Ревальвація

• Реставрація

• Деномінація (укрупнення грошової одиниці)

Антиінфляційна політика:

Антиінфляційна політика – комплекс заходів державного регулювання економіки спрямованих на боротьбу з інфляцією

Існують 2 типи:

• Дефляційна політика – базується на методах грошового попиту через грошово -кредитний та податковий механізми шляхом зниження державних видатків підвищення відсоткової ставки за кредит, посилення податкового пресу, обмеження грошової маси тощо.

• Політика доходів - передбачає паралельний контроль над цінами та ЗП шляхом повного його замороження або становлення меж їх росту.

Тема 6 : Кредит у ринковій економіці

1. Необхідність передумови та чинники виникнення кредиту.

2. Теорії кредиту.

3. Форми та види кредиту.

4. Проценти за кредит

5. Функції та роль кредиту.

Кредит- це економічні відносини, які виникають між суб’єктами ринку у з в’язку з передачею один одному у тимчасове користування вільних коштів на засадах поверненості, строковості, платності та добровільності.

Об’єктом кредиту є та вартість (грошові та матеріальні цінності), яка передається в позичку одним суб’єктом іншому. . Суб’єктами кредиту є кредитори та позичальники.

Кредитори - це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності чи розпорядженні вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб’єктам.

Позичальник- це учасник кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позику від кредиторів.

Причини існування кредиту:

• Потреба організації виробництва за відсутності власних коштів.

• Потреба продати вироблений товар за відсутності коштів для його купівлі у покупця.

• Тимчасове вивільнення коштів в одній сфері економіки у результаті не рівномірного кругообігу індивідуальних капіталів і наявності потреби в них в іншій сфері економіки.

• Наявність непередбачуваних обставин, які спричиняють не платоспроможність суб’єктів економіки та потреб у додаткових коштах.

Основними ознаками кредиту є:

• Учасників кредитних відносин повинні бути юридично та економічно самостійними функціонувати на основі самодостатності та самоокупності та нести економічну відповідальність за своїми зобов’язаннями.

• Кредитні відносини є добровільними рівноправними.

• Кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають.

• Кредитні відносини є вартісними оскільки виникають в зв’язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей)

• Не еквівалентність кредитних відносин зумовлює їх платність.

• Кредитні відносини на мікроекономічному рівні є перетними, а на макроекономічному- безперетними.

• Безперервність і платність кредитних відносин визначають здатність забезпечувати зростання вільної вартості, тобто її капіталізації.

Питання 2 (Теорії кредиту)

• Натуралістична теорія кредиту- в загальних рисах зводиться до наступних положень :

1. Об’єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у натурально- речовій формі;

2. Кредит- це форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту зводиться до перерозподілу цих благ у суспільстві;

3. Позичковий капітал є реальним капіталом тобто капіталом у речовій формі;

4. Банки є посередниками в кредитних відносинах;

5. Пасивні операції банків є первинними порівняно з активними;

Прихильники: Адам Сміт, Рікардо, Тюрго, Мілль

• Капіталотворча теорія- в загальних рисах зводиться до наступних положень :

1. Кредит як і гроші є безпосереднім капіталом, багатством, а тому розширення кредити означає нагромадження капіталу;

2. Банки – це не посередники кредитів, а творці капіталу.

3. Активні операціє є первинними щодо пасивних.

Прихильники: Джон Лок, Кейнс, Самуельсон, Лернер, Гел Брей

Питання 3 (Форми та види кредиту)

Ф оми кредиту

Товарна Грошова

У товарній формі кредиту- виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли покупці одержують товари чи послуги з відтермінуванням платежу.

У грошовій формі кредиту- здійснюється рух переважної частини позикового фонду країни, більшість позик видається і погашається грошима.

Види кредиту

Можна класифікувати за наступними критеріям:

• Залежно від суб’єктів кредитних відносин виділяють наступні види кредиту:

1. Банківський кредит- \банки\

2. Державний кредит- \держава\

3. Міжгосподарський (комерційний) - \ підприємства\

4. Міжнародний- \ резиденти інших країн\

5. Приватний- \ фізична особа\

• Залежно від сфери економіки в яку спрямовується позичена вартість:

1. Виробничий кредит

2. Споживчі кредити

• За строком на якій кредитор передає у вільну вартість у розпорядження позичальнику:

1. Короткострокові (до 1 року)

2. Середньострокові

3. Довгострокові

• За галузевою спрямованістю виділяють наступні види:

1. Промисловість, с\г, торгівля, будівництво тощо.

• Залежно від цільового призначення кредиту:

1. Кредит на формування виробничих запасів

2. Кредит у витрати виробництва

3. Кредит на створення запасів готової продукції

4. Кредити пов’язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб’єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли або надійшли в меншому обсязі.

• За організаційно правовими ознаками та умовами надання позичок виділяють такі види:

1. Забезпечений та незабезпечений

2. Прямий та опосередкований

3. Строковий, прострочений, пролонгований

4. Реальний, сумнівний, безнадійний.

5. Платний та безоплатний.

Питання 5 (Функції та роль кредиту)

Функції кредиту

1. Перерозподільча- грошові ресурси через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб’єктам не змінюючи їх первинного права власності.

2. Контрольна- виявляється не тільки в необхідності контролю кредитора за позичальником, а й у контролі позичальника за своєю діяльністю для того щоб своєчасно погасити отриманий кредит.

3. Стимулююча- оскільки позичальник має повернути позичену вартість у певний термін з оплатою відсотків, це стимулює його використати їх так, щоб в необхідний час гроші вивільняти з обліку і приносили дохід достатній для погашення кредиту, сплату процентів і отримання прибутку.

4. Капіталізація вільних грошових доходів- полягає трансформації завдяки кредиту грошових заощаджень юридичних та фізичних осіб у позичковий капітал.

Емісійна або антиципаційна- 3 і 4 деякі науковці обєднують.

В ринковій економіці роль кредиту проявляється:

• Регуляції тобто в оптимізації пропорції суспільного відтворення

• Впливає на структурну перебудову економіки.

• Впливає на формування важливих пропорцій в економічній системі, а саме на співвідношення. Між фондами відшкодування, нагромадження і споживання.

• Впливає на галузеву структуру економіки оскільки тимчасово вільні ресурси перерозподіляються, де забезпечується отримання високих прибутків.

• Проявляється у забезпечені науково технічного прогресу в обслуговуванні інноваційного процесу і виступає джерелом фінансування капітального вкладення.

Питання 4 (Проценти за кредит)

Формування процентної ставки:

• Рівень облікової ставки

• Термін надання кредиту

• Особливості забезпечення кредиту

• Платоспроможність та авторитет позичальники

• Темп інфляції

• Перспективи зміни ринкової кон’юнктури.

Маржа- це різниця між процентними ставками, а саме різниця між ставками виданих кредитів і ставками залучених коштів.

Показником, що кількісно характеризує плату за кредит є норма процента (процентна ставка), яка визначається на наступною формою:

Д\К* 100%

Д- річний дохід на позичковий капітал

К- середньо річна сума наданого кредиту.

Для нарахування простих відсотків за депозитами використовують наступну формулу:

I=t\T*PV*i

t - Кількість днів на місяць

T - Кількість днів на рык

PV - Початкова сума кредиту чи депозиту

І- Відсоткова ставка

Складні відсотки розраховуються:

FV=(1+R)ⁿ*PV

18. Процентна ставка

n- Кількість періодів

У короткостроковому: FV=(1+R)ⁿ*PV* (1+b*R)

Задача

В день народження 8.03.94 внесено суму 7000 грн під 7,3% з терміном погашення 15 листопада 2014.Визначити суму, яку потрібно повернути після закінчення терміну дії враховуючи особливості українського законодавства нарахування відсотків.

23+30+30….=252

FV=(1+R)²⁰*PV

7000*(1+0,073)²⁰*(1+252\365*0,073)