8.Ізокоста. Карта ізокост. Аналіз впливу зміни цін факторів виробництва на ізокосту.

Ізокоста — лінія, що демонструє всі комбінації факторів виробництва, які можна купити за однакову загальну суму грошей. Ізокосту інакше називають лінією рівних витрат. Ізокости є паралельними прямими, оскільки допускається, що фірма може придбати будь-яку бажану кількість факторів виробництва за незмінними цінами. Нахил ізокости відображає відносні ціни факторів виробництва.

Зміна цін на фактори виробництва викликає зміну кута нахилу ізокости. Якщо, приміром, збільшиться ціна капіталу, його застосовувана величина зменшиться.

Мал.40. Заміна застосовуваного чинника при зміні його ціни.

Щоб зберегти попередній обсяг випуску (залишитися на ізокванті Q), фірмі необхідно здійснити технологічну заміну капіталу працею. Кут нахилу ізокости збільшиться, вона займе положення E₂.

Карта ізокост — множина ізокост, що характеризує доступні виробникові комбінації факторів за різних бюджетів і незмінних цін на ресурси.

9.Поняття еластичності та її типи

Еластичність попиту чи пропозиції показує чутливість зміни їх обсягів залежно видозміненої ціни.

Еластичність поділяється:

1.Еластичність попиту:

• За ціною

• За доходом

• Перехресна еластичність

2.Еластичність пропозиції

• Еластичність попиту за ціною та її вимірювання.

Фактори,що визначають еластичність попиту за ціною

Еластичність попиту за ціною – відношення відсоткової величини попиту на товар до відсоткової зміни його ціни. Рівень цінової еластичності вимірюється за допомогою коефіцієнта Е_d, який показує, на скільки відсотків зміниться попит при зміні ціни на 1%, і розраховується за формулою: 

Чинники, що впливають на цінову еластичність попиту:

1) кількість замінників (Чим більше у конкретного продукту хороших замінників, тим еластичніший попит на нього);

2) питома вага в доході споживача (За інших рівних умов, чим більшу частку займає вартість продукту в бюджеті споживача, тим більш еластичним є попит на нього);

3) предмети розкоші і предмети першої необхідності (Попит на предмети першої необхідності, як правило, нееластичний; а попит на предмети розкоші зазвичай еластичний);

4) фактор часу (Еластичність попиту за ціною оцінюється для короткострокового та довгострокового періодів. Як правило, попит більш еластичний у довгостроковому періоді, оскільки у людей є більше часу на пошук замінників товару,  ціна на який зростає.).

• Еластичність попиту за доходом та її вимірювання

Еластичність попиту за доходом вимірюється за допомогою коефіцієнта Е_І, який показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту у разі зміни доходу споживача на 1%:

Аналізуючи показники еластичності попиту за доходом, необхідно враховувати деякі характеристики товарів, споживання яких чутливе або не нечутливе до зміни доходів.

Нормальні товари – товари, попит на які із збільшенням доходу збільшується (наприклад, масло).

Товари нижчої якості – товари, попит на які із збільшенням доходу зменшується (наприклад, маргарин). Значення Е_І може бути позитивним, негативним чи рівним нулю залежно від ступеня необхідності благ (рис. 18).

Еластичність попиту за доходом E_І:

Нормальні товари 1>E_І>0

Предмети розкоші E_І>1

Товари першої необхідності E_І=0

Товари низької якості E_І<0

• Перехресна еластичність попиту

Перехресну еластичність попиту використовують для вимірювання чутливості обсягу покупок споживача до зміни цін на замінювані чи доповнювані товари.

Перехресна еластичність показує, на скільки зміниться обсяг попиту на товар X у разі зміни ціни товару Y на 1%:

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності має позитивне значення, тобто попит на продукцію X знаходиться в прямій залежності від зміни ціни продукту Y, то продукти X і Y є взаємозамінними. Чим більший позитивний коефіцієнт, тим більший ступінь заміни двох даних товарів.

Перехресна еластичність попиту (Еху):

Взаємозамінні товари Eху>0

Незалежні товари Eху=0

Взаємодоповнювані товари Eху<0

Еластичність пропозиції. Фактори,що впливають на еластичність пропозиції

Еластичність пропозиції показує, на скільки відсотків зміниться кількість запропонованого товару при зміні його ціни на 1%.

Фактори, що впливають на еластичність пропозиції:

• мобільність факторів виробництва;

• кількість часу, наявного у розпорядженні виробників, для того щоб відреагувати на зміни ціни продукту.

Аналізуючи вплив часу, є найкоротший ринковий період, короткостроковий і довгостроковий періоди.

1. Найкоротший ринковий період настільки малий, що виробники не встигають відреагувати на зміни попиту і ціни.

2. У межах короткострокового періоду виробничі потужності окремих виробників і всієї галузі залишаються незмінними. Проте підприємства мають досить часу, щоб почати використовувати свої потужності інтенсивніше.

3. Довгостроковий період досить тривалий для того, щоб фірми встигли вжити всіх заходів для пристосування своїх ресурсів до зміненої ситуації.

10.Аналіз впливу зміни цін на сукупну виручку підприємств за умов різної цінової еластичності попиту

Еластичність попиту за ціною – відношення відсоткової величини попиту на товар до відсоткової зміни його ціни. Рівень цінової еластичності вимірюється за допомогою коефіцієнта Е_d, який показує, на скільки відсотків зміниться попит при зміні ціни на 1%, і розраховується за формулою: 

Чинники, що впливають на цінову еластичність попиту:

1) кількість замінників;

2) питома вага в доході споживача;

3) предмети розкоші і предмети першої необхідності;

4) фактор часу.

1. Кількість замінників. Чим більше у конкретного продукту хороших замінників, тим еластичніший попит на нього.

2. Питома вага в доході споживача. За інших рівних умов, чим більшу частку займає вартість продукту в бюджеті споживача, тим більш еластичним є попит на нього.

3. Предмети розкоші і предмети першої необхідності. Попит на предмети першої необхідності, як правило, нееластичний; а попит на предмети розкоші зазвичай еластичний.

 4. Фактори часу. Еластичність попиту за ціною оцінюється для короткострокового та довгострокового періодів. Як правило, попит більш еластичний у довгостроковому періоді, оскільки у людей є більше часу на пошук замінників товару,  ціна на який зростає. Крім того, розробляється більша кількість замінників. А пошуки замінників і збільшення їх доступності у довгостроковому плані зроблять попит  більш  еластичним.

За умов різної еластичності попиту зміна ціни викликає відповідну реакцію покупців на зміну обсягів покупок і сукупного виторгу. Так, при зниженні ціни за еластичного попиту обсяг покупок різко зростає, зростає і сукупний виторг. При зниженні ціни за нееластичного попиту попит зростає дуже повільно, а сукупний виторг спадає. Існує загальне правило: якщо попит нееластичний, то сукупний виторг продавця змінюється в тому ж напрямі, що і ціна. За еластичного попиту напрями зміни цих величин протилежні.

11.Довгострокова рівновага i пропозиція конкурентної галузі.

Графік на рис. 54 демонструє те, як короткострокова крива пропозиції фірми може бути отримана на основі кривих її витрат. Коли ціна і граничний дохід дорівнюють 500 гривень, фірма буде виготовляти продукцію на рівні точки Е_1. Ціна падає, обсяг випуску переміщується в точки Е₂ і Е₃. Фірма буде продовжувати виробництво на рівні, що відповідає точці рівності ціни і граничних витрат доти, доки граничні витрати не стануть нижче середніх перемінних (MC < AVC). Отже, точка Е₃ є нижчою, ніж точка кривої пропозиції. За кожної більш низької ціни фірма припинить випуск продукції. Крива пропозиції фірми, орієнтованої на максимізацію прибутку в короткостроковий період в умовах досконалої конкуренції, збігається зі зростаючою частиною кривої граничних витрат, що лежить над точкою її перетину з кривою середніх змінних витрат.

E1

F1

E3

Рис. 54. Крива пропозиції конкурентної фірми у короткостроковому періоді

Крива пропозиції для галузі може бути отримана простим підсумком кривих пропозиції окремих фірм галузі. Якщо ціна товару або обсяг випуску продукції змінюються, то крива пропозиції для галузі має потребу в корегуванні.

12.Виробництво i витрати в короткостроковому i довгостроковому періодах. Економія на масштабах виробництва

У короткостроковому періоді.

Класифікація витрат виробництва здійснюється з урахуванням факторів часу і мобільності факторів виробництва.

Короткостроковий період – це часовий проміжок, протягом якого фірма не може змінити свої виробничі потужності. Впливати на хід і результативність виробництва вона може лише шляхом зміни інтенсивності їх використання.

У цей період фірма може оперативно змінювати змінні фактори – кількість праці, сировини, допоміжних матеріалів, палива.

У короткостроковому періоді розглядаються постійні, змінні, загальні, середні і граничні витрати.

Постійні витрати (TFC) – витрати, величина яких у короткостроковому періоді не змінюється у разі зміни обсягу виробництва. Їх іноді називають накладними видатками. До постійних витрат відносяться витрати на утримання виробничих будинків, закупівлю устаткування, рентні платежі, відсоткові виплати за кредитами, зарплата управлінського персоналу, комунальні платежі, оренда, амортизація тощо. Ці витрати повинні фінансуватися навіть тоді, коли фірма нічого не виробляє.

Змінні витрати (TVC) – витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Якщо продукція не виготовляється, то вони дорівнюють нулю. До змінних витрат відносяться витрати на придбання сировинних ресурсів, палива, енергії, оплата транспортних послуг, заробітна плата робітникам,і службовцям.

Загальні витрати (ТС) – сукупні витрати фірми, які дорівнюють сумі її постійних і змінних витрат. Загальні витрати визначаються за формулою: .

Загальні витрати збільшуються зі збільшенням обсягу виробництва.

Витрати на одиницю вироблених благ мають форму середніх постійних витрат, середніх змінних витрат і середніх загальних витрат.

Середні постійні витрати (AFC) – це загальні постійні витрати на одиницю продукції: .

Оскільки загальні постійні витрати не змінюються, то під час розділення їх на обсяг виробництва, що збільшується, середні постійні витрати будуть зменшуватись зі збільшенням кількості випуску продукції, оскільки фіксована сума витрат розподіляється на дедалі більше одиниць продукції. І навпаки: за скорочення обсягу виробництва середні постійні витрати будуть зростати.

Середні змінні витрати (AVC) – це загальні змінні витрати на одиницю продукції: .

Середні змінні витрати спочатку зменшуються, досягаючи свого мінімуму, потім починають збільшуватись.

Середні (загальні) витрати (ATC) – це загальні витрати виробництва на одиницю продукції. Вони визначаються двома способами:

а) шляхом ділення суми загальних витрат на кількість виробленої продукції: ;

б) шляхом додавання середніх постійних витрат до середніх змінних витрат: АТС = AFC + AVC.

За невеликих обсягів виробництва продукції середні загальні витрати високі за рахунок постійних витрат. У міру розширення обсягів випуску середні загальні витрати знижуються і сягають мінімуму, після чого знову починають зростати.

Граничні витрати (МС) – це витрати, зумовлені випуском додаткової одиниці продукції.

Граничні витрати показують, на скільки зміняться загальні витрати у разі зміни обсягу виробленої продукції на одну одиницю, тобто вони відображають зміни витрат залежно від кількості виробленої продукції: .

Оскільки загальні постійні витрати не змінюються, то постійні граничні витрати завжди дорівнюють нулю: MFC = 0. Тому граничні витрати – це завжди граничні змінні витрати, тобто MVC = MC. Відповідно зростаюча віддача змінних факторів скорочує граничні витрати, а спадна віддача навпаки їх збільшує.

Граничні витрати показують величину витрат, які виникають у фірми у разі зростання виробництва на останню одиницю продукції, або коштів, які вона заощадить у разі зменшення виробництва на цю одиницю. Якщо додаткові витрати (MC) на виробництво кожної наступної одиниці продукції менші середніх витрат на вже вироблені одиниці, виробництво наступної одиниці знизить середні загальні витрати. Якщо ж витрати на наступну додаткову одиницю будуть більшими, ніж середні витрати, виробництво додаткової одиниці підвищить середні загальні витрати.

У довгостроковому періоді

Довгостроковий період – такий часовий проміжок, протягом якого фірма може змінити кількість усіх ресурсів, включаючи і виробничі потужності. За своєю тривалістю цей період достатній для того, щоб одні фірми змогли залишити галузь, а інші, навпаки, увійти в неї.

Оскільки у довгостроковому періоді змінний характер всіх застосовуваних факторів дозволяє фірмі використовувати найбільш оптимальні варіанти їх поєднання, то це неодмінно позначиться на величині і динаміці зміни її середніх витрат.

У разі збільшення обсягів виробництва необхідно розширювати потужності. При цьому середні загальні витрати на початковому етапі розширення виробництва знижуватимуться, а потім, коли виробництво буде залучати все нові і нові потужності, стануть зростати. Для пояснення таких закономірностей розглянемо особливості побудови кривої довгострокових середніх загальних витрат ATC.

Реакція довгострокових середніх витрат на зміну масштабу виробництва може бути різною:

1. Якщо на якомусь часовому інтервалі довгострокові середні витрати знижуються зі збільшенням обсягу випуску продукції, то має місце економія, зумовлена зростанням масштабу виробництва (позитивний ефект масштабу).

а) поглиблення спеціалізації праці

б) неподільність виробництва

в) застосування нових технологій

г) виробництво побічної продукції

2. Якщо на певному часовому інтервалі виробництва довгострокові середні загальні витрати за умов збільшення обсягу випуску зростають, то можуть з’явитись збитки від масштабу зростання виробництва (негативний ефект масштабу)

Причиною негативного ефекту масштабу можуть бути, по-перше, технічні чинники.

По-друге, збитки від зростання масштабу виробництва можуть бути зумовлені організаційними причинами.

3. Якщо протягом певного часу виробництва довгострокові середні загальні витрати ніяк не реагують на зміну обсягу випуску, тобто залишаються незмінними, то фірма матиме постійний ефект від зміни масштабу виробництва.

Суть ефекту масштабу зводиться до того, що в одних випадках розширення обсягу випуску буде супроводжуватись зниженням довгострокових середніх загальних витрат, в інших – їх збільшенням. Ця обставина істотно впливає на структуру тієї чи іншої галузі. Щоб зрозуміти цей вплив, вводиться поняття мінімального ефективного масштабу (MES), тобто найменшого обсягу виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні загальні витрати.

Вибір оптимального розміру підприємства залежатиме від того, як «себе поводять» довгострокові середні загальні витрати.

Якщо спостерігається тенденція до їх зниження зі збільшенням обсягу випуску і якщо цей часовий інтервал досить тривалий , то найбільшу ефективність продемонструють великі фірми, оскільки вони мають можливість найбільш повно використовувати наслідки позитивного ефекту масштабу. Якщо ж позитивний ефект масштабу є відносно нетривалим і швидко змінюється негативним ефектом, то ефективнішою від інших буде діяльність невеликих фірм, оскільки вони можуть оперативно вносити необхідні корективи у свою господарську політику.

Економія на масштабах виробництва

На норму прибутку впливає економія на масштабах виробниц­тва. Досвід показує, що в багатьох галузях велике виробництво має переваги перед дрібним. Особливо це стосується автомобільної та інших галузей машинобудівної промисловості. Переваги досягають­ся за рахунок поточного виробництва, поглиблення поділу праці, за­стосування продуктивнішого устаткування та інших чинників.

Нині економія на масштабах виробництва стала власне найважливішим чинником якого конкурентоспроможності крупних фірм на світовому ринку, особливо у наукомістких галузях. Ця конкурентоспроможність виявляється органічно залежною тільки від частки світового фінансового ринку, яка виявилася під медичним наглядом тій чи іншій ТНК, а й від можливостей подальшого швидкого, іноді " вибухового " розширення цієї частки (наприклад, у разі над ринком нової високотехнологічної продукции).

Що стосується теорії оптимального розміру підприємства вирішальним джерелом економії на масштабі виробництва служить можливість у умовах великих і найбільших підприємств організувати масове виробництво стандартизованной дешевої продукції (при паралельному перекладанні мелкосерийного і унікального виробництва на менші підприємства).