Версальська система та її економічна суть(наслідки Першої Світової)

За Версальським мирним договором з Німеччиною (1919р):

· Німеччина визнавалася винною у розв'язанні світової війни;

· Вона втрачала свої колонії, деякі її території передавалися сусіднім державам;

· накладалися військові обмеження та репарації за збитки, завдані країнам Антанти;

· Ельзас та Лотарингія поверталися Франції, управління Саарською областю передавалося на 15 років Лізі Націй;

· Данциг (Гданськ) було оголошено «вільним містом»;

· Польщі поверталася частина територій, загарбаних Німеччиною (Познань, деякі райони Прусії й Померанії);

· Данії передавався Північний Шлезвіг;

· до Бельгії відійшли округи Ейпен, КДальнеді, Морене.

Мирні договори з союзниками Німеччини були укладені за зразком Версальського.

Сен-Жерменський мирний договір з Австрією (1919р), колишня Австро-Угорська імперія перестала існувати. Частина Південного Тіролю переходила до Італії, Чехія й Моравія ставали частиною держави Чехословаччина, Буковина передавалася Румунії. Закарпатську Україну було передано до складу Чехословаччини. Договором визнавалася незалежність Австрії, але заборонялося її об'єднання з Німеччиною.

Нейїський з Болгарією – (1919р) частина території Болгарії відійшла до Югославії та Румунії.

22.Криза основ державно-монополістичного капіталізму у 1929-1933 рр. та господарський розвиток у після кризовий період. Основні положення кейнсіанської теорії регулювання економіки.

Криза 1929—1933 рр. та наступна депресія 30-х років продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил та ірраціональністю стихійних ринкових процесів. Високий рівень усуспільнення та ускладнення господарського механізму нагально потребували посилення ролі держави в економіці. Опублікувавши 1936 р. книжку «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей», Дж. М. Кейнс чітко сформулював новий напрям економічної теорії — теорію державного регулювання економіки. Основними недоліками суспільства він вважав не повне використання виробничих і трудових ресурсів,кризи, безробіття, однією з причин яких є недостатність сукупного попиту, що обумовлена дією основного психологічного закону - зі зростанням доходу збільшується і споживання, але і зростає схильність до заощаджень. Збільшення інвестиційних витрат, що постійно зростають, на думку Кейнса, може ліквідувати розрив між рівнем доходу та споживання. Це, однак, є можливим тільки тоді, коли інвестиції дорівнюватимуть заощадженням = макроекономічна рівновага. Основними факторами, що впливають на обсяг інвестицій, за Кейнсом, є норма процента й норма очікуваного прибутку, тобто інвестиції можуть здійснюватися лише в тім разі, коли очікуваний прибуток є більшим, ніж позичковий процент.

Значне місце в макроекономічній моделі Кейнса посідає механізм мультиплікатора, який являє собою відношення приросту доходу до приросту інвестицій . Він виконує роль множника, що автоматично забезпечує зростання доходу в наслідок кожного нового приросту інвестицій. Мультиплікаторний процес зображувався Кейнсом у вигляді ланцюгової реакції, в якій кожні нові інвестиції викликають кратне збільшення доходу і зайнятості.

Тому конкретні напрямки державного втручання в економіку і державного регулювання за Кейнсом охоплюють три основні сфери: грошовий обіг та грошову політику, нагромадження капіталу та інвестування і реалізацію вироблених товарів. Основним стратегічним напрямом економічної політики, за Кейнсом, має стати підтримка інвестиційної діяльності, сприяння максимальному перетворенню заощаджень на капіталовкладення. З-поміж найважливіших заходів, здатних активізувати «схильність до споживання», Кейнс називає також фіскальну політику, що регулює величини чистих податків та державних закупівель.