6. Охорона навколишнього середовища

При вирощуванні сільськогосподарських культур в зрошуваних умовах півдня України важко уникнути шкідливого впливу на навколишнє середовище. Це пов’язано з необхідністю застосування добрив та пестицидів.

Основні шляхи забруднення навколишнього середовища добрива, за думкою вчених, такі: недосконалість організаційних форм та технології транспортування, зберігання, змішування і внесення добрив; порушення агрономічної технології їх внесення в сівозміні і під окремі культури: недосконалість самих добрив, їх хімічних, фізичних і механічних властивостей. Ліквідація усіх цих негативних явищ та недоліків буде значним кроком до зменшення забрудненості довкілля.

Одержання високих та якісних врожаїв сільськогосподарських культур і на великих площах майже не можливе без застосування засобів захисту рослин. Проте захищаючи врожай слід думати і про наслідки. Особливо негативна дія пестицидів проявляється при впровадженні інтенсивних технологій, оскільки часто при цьому не враховують екологічні пороги шкідливості шкідників та бурянів, також інші головні вимоги регламентів застосування хімічним засобів захисту рослин.

При обробці сільськогосподарських угідь пестицидами частина їх втрачається внаслідок розсіювання в атмосфері з потоками повітря. Тому обробляючи посіви сільськогосподарських культур ї, необхідно робити це в безвітряну погоду, особливо при авіаобробках. При виборі препаратів перевагу слід надавати засобами захисту рослин, які швидко розкладаються до простих безпечних залишків. Крім того вони повинні бути високовибіркової дії і не порушувати екологічної рівноваги.

Зрошення дало змогу значно підвищити врожай сільськогосподарських культур на півдні України та розширити асортимент продукції рослинництва. Без зрошення одержати високий врожай сільськогосподарських культур ї неможливо. Але водні меліорації приносять не тільки користь. Вони можуть викликати і небажані наслідки.

Негативним екологічним фактором є безсистемний полив на зрошуваних землях, особливо надмірними поливними нормами понад 300-400 м/га . Наслідком є ерозія ґрунту, змивання і вимивання добрив у його нижні горизонти, звідки підземним стоком вони потрапляють у водойми і збіднення верхнього шару на кальцій, зміна співвідношення катіонів у вбирному комплексі і, як наслідок - погіршення вбирної здатності ґрунту та інше. Автор вважає, що негативні сторони властиві, в основному, надмірному зрошенню.

Особливо значним цей процес буває при поливі збільшеним струменем на полях з великим нахилом (іригаційна ерозія).

Для запобігання іригаційної ерозії важливо дотримуватися правила: подача поливної води повинна відповідати швидкості вбирання її ґрунтом. Корисно також підвищувати водопроникність ґрунтів.

Зрошення без необхідної кількості і складу добрив призводить до руйнування гумусу, його вміст у ґрунті зменшується. Частково гумус вимивається з орного шару поливами. Вимивання особливо помітне при поливі мінералізованими водами, які сприяють зміні фракційного складу гумусу, збільшенню частки фульвокислот, водорозчинності гумусу.

Особливого значення в умовах зрошення набувають екологізація та біологізація в звязку з необхідно запобігти і усунути ряд негативних процесів, які викликаються зрошенням. Це стосується таких процесів як засолення та осолонцювання ґрунту.

У боротьбі із засоленням треба застосовувати агрономічні та інженерні заходи. Особливо місце серед заходів, які запобігають осолонцюванню і зменшують солонцюватість ґрунту займає гіпсування. При правильному веденні зрошуваного землеробства накопичення органічної речовини випереджає її руйнування і ґрунт збагачується органічною речовиною. Структуроутворюючий процес у сприятливих умовах, також переважає над руйнуванням ґрунтової структури і родючість ґрунту підвищується. Негативний вплив зрошення на екологічне становище зводиться до мінімуму.