Висновки

У дисертаційні роботі на основі результатів експериментальних досліджень зроблено теоретичні узагальнення щодо лісівничо-типологічної, просторової та видової структури лісостанів за участю сосни звичайної. Визначено та встановлено біологічні властивості та екологічні передумови поширення, формування та відновлення лісів за участю сосни звичайної в Українських Карпатах.

1. Лісостани за участю сосни звичайної ростуть на площі 9535,6 га, з яких 8410,7 га є штучними, 1124,9 га природними. Переважна більшість лісових культур сосни звичайної росте у Львівській (5569,1 га) та Івано-Франківській (2390,9 га) областях у межах висот 400-700 м н.р.м. та є середньовіковими деревостанами до 60 років. Природні лісостани сосни звичайної за походженням є корінними (реліктовими) та похідними, площа яких, відповідно, становлять 736,1 та 388,8 га. Похідні деревостани переважно сформувались у висотних діапазонах 600-900 м н.р.м. у невідповідних лісорослинних умовах, зокрема буково-ялицевих та смереково-букових типах лісу, через нераціональне господарювання. Корінні ліси ростуть на скельних розсипах та торф'яних болотах. Більшість з них є ізольованими між собою великими відстанями, що обмежує обмін генетичним матеріалом. Їх розподіл за кількістю одиниць сосни звичайної у складі деревостану свідчать про переважання чистих за складом деревостанів (264,8 га) завдяки бідним лісорослинним умовам.

2. Результати аналізу кількісних та якісних ознак шишок, нормальних за селекційною категорією дерев, свідчать, що найпоширенішою формою шишок у популяціях реліктової сосни звичайної в Українських Карпатах є широка (57,4%), а найрідкіснішою – продовгувата (3,6%). Групування шишок за відтінками показало, що частіше трапляються шишки коричневих відтінків (у межах 13,5-31,3%). Формова різноманітність апофізу насінних лусок шишок сосни звичайної у Карпатах представлена усіма відомими формами, а тому є підстави стверджувати, що у морфологічній будові генеративних органів рослин спостерігається значна неоднорідність, спричинена просторовою мінливістю виду у межах як природного ареалу, так і окремих популяцій.

3. Насіння реліктової сосни звичайної характеризується ІІІ-ІІ класами якості. Більшим середнім насінним спокоєм (5,6…7,2 дні) та слабшою енергією проростання характеризується насіння з дерев, які приурочені до торф'яних боліт. Насіння з дерев, що ростуть на скелях та скельних розсипах, має вищу енергію проростання, а його середній насінний спокій зменшується до 3-4 днів.

4. У свіжих борах (А₂) кількість пластидних пігментів у хвої сосни звичайної є найменшою (а-0,995; b-0,253; c-0,163 млг./г абс. сух. маси), а у вологих суборах (В₃) – найбільшою (а-2,093; b-0,574; c-0,265 млг./г абс. сух. маси). Відповідно, у вологому смереково-сосновому суборі продуктивність реліктової сосни звичайної є найвищою.

5. Електрофізіологічні показники дерев сосни звичайної залежать від типу лісорослинних умов та категорії санітарного стану дерев. Зі зниженням категорії санітарного стану дерева та погіршенням лісорослинних умов імпеданс зростає, а поляризаційна ємність спадає. Виділено чотири групи типів лісу, де дерева мають близькі електрофізіологічні показники і в яких фізіолого-біологічні процеси мають подібний перебіг: 1) А₂-С і А₅-С; 2) А₃-смС, А₄-С, В₅-С і В₂-смС; 3) В₄-смС і С₃-яцСм; 4) В₃-смС. Деревостани у типах лісу, які сформували відповідні групи, мають досить подібні класи бонітету та інші таксаційні характеристики. В останній групі інтенсивність перебігу фізіолого-біологічних процесів є найвищою. Цей тип лісу є найпродуктивнішим для сосни звичайної (до 460-470 м³/га запасу деревини сосни) і найпоширенішим у регіоні досліджень (41,5%).

6. Коренева губка (Heterobasidion annosum (Fr.) Bref.) не розвивається у типах лісу А₂-С, А₅-С, В₂-смС, В₅-С та, частково, поширена в А₃-смС і А₄-смС, що значно підвищує природну стійкість деревостанів.

7. Смолопродуктивність сосни звичайної у С₃-яцСм є найвищою (3,68 г/добу), а у А₃-смС – найменшою (2,62 г/добу), оскільки у продуктивніших типах лісу значно більші розміри крон та фотосинтезуючого апарату, від якого залежить кількість виділення живиці.

8. Переважна більшість похідних природних лісів і лісових культур сосни звичайної ростуть у сугрудових умовах (відповідно 34,6 та 86,2%). Серед природних лісостанів значна частина росте також і в суборових умовах (38,1%), більшість з яких є корінними реліктовими деревостанами за участю сосни звичайної, що зумовлено переважанням В₃-смС (42%) серед інших соснових типів лісу.

9. На закладеному типологічному профілі встановлено, що зміна одного типу лісу на інший відбувається згідно з логічною послідовністю зміни вологості і родючості ґрунту відповідно до класифікації Погребняка П.С. (1955). Основним вагомим критерієм поширення та зміни соснових типів лісу на скельних розсипах є кут нахилу (від 0 до 30^о), експозиція та форма схилу. Всі ці геоморфологічні фактори впливають на нагромадження та формування ґрунтового покриву, товщина якого змінюються в межах 10-15 см у А₂-С (кут нахилу <25^о) до 70-100 см у С₃-яцСм (кут нахилу >15) та збереження вологи у ґрунті.

10. За просторовою структурою досліджувані об'єкти є природними різновіковими умовно-пралісовими реліктовими деревостанами із переважаючим груповим типом розміщення дерев. Їм притаманні всі фази розвитку пралісових деревостанів – від фази нового покоління до фази розпаду. Період тривання повного циклу розвитку сягає 245-275 років залежно від типу лісорослинних умов, тому в таких деревостанах присутні дерева трьох поколінь, не враховуючи підросту.

11. Усі ліси з домінуванням реліктової сосни звичайної поділено за фітоценотичною структурою на три блоки: чисті соснові ліси (19 асоціацій), соснові ліси за участю смереки європейської (9 асоціацій) та соснові ліси за участю берези повислої (одна асоціація). Найрізноманітнішими серед них є чисті соснові ліси. Більшість з них є одноярусними (57,9%), у 36,4% з них відсутній ярус підліску. Це свідчить про те, що всі ці фітоценози сформувалися у бідних лісорослинних умовах.

12. Видовий склад шапинкових макроміцетів соснових лісів налічує 85 видів базидіоміцетів, які належать до трьох підкласів, п'яти порядків, 19 родин та 27 родів. Найбільше їх видове різноманіття представлене у вологому смереково-сосновому суборі (В₃-смС) – 62 види, а найменше – у свіжому сосновому борі (А₂-С) – лише 10 видів. Серед усіх виявлених грибів їстівними та умовно їстівними є 45 видів, 32 види є неїстівними та вісім – отруйними, один вид є червонокнижним. Симбіотрофів виявлено 55 видів, з них 10 видів формують мікотрофні зв'язки лише з деревами родини соснових, що підтверджують реліктовість досліджуваних фітоценозів.

13. Сосна звичайна на скельних розсипах у 98,3% випадків росте на південних експозиціях схилів. Виявлено різницю мікрокліматичних показників між різними експозиціями (південно-західній та північно-східній) у середньорічних показниках – 1,44° С температури повітря та 1,65% вологості повітря. Така різниця у мікрокліматичних показниках за однакових ґрунтових умов та однакової висоти над рівнем моря призводить до формування деревостанів різних складів (9Сз1См+Бп на південно-західній експозиції та 8Сз1Смє1Яцб у І ярусі і 6Смє2Яцб1Сз1Бкл у ІІ ярусі на північно-східній експозиції), різної продуктивності (V клас бонітету із запасом 164,1 м³/га на південному схилі та ІІІ клас бонітету із запасом 331,1 м³/га на північному схилі).

14. Виявлено прямий кореляційний зв'язок між інтенсивністю освітлення під наметом деревостану із кількістю підросту реліктової сосни звичайної (0,77) та зворотний зв'язок між освітленістю і кількістю підросту смереки європейської та ялиці білої (-0,81 та -0,86 відповідно). Найбільшу кількість підросту сосни звичайної під наметом деревостану зафіксовано у вологому смереково-сосновому борі (2405 шт./га), а найменшу – у вологій ялицевій сусмеречині (10 шт./га).

15. Деревостани за участю реліктової сосни звичайної ростуть на скельних розсипах ямненського пісковика III-V категорій (66,1%) та на торф'яних болотах прирічкових терас гірських річок (33,9%). Найбільшу кількість дерев реліктової сосни звичайної у деревостані зафіксовано на скельних розсипах IV категорії (1062-1125 шт./га), а найменшу – III категорії (до 619 шт./га). На торф'яних болотах і на скельних розсипах IV-V категорій, завдяки широким пристосуванням до бідних ґрунтових умов, сосна звичайна є домінуючою породою, що підтверджує реліктовість цих деревостанів.

16. Виявлено негативний інтенсивний вплив антропогенних факторів на ріст та розвиток реліктових соснових деревостанів, зокрема рекреаційні навантаження, які призводять до зміни просторової структури деревостану (індекс Кокса збільшується від 1,05 до 1,56), збіднення видового складу та знищення ЖНП на 25-30%, погіршення умов пребігу природного відновлення реліктової сосни звичайної на 64-68%, погіршення санітарного стану цих деревостанів (збільшення частки сухостійних дерев до 66,2%).