3.2 Основи бухгалтерського обліку в банку, відносини з податковою системою та нбу

Вивчаючи дане питання мною встановлено, що діяльність Банку заснована на нормативно-правових актах України, що регулюють умови функціонування, економічний та інший взаємозв'язок між фінансовими установами й суб’єктами усіх форм, а саме: Цивільний кодекс України №435-IV від 16.01.2003р. із змінами і доповненнями; Господарський кодекс України №436-IV від 16.01.2003р. із змінами і доповненнями; Закон України Про банки і банківську діяльність №2121-III від 07.12.2000р. із змінами і доповненнями; Закон України Про Національний банк України №679-XIV від 20.05.1999р. із змінами і доповненнями; Закон України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні №2346-III 05.04.2001р. із змінами і доповненнями; Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996- XIV від 16.07.1999р. із змінами і доповненнями; Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління Національного банку України №368 від 28.08.2001р., із змінами і доповненнями;Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене Постановою Правління Національного банку України №254 від 18.06.2003р., із змінами і доповненнями, Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), та іншими нормативними документами, що регулюють діяльність банківського сектора.

Облікова політика Банку є важливим інструментом керування. Вона відображає і дозволяє оцінювати результати діяльності, прогнозувати напрямки підвищення ефективності і пропонувати необхідні управлінські рішення, ґрунтуючись на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безупинного і документального оформлення банківських та господарських операцій.

Облікова політика Банку розроблена відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, нормативно-правових актів Національного Банку України, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і базується на припущеннях та принципах.

Припущення облікової політики Банку:

 безперервність діяльності – передбачається, що Банк немає намірів ліквідації або значного скорочення обсягів діяльності і продовжує свою діяльність в майбутньому, хоча б протягом 12 місяців після звітної дати;

 принцип нарахування - результати операцій включаються у фінансову звітність того періоду, до якого вони відносяться, а не тоді, коли отримані або сплачені кошти, тобто відображаються по факту їх здійснення.

Принципи облікової політики Банку:

 безперервність  оцінка активів Банку здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватись й надалі в майбутньому, тобто Банк не має наміру і необхідності ліквідувати або суттєво скоротити свою діяльність;

 послідовність  постійне, із року в рік, застосування Банком обраної облікової політики.

 повнота бухгалтерського обліку – означає, що усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків; фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі результати операцій Банку, яка може впливати на рішення, що приймаються на її основі;

 превалювання сутності над формою – операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту;

 автономність  активи та зобов'язання Банку відокремлені від активів і зобов'язань його власників та інших Банків (підприємств), у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності;

 обачність  застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

 нарахування та відповідність доходів і витрат  для визначення фінансового результату звітного періоду порівнюються доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

 історична (фактична) собівартість – активи і пасиви обліковуються переважно за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов'язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, переоцінюються у разі зміни офіційного валютного курсу на звітну дату.

Дані принципи базуються на Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а саме:

МСБО 1 «Подання фінансових звітів»;

МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових політиках та помилки»;

МСФЗ 8 «Операційні сегменти»;

МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів»;

МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи»;

МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка».

МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття»;

Основними елементами фінансової звітності є економічні категорії, які пов’язані з наданням інформації про фінансове становище Банку та результати його діяльності. Ці категорії представляють собою об’єкти обліку, згруповані у певні класи відповідно до їхніх економічних характеристик.

Основними елементами фінансової звітності та об'єктами бухгалтерського обліку являється Концептуальна основа складання та подання фінансових звітів МСФЗ, що визначає: елементи, які безпосередньо пов’язані з визначенням фінансового становища в балансі: активи, зобов’язання, капітал; елементи, які безпосередньо пов’язані з оцінкою діяльності в звіті про фінансові результати: доходи, витрати.