
- •1. Порівняльна характеристика героя роману Кафки «Замок» та Беранже («Носорог»).
- •2. Порівняння творів «Перетворення» й «Стариган з крилами».
- •3. Порівняльна характеристика Мерсо («Сторонній») та Фредерика Генрі («Прощавай, зброє!»).
- •4. Порівняльна характеристика Шарля Свана та героя «Джакомо Джойс».
- •5. Порівняльна характеристика історії кохання Шарля Свана та Фредерика Генрі.
- •7. Порівняльна характеристика Гаррі Галлера («Степовий вовк») та Дж. Альфреда Пруфрока.
- •8. Порівняльна характеристика Ореста («Мухи») та Беранже («Носорог»).
- •9. Порівняльна характеристика Томаша («Нестерпна легкість буття») та Фредрика Генрі («Прощавай, зброє!»).
- •10. Порівняльна характеристика історії кохання героя «Джакомо Джойс» та Фредерика Генрі («Прощавай, зброє!»).
- •11. Порівняльна характеристика Йозефа Кнехта («Гра в бісер») та Густава фон Ашенбаха («Смерть у Венеції»).
- •12. Порівняльна характеристика Бернара Ріе («Чума») та старого Сантьяго («Старий і море»).
- •13. Порівняння творів «Візит старої дами» та «Носорог».
- •14. Порівняльна характеристика Йозефа Кнехта («Гра в бісер») і старого Сантьяго («Старий і море»).
- •15. Порівняння історій кохання в романах «Прощавай, зброє!» і «Нестерпна легкість буття».
- •16. Спільне в художніх особливостях романів «Уліс» та «Місіс Деллоуей».
- •17. Порівняння творів «Процес» та «Сто років самотності».
12. Порівняльна характеристика Бернара Ріе («Чума») та старого Сантьяго («Старий і море»).
Бернар Ріє – лікар, очолював боротьби з чумою в місті Орані. Ріє – людина твердо мисляча, він визнає лише факти, прагнення до точності викладу й не вдається до «художніх прикрас».
Роман написано у формі свідчення людини,яка пережила епідемію чуми в місті Орані. Саме від Бернара Ріє ми читаємо розповідь про чуму. Він – ідеальний оповідач, оскільки орієнтується на розум та логіку, не визначаючи двозначність, туманності чи ірраціональності. Він мужньо свій обов`язок лікаря, ризикує власним життям, допомагає хворим, жодного разу не піддавшись сумніву необхідність своєї участі у боротьбі як із хворобою, так і злом взагалі.
В місті Оран чума прийшла несподівано. Спершу почали помирати щури, в недовзі їх прибирали тисячами. Потім помер воротар, у будинку Ріє. Кількість хворих катастрофічно почала зростала. Ріє замовив сиворотку в Парижі, яка трохи допомогла, але швидко закінчилася. Він усіма силами допомагає людям. Бернар дуже чуйна та співчутлива людина, це зрозуміло з його слів, які він каже священику Панею, коли помирає дитина, і вони спостерігають як їй боляче, але не можуть врятувати: «І навіть на смертній постелі я не прийму цей світ божий, де мордують дітей.» Нарешті коли Оран оголосили відкритим, Ріє отримав телеграму про смерть дружини яку він відсилав у санаторій. Лікар стійко й послідовно організовує лікарні, налагоджує карантин, керує санітарними дружинами.
Головний герой роману – старий Сантьяго — колишній рибалка, що все життя працює, борючись із труднощами й небезпеками. Шрами на його руках «старі, як тріщини в давно вже безводній пустелі». Він любить море, думає про нього з ніжністю, як про жінку, що «дарує великі милості». У старості навіть очі його були схожі за кольором на море. Любить він і птахів, і риб, що живуть у бездонній зеленій товщі. Насадивши на гачки принаду, він повільно пливе за течією, подумки спілкується із птахами, з рибами. Звиклий до самітності, він уголос розмовляє сам із собою. Природа, океан сприймаються їм як жива істота. Герой Хемінгуея пов'язаний з морем якимись внутрішніми узами. Проводячи багато днів в океані, старий відчуває себе частиною природи.
Море годує рибалок. Але воно нічого не хоче віддавати добровільно. Люди ведуть вічну боротьбу зі стихією, саме ця боротьба зробила Сантьяго сильною й вольовою людиною. Вражає, наскільки сильна віра Сантьяго в перемогу, в удачу, у власне везіння. Якщо так багато днів не везло, то сьогодні, саме сьогодні повинно повезти. І він переміг, тому що сенс життя бачив у боротьбі, умів переносити страждання й ніколи не втрачати надію.
Сантьяго перемагає рибу, а разом з тим - і старість, і душевну біль. Переміг тому, що думав не про свій успіх й не про себе, а про рибу, який заподіює біль; про зірки й левів, яких бачив, коли ще плавав юнгою на вітрильнику до берегів Африки; про своє нелегке життя. Боротьба старого з морем, його любов і повага до великої риби, його сила, його завзятість у боротьбі з акулами - все це вражає, змушує співпереживати й боротися з ним разом, перевертаючи сторінку за сторінкою, уважно стежити за подіями й очікувати розв'язки. Міркуючи про старого, можна сказати, що автор показав на його прикладі сильне бажання жити й прагнення взяти від життя якнайбільше, волю до перемоги, бажання трудитися й приносити реальну користь, розповів про діяльний «протест» проти старості у «непримиренній» боротьбі з неміччю, про вміння «бути молодим», незважаючи на сивини.
Та у результаті багатоденної боротьби до берега старий припливає вже без вилову. Нескінченно стомлений, з рукою, яку зводить судорогою, стара людина не вдається у відчай, не відчуває гніву. Життєва мудрість старого дозволяє йому жити в гармонії із собою, зберігаючи спокій і доброзичливість. Кров, біль, сутички, потьмарення розуму, знесилення, передчуття загибелі, прагнення захистити своє, втрати - все це, безперечно, описано у повісті дуже яскраво.