1. Порівняльна характеристика героя роману Кафки «Замок» та Беранже («Носорог»).

К. - герой роману, позначений одним ініціалом, землемір, що прибув для роботи й одержання милості від Замку. Він потрапляє в чужий світ, і все передвіщає згубний стан. Його сповіщають про непотрібність, про різні приписання й заборони, йому пропонують місце сторожа, але він хоче домогтися свого - задоволення своїх бажань, виконання роботиПроходження через ворота, по мосту, атмосфера мороку й холоду - все показує сторонність йому. Символичні такі деталі, як зустрічі з небіжчиками, покаліченими фігурами, худими втомленими особами, пошуки теплого місця для відпочинку. Перехід через границі чужого простору передвіщає катастрофу

П'єса «Носороги» — це алегорія на людське суспільство. Головний герой твору Беранже почуває себе зайвим у житті. Йому не подобається служба, але він сумлінно виконує свою роботу; не розуміє, кому і чим зобов'язаний, але оглядається на чужу думку про свою зовнішність, звички.У Беранже мало життєвої снаги, він не відчуває потягу до життя, його однаково сильно пригнічує і самотність, і товариство. Він не розуміє життєвої позиції, логіки того, хто має чотири ноги, кого можна вважати котом, жити — це природно, адже живуть усі. Беранже має низьку самооцінку, бо не носить краватки, не має освіти, майбутнього, жодного шансу сподобатися жінці. Його приятель Жан — повна протилежність Беранже. По ходу п'єси чується тупіт великих тварин. Герої здивовані, але поки що нікому не приходить думка, що це їхні сусіди, знайомі, друзі перетворюються на носорогів.Беранже став свідком перетворення Жана. Але змінюється не тільки зовнішність приятеля. Він не може вже маскувати свою природну суть: відсутність моралі, бажання жити за законами джунглів. Йому подобається бути носорогом, хочеться скинути з себе одяг, залізти в болото. Він не опирається перетворенню, а радіє з того, що нарешті позбавиться тих умовностей, яким повинен був підкоритися і які були неприродними для нього.Процес перетворення захопив усе місто. І тільки невдаха Беранже залишається людиною, не підкоряється почуттю «натовпу». Він протистоїть колективній істерії, яка нівелює особистість, підкоряє людину, робить з неї тварину, що мас тільки інстинкти, бажання жити в стаді й виконувати волю вожака. Ежен Йонеско в алегоричній формі зображує людське суспільство, де озвіріння людей — закономірний результат неповаги до особистості. Герой п'єси «Носороги» залишається один серед звірів, але йому навіть на думку не спадає стати таким, як усі, забути свою людську природу.

2. Порівняння творів «Перетворення» й «Стариган з крилами».

Новела Ф. Кафки "Перевтілення", незвична за формою, глибоко гуманістична за своєю ідеєю. Перетворення людини у комаху - подія фантастична, але це лише образ, засіб експресії, аби звернути увагу читача на проблему взаємин у сім'ї. Грегор Замза був хорошим сином і братом. Усе своє життя він присвячував батьківській сім'ї. Він мав заробляти, аби утримувати батька, матір і сестру, а тому обрав нелегку роботу комівояжера. "Ох, Господи, - подумав він, - який важкий фах обрав я собі". Навіть друзів він не міг собі знайти, бо увесь час був у дорозі. Високе почуття обов'язку не давало Грегорові розслабитися. Але ось він захворів, бо його перетворення - це щось на кшталт хвороби, і виявилося, що ним просто користувалися, бо це було зручно. Адже ж і батько ще був у змозі працювати в банку, і сестра змогла собі знайти роботу. Але це Грегора не засмутило, навпаки - дало спокій його душі, бо він же думав, що без нього вони пропадуть. Тепер їхня черга піклуватися про нього. Та надовго не вистачає терпіння навіть у сестри, яка спочатку охоче допомагає Грегору. То, виходить, новела "Перевтілення" про людську невдячність? Це й так і не так. Перевтілення головного героя у комаху - це тільки засіб узагальнення тих бід, що чатують на нас, на наших близьких. І, мабуть, найважче випробування на людяність - це стосунки в родині. Адже легко любити людство, та набагато важче допомагати конкретній людині тривалий час. Тим більше, що не завжди це зустрічає розуміння серед оточення. Перетворення на комаху - це образ будь-якої зміни, що може статись. Тому новела має більш широке значення. Кафка звертається до кожного з нас і ніби питає: "А ти готовий відповідати за близьких, готовий жертвувати часом, не зважати на косі погляди, на труднощі заради близьких?" Це крик зболеної душі дуже самітної людини. Але ж ця людина живе серед людей. Так само, як всі ми. Тож Кафка ставить дуже важливе запитання, чи не станеться й з нами "перевтілення". А відповідає кожен для себе.

Оповідання «Стариган з крилами» розповідає про появу в невеличкому рибальському селищі янгола. Він мав вигляд дуже старого чоловіка з величезними крилами. «На ньому була злидарська одіж. Пелайо з Елісендою, у садибі яких опинився янгол, на ніч закрили його в курнику. Незабаром жителі селища юрмилися перед курником. «Вони витріщалися на янгола без будь-якого душевного трепету і просовували в дірки дротяної сітки шматочки хліба, ніби це була тварина із зоопарку, а не небесне створіння». Люди дивувалися не появі янгола, а з його вигляду. Ще декілька років янгол жив у садибі Пелайо. Старий курник розпався, і безпорадному янголові не було куди подітися. Останньої зими він тяжко хворів, та все ж таки одужав і одного весняного дня здійнявся в небо і зник над морським горизонтом. Божий посланець намагався нагадати людям, що не може все в їхньому житі зводитися лише до матеріальних цінностей, до вигоди, що в житті людини має відбуватися й щось незвичайне. Про це свідчать і дива, створені янголом, які жителі селища сприйняли, як насмішки; «сліпий стариган, що приволікся здалеку в пошуках зцілення, зору не набув, зате в нього виросли три нових зуби. Паралітик так і не звівся на ноги, але заледве не виграв у лотерею, а в прокаженого проросли з язв соняхи».!Жорстокі, меркантильні, бездуховні люди, що замикають диво в курнику, не заслуговують на диво, і тому янгол покидає землю і вирушає до небес — вічних і справедливих. Фінал оповідання сприймається як застереження: від людей, що живуть без любові, без співчуття, без поезії, відвертаються янголи, і така цивілізація приречена на загибель.