7.Стійкість масивів грунтів. Елементарні задачі стійкості в механіці грунтів. Теоретичні та графічні методи визначення стійкості схилів та укосів.

8.Способи визначення стійкості схилів та укосів

Визначення стійкості схилів і укосів за методом Терцагі і Феленіуса.
Визначення стійкості схилів і укосів за методом Маслова.

11.Основні положення з розрахунку і проектування основ за другою групою граничного стану.

Учебник стр 220 консп26.03.12

12.Розрахунок та проектування основ фундаментів неглибокого залягання при позацентровому навантаженні. =13

1. Визначення глибини закладання фундаменту на природній основі

а) В залежності від призначення і конструктивних особливостей будівлі, навантаження:

б) В залежності від інженерно-геологічних умов ділянки будівництва:

в) В залежності від гідрогеологічних умов ділянки будівництва:

г) В залежності від глибини сезонного промерзання грунтів:

д) В залежності від глибини закладання фундаментів суміжних об'єктів та прокладання інженерних комунікацій:

2. Визначення геометричних розмірів фундаменту в плані методом послідовних наближень

а) Визначаємо розрахунковий опір грунту за формулою Е.1 додатку Е ДБН В.2.1-10-2009 «Основи та фундаменти споруд. Основні положення проектування»

R = [M_γ·k_z·b·γ₁₁ + M_q·d₁·γ'₁₁ + (M_q - 1)d_b·γ'₁₁ + M_c·c₁₁] (Е.1)

Приймаємо ширину підошви фундаменту b = 1 м.

б) Визначаємо необхідну площу фундаментуP_ср ≤ R

P_ср = N / A + γ_ср·d = N / A + 20d

R= N / A + 20d →A = N / (R - 20d)

в) Визначаємо необхідну ширину підошви фундаменту

A = b·l = η·b² η = l_к / b_к = l / b b = √A/η

г) Визначаємо відносну різницю |(b₁ – b₀)/ b₀| ≤ 0,05

д) Виконуємо перевірки

1) Середній тиск під підошвою фундаменту не повинен перевищувати розрахунковий опір ґрунту основи.

P_ср = N / A + 20d ≤ R

2) Крайовий тиск при дії згинального моменту уздовж кожної осі фундаменту не повинен перевищувати 1,2R

P_max = N/A + 20d + M_x/W_x ≤ 1,2R

3) Крайовий тиск при дії згинального моменту в кутовій точці фундаменту не повинен перевищувати 1,5R

P_max = N/A + 20d + M_x/W_x + M_у/W_у ≤ 1,5R

4) Перевірка на відрив підошви фундаменту P_min = N/A + 20d - M_x/W_x - M_у/W_у ≥ 0

9.Визначення тиску грунтів на огорожі: визначення зсувного тиску, зсувоутримуючі конструкції та їх розрахунок.

Визначення тиску піщаних грунтів на підпірні стінки (вертикальна задня грань). Визначення тиску зв’язних грунтів на підпірні стінки (вертикальна задня грань).
Визначення тиску на підпірні стінки з нахиленою задньою гранню.

10.Застосування методу “стіна в грунті” при влаштуванні заглиблених підземних споруд та промислових будівель.

Э тот способ предназначен для устройства фундаментов и заглубленных в грунт сооружений

Рис. Конструкции, сооружаемые способом «стена в грунте»:

а – котлованы в городских условиях; б – подпорные стенки;

в – тоннели; г – противофильтрационные диафрагмы;

д – подземные резервуары

Способ заключается в том, что сначала по контуру будущего сооружения в грунте отрывается узкая глубокая траншея (b=60…100 см, H≤40…50 м), которая затем заполняется бетонной смесью или сборными железобетонными элементами.Возведенная таким образом стена может служить конструктивным элементом фундамента, ограждением котлована или стеной заглубленного помещения. Устройство «стены в грунте» наиболее целесообразно в водонасыщенных грунтах при высоком уровне подземных вод. Способ особенно эффект.при заглублении стен в водоупорные гр-ы, он позволяет отказаться от водоотлива или глуб-го водопонижения.

Достоинством является возможность устройства глубоких котл. и заглубленных помещений вблизи сущ-их ЗдиС без нарушения их устойч-ти, это + при стр-ве в стесн. условиях и реконструкции.

Технология устройства «стены в грунте».

Сооружение «стена в грунте» начинается с устройства сб. или мон. форшахты, которая служит направляющей для землеройных машин, опорой для подвешивания армокаркасов, бетолитных труб, сборных железобетонных панелей и т.п. и обесп-ет устой-сть стенок в верх. части.

Отрывка котлована отдельными захватками. Откопав первую захватку, на всю глубину стены по ее торцам устраивают ограничители, арматурный каркас и укладывают бетон. смесь. Затем переходят к захватке «через одну», а после– к промежуточной и т.д., в рез-те получается сплошная стена .-Такой метод называется методом последовательных захваток или секционным методом.

Для удержания стен захватки против обрушения по мере углубления в нее подливают тиксотропный глинистый раствор.

Для приготовления глинистых растворов исп. бентонитовые глины. Глинистые частицы рас-ра не только смачиваются водой, но вода проникает внутрь кристалла и глина разбухает,и ↑ в объеме- через 4…6 часов превращается в гель, что удерживает стенки траншеи.

После отрывки захватки и заполнения ее бетон. смесью вытесненный глиняный раствор идет на очистку и снова поступает в траншею (с потерей ~10%).

После возведения «стены в грунте» по всему периметру сооружения (т.е. конструкция замыкает в плане будущее сооружение) поэтапно удаляют грунт из внутреннего пространства. При необходимости на каждом этапе по периметру устраивают грунтовые анкера или распорки..

Анкеры представляют собой устройства, служащие для передачи выдергивающих усилий от строительных конструкций на грунтовую толщу. Их используют для закрепления ограждений котлованов, стен подземных сооружений, опускных колодцев, откосов и склонов, фундаментов дымовых труб, мачт, башен и т. п.

Рис.13.15. Применение анкерных устройств:

а – крепление котлована; б – крепление днища и стенок дока или шлюза; в, г – восприятие выдергивающих сил в фундаментах дымовых труб и мачт ЛЭП; д – крепление откоса; е – усиление подпорной стенки; ж – крепление свода подземного перехода; з – противодействие взвешивающему давлению грунтовой воды на тоннели; и – восприятие опрокидывающего момента от перекрытия ангара.

Анкера препятствуют всплытию заглубленных сооружений, что позволяет делать их более легкими.