
- •Первісна функції: означення та властивості.
- •Невизначений інтеграл: означення та властивості.
- •Заміна змінної в невизначеному інтегралі.
- •Інтегрування частинами, типи функцій, що інтегруються частинами. Розклад многочленів на множники та правильних раціональних дробів у вигляді суми елементарних дробів.
- •5.Інтегрування елементарних раціональних дробів і-ііі типів
- •6. Рекурентна формула. Обчислення інтегралів іv типу
- •7. Інтегрування правильних та неправильних раціональних дробів
- •8. Інтегрування ірраціональних виразів
- •9. Інтегрування деяких тригонометричних виразів
- •10. Поняття визначеного інтегралу Рімана та його геометричний зміст
- •11. Означення визначеного інтегралу. Необхідна та достатня умови існування інтегрованості функцій
- •12. Лінійність, монотонність та адитивність визначеного інтегралу
- •13. Теорема про оцінку інтеграла Рімана
- •14. Теорема про середнє в інтегралі Рімана
- •15. Інтеграл зі змінною верхнею границею: означення і неперервність інтегралу зі змінною верхнею границею.
- •16. Диференціювання інтегралу зі змінною верхньою границею.
- •17. Теорема Ньютона-Лейбніца.
- •18. Заміна змінної у визначеному інтегралі Рімана. Інтеграл Рімана від парної та непарної функції на симетричному проміжку.
- •20. Невласні інтеграли і-го роду: означення, дослідження збіжності інтегралу
- •22.Площа криволінійного сектора. Полярна система координат, її зв’язок з декартовими координатами.
- •23. Об’єм тіла обертання
- •24. Довжина дуги кривої. Обчислення площ
- •25. Гіперболічні функції: означення, графіки та властивості
- •26. Наближене значення визначених інтегралів, обчислення похибок.
- •27. Поняття функції багатьох змінних, її області визначення та значень, графік. Границя функції та її неперервність. Рівняння лінії та поверхні.
- •28. Поняття дифенційованості функції в точці. Необхідна та достатня умова диференційованості функції в точці.
- •29. Диференціал функції багатьох змінних, наближене обчислення за допомогою повного диференціалу.
- •30. Похідна та диференціал вищих порядків.
- •31. Диференціювання складеної функції. Повна похідна.
- •32. Існування та диференціювання неявно заданої функції.
- •33.Похідна за напрямком. Градієнт скалярного поля
- •34.Поняття локального екстремуму функції багатьох змінних. Необхідна умова існування.
- •35.Локальний екстремум. Достатні умови існування.
- •36. Квадратичні форми. Критерій Сильвестра знаковизначеності.
- •37. Поняття умовного екстремуму функції багатьох змінних та методи його обчислення.
- •38. Диференціальні рівняння 1-го порядку: загальний вигляд, поняття задачі Коші та її розв’язку, геометричний зміст, загальний розв’язок, теорема Коші існування та єдності розв’язку.
- •40. Однорідні функції та однорідні др і-го порядку.
- •Лінійно залежні та незалежні системи функцій. Вронскіан та його властивості.
- •Олдр n-го порядку: теорема про структуру загального розв’язку.
- •Розв’язування олдр зі сталими коефіцієнтами.
- •48. Нлдр n-го порядку, структура загального розв’язку та принцип суперпозиції.
- •49. Знаходження частинного розв’язку лндр за методом Лагранжа та за методом невизначених коефіцієнтів (для випадку рівнянь зі сталими коефіцієнтами).
29. Диференціал функції багатьох змінних, наближене обчислення за допомогою повного диференціалу.
z = f(x,y) задано в R2. Т. М0(х0, у0) є D з деяким околом. Надаємо приростів ∆х і ∆у аргументам х0, у0 так, щоб одержана т. М (х0+∆х; у0+∆у) околу т. М0.
Повним приростом функції z = f(x,y) в т. (х0, у0) називається різниця:
∆f(х0, у0) = f(х0+∆x, у0+∆y)-f(х0, у0)
∆f(х0, у0) = f(M)-f(M0)
∆х = x-x0, ∆у = y-y0
f(x,y) – диференційована в т. (х0, у0), якщо існують такі сталі А і В, що повний приріст функції представляється у вигляді:
А*(х-х0)+В*(у-у0)+о(ρ), о(ρ)→0 при ρ→0: ρ= т. (х, у), що околу т. (х0, у0)
∆f(х0, у0) = А*∆x+В*∆y+о(ρ), ρ→0
Головна частина повного приросту функції лінійна відносно приростів аргументів ∆х і ∆у – диференціал функції z = f(x,y) в т. (х0, у0) і позначається:
df(х0, у0) = А*∆x + В*∆y
За означенням диференціалами аргументів називаються прирости аргументів, тобто:
dx = ∆х, dy = ∆у
З теореми про достатню умови диференційованості отримаємо
f(x,y) -
f(х0,
у0)
=
*∆x
+
*∆y+о(ρ),
ρ→0, оскільки ρ→0 то о(ρ)=0
f(x,y) = f(х0, у0) + *∆x + *∆y – формула за допомогою якої наближено знаходимо значення f(x,y) в довільній точці (x,y) за її значенням в (х0, у0)
30. Похідна та диференціал вищих порядків.
функції
z=f(x,y) визначена і диференційована в
області D(DєR2)
;
(x,y)
є D Якщо частинні похідні як функції
будуть диференційовані в області D, то
частинні похідні
а також
ці похідні називаються частинними
похідними від f(x,y) другого порядку
Якщо
функція f(x,y) двічі неперервно диференційована
то
мішані частинні похідні другого порядку
не залежать від порядку диференціювання.
За індукцією:
Диференціалом функції другого порядку називають диференціалом від її першого диференціала
символічно:
За індукцією:
31. Диференціювання складеної функції. Повна похідна.
Функція f(x)=f(x1, x2,…, xn) диференційована в точці x0=(x10,…, xn0)
тоді
Теорема
Якщо
функції
диференційовані в точці t0
є T , а функція z=f(x;y) диференційована в
точці (x0;y0),
(x0;y0)єDєR2,
то їх суперпозиція
диференційована в точці t0
і має місце виконання рівності:
Повна похідна: сума добутків частинних похідних –
32. Існування та диференціювання неявно заданої функції.
Якщо
функція F(x;y), що визначена і диференційована
в області D(DєR2),
точка (x0;y0)єD,
F(x0;y0)=0,
а частинна похідна
то можна вказати такий інтервал
(x0-h;x0+h)
в якому
розв’язок рівняння F(x;y) =0: y=y(x): F(x;y(x))
, при чому функція y=y(x) диференційована
в точці x0
то похідна
Теорема встановлює умови при яких рівняння F(x;y) =0 визначає функцію y=y(x) диференційовану в точці x0
Диференційована
функція F(x;y) в точці (x0;y0)єD
означає
;
в цій точці або
*
Факт існування функції y=y(x), F(x;y(x)) приймемо без доведення
Надаємо
приріст
аргументу
)
цей приріст викличе приріст
функції
y=y(x) і одержимо точку
За умовою F(x0;y0)=0,
то F(
Віднімемо від першої рівності другу тотожність і отримаємо:
F(x0;y0)=
F(
-
F(x0;y0)
Поділимо
рівність * на
0=
перейдемо в другій частині до границі
при
У випадку функції z=f(x,y) двох залежних, що задана неявно F(x,y,z)=0, вважаючи:
1) у – стала
2) х – стала