Інструменти валютного регулювання:

• валютна інтервенція;

• диверсифікація офіційних валютних резервів;

• девальвація валюти – законодавче заниження курсу національної валюти або центрального паритету;

• ревальвація – законодавче підвищення курсу національної валюти або центрального паритету;

• валютні обмеження

Валютні ринки – центри, де здійснюється купівля-продаж валют за курсом, що складається на основі попиту та пропозиції. Особливості валютних ринків.

Види валютних угод:

• угоди з негайною поставкою валюти;

• термінові угоди з іноземною валютою (форвардні угоди, ф’ючерсні контракти, валютні опціони)

1. Що таке міжнародна валютна система?

2. Дайте визначення золотого стандарту і коротко опишіть його історію.

3. Чим золотодевізний стандарт відрізняється від золотого?

4. Назвіть причини ліквідації золотого стандарту.

5. Які ключові елементи Бреттон-Вудської угоди?

6. Дайте характеристику Ямайської валютної системи. Назвіть її основні елементи.

7. Назвіть причину заснування та основні функції МВФ.

8. Що робить валюту резервною? В яких основних валютах країни тримають свої валютні резерви?

9. Чим відрізняється внутрішня і зовнішня конвертованість:

10. Чим відрізняється конвертована валюта від частково конвертованої валюти?

11. Які існують методи котирування валюти?

12. Які існують види валютного курсу?

13. Що лежить в основі валютного курсу за системою золотого стандарту та Ямайсьською системою?

14. Назвіть основні особливості валютного ринку.

15. Які валютні угоди найбільш розповсюджені на валютному ринку?

16. В чому різниця між форвардним та ф’ючерсним контрактами?

17. Що собою уявляє валютна політика?

18. Які існують види валютної політики?

Література:

1. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В. Міжнародна економіка: в питаннях і відповідях. – К.: ЦУЛ, 2004. – с. 309-323, 324-358

2. Бойцун Н.Є., Стукало Н.В. Міжнародні фінанси: навч. посібн. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2004. – с. 12-44

3. Буглай В. Б., Ливенцев Н.Н. ''Международные экономические отношения''.- М.:Финансы и статистика, 1997.- с.135-148

4. Киреев А.П. ''Международная экономика'' (часть 2).- М.: МО, 1999. – с. 68-76, 156-170

5.Міжнародні валютно-кредитні відносини / за ред. Філіпченка А.С. – К.: Либідь, 1997. – с. 38--75, 195-202

6.Овчинников Г.П. ''Международная экономика''. – Санкт-Петербург, 1998.- с.405-412

7.Козик В.В., Панкова Л.А. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. – К.: Вікар, 2003. – с. 226-284.

Тема 8 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс

Міжнародні розрахунки як основна форма валютних відносин, що охоплюють:

А) комерційні платежі, що пов’язані зі світовою торгівлею, міжнародним кредитом, прямими зарубіжними інвестиціями;

Б) некомерційні платежі, пов’язані з перевезенням пасажирів, страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон тощо.

Основні форми міжнародних розрахунків у міжнародній торгівлі:

• акредитив – це розрахунковий або грошовий документ, який являє собою доручення однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар або сплатити пред’явникові акредитива певну суму грошей. Акредитив завіряє експортера, що банк оплатить перевезену продукцію, а імпортера, - що оплата не буде виконана без перевірки того, що вся документація відповідає строкам і умовам акредитива. Акредитив може бути: безвідзивним, відзивним, передатним (пере уступним);

• інкасо – це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта отримує на підставі розрахункових документів грошових коштів, що належать клієнту, від підприємств, організацій, установ за відвантажені на їх адресу товарно-матеріальні цінності або надані послуги і зараховує ці кошти на його рахунок в банку.

Платіжний баланс – статистичний звіт, в якому в систематизованому вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції певної країни за певний проміжок часу.

Макроекономічна роль платіжного балансу.

Система подвійного запису – бухгалтерська балансова тотожність; кожна операція, що в ній відображається, має бути представлена двома записами, які мають однаковий вартісний вираз.

Статті кредиту – операції “експортного типу”, за якими країна отримує іноземну валюту.

Статті дебету – операції “імпортного типу”, за якими іноземна валюта витрачається.

Структура платіжного балансу:

1. рахунок поточних операцій:

- товарний торгівельний баланс;

- баланс торгівлі послугами;

2. рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій;

3 рахунок офіційних резервів:

- резервні позиції країни в МВФ;

- офіційні іноземні кредити та інші джерела.

Економічні сили, що впливають на платіжний баланс:

• темп інфляції;

• реальний рівень зростання ВВП;

• відсоткові ставки;

• валютний курс спот.

Поняття рівноваги платіжного балансу:

- в довгостроковому плані;

- в середньостроковому плані;

- в краткотерміновому плані.

Джерела нерівноваги платіжного балансу:

2. сезонна або випадкова нерівновага;

3. циклічна нерівновага;

4. структурна нерівновага;

5. дестабілізуючі валютні спекуляції та відтік капіталу;

6. нереальні валютні курси, які базуються на комплексі заходів валютного регулювання.

Шляхи досягнення рівноваги платіжного балансу:

1. фінансування загального платіжного дефіциту без зміни валютного курсу та стану національної економіки:

- за допомогою офіціальних валютних резервів;

- дефіцит “без сліз”.

2. валютний контроль:

   • обмеження на придбання резидентами іноземної валюти та її використання;

   • підтримка офіціального валютного курсу.

3. введення “плаваючого” валютного курсу;

4. введення “фіксованого” валютного курсу;

5. політика валютного компромісу.