
- •Гігієнічне забезпечення фізичного виховання.
- •Сонячна радіація
- •Радіоактивність повітря
- •Гігієнічні особливості режиму дня в залежності від віку і статі.
- •Особиста гігієна.
- •Гігієна загартування дітей та підлітків
- •5. Гігієна відновлення фізичної працездатності.
- •6 Гігієна фізичного виховання дітей та підлітків.
- •7. Комплексний вплив мікрокліматичних умов повітряного середовища на стан фізичної.
- •8. Гігієнічні особливості харчування в залежності від віку і статі.
- •Основні принципи харчування спортсменів
- •Гігієна застосування засобів відновлення
7. Комплексний вплив мікрокліматичних умов повітряного середовища на стан фізичної.
Гігієнічне значення фізичних властивостей повітря
При оцінці повітряного середовища варто враховувати всі її властивості. Фізичні властивості - температура, вологість, рухливість повітря, барометричний тиск, електричний стан; хімічні - вміст складових частин повітря й різних газоподібних домішок, бактеріологічний склад і наявність у повітрі різноманітних механічних домішок у вигляді пилу, сажі. Дія повітряного середовища на організм комплексна, але один з істотних впливів пов'язаний з фізичними властивостями повітря, оскільки вони значною мірою визначають теплообмін організму з навколишнім середовищем.
Як відомо, теплообмін організму підтримується шляхом урівноважування процесів хімічної і фізичної терморегуляції.
Хімічна терморегуляція визначається здатністю організму змінювати інтенсивність обмінних процесів. Нагромадження тепла в організмі відбувається як у результаті окиснювання харчових речовин і вироблення тепла при м'язовій роботі, так і від променистого тепла сонця й нагрітих предметів, теплого повітря і гарячої їжі. Організм віддає тепло шляхом проведення, конвекції, випромінювання та випарювання поту. Тепловіддача проведенням здійснюється при зіткненні з холодними поверхнями. Конвекційна віддача тепла відбувається при нагріванні повітряних мас. Віддача тепла випромінюванням можлива поблизу предметів і огорож, що мають температуру нижчу, ніж шкіра людини. При випарюванні поту організм також віддає тепло. Невелика кількість тепла виводиться з організму з видихуваним повітрям і фізіологічними відходами. Теплорегуляційні механізми функціонують під контролем центральної нервової системи, і залежно від її стану можлива зміна процесів як теплопродукції, так і тепловіддачі. У стані спокою і теплового комфорту тепловтрати конвекцією становлять 15,3 %, випромінюванням - 55,6 %, випаровуванням - 29,1 %.
Температура повітря є постійно діючим фактором навколишнього середовища. Людина піддається дії коливань температури повітря в різних кліматичних районах, при зміні погодних умов, при порушенні температурного режиму в житлових і громадських будівлях.
Вологість повітря має велике значення, оскільки впливає на теплообмін організму з навколишнім середовищем.
Абсолютна вологість повітря свідчить про абсолютний вміст водяних парів у грамах в 1 м3 повітря, але не показує ступінь насичення повітря парами. Наприклад, при одній і тій самій абсолютній вологості насичення повітря водяними парами буде різним при різній температурі повітря. Чим нижче температура повітря, тим менше водяної пари необхідно для його максимального насичення, і навпаки
Комплексна дія повітряного середовища на організм
Фізичні фактори повітряного середовища впливають на організм людини комплексно, що підтверджується однаковим тепловим відчуттям при різних поєднаннях температури, вологості, рухливості повітря.
Залежно від харчування, одягу, обсягу виконуваної роботи тепловий стан людини змінюється в широких межах. Об'єктивна оцінка теплового стану людини необхідна для гігієнічного нормування фізичних факторів повітряного середовища. Тепловий стан організму об'єктивно відбивають температура тіла і шкіри, пульс і частота дихання, артеріальний тиск, газообмін, потовиділення і т.д. Серед цих методів істотне значення має вивчення реакції нервової системи на термічні подразники. Крім об'єктивної оцінки змін функцій організму, вивчають суб'єктивні теплові відчуття людини - «найпростіший суб'єктивний сигнал об'єктивних відносин організму до зовнішнього світу» (І.П. Павлов).