3. Особиста гігієна.

Особиста гігієна включає раціональний режим особистого життя, побуту, праці та відпочинку людини, що є необхідною умовою для відновлення її сил і працездатності. Вона включає гігієну тіла, гігієну одягу та взуття. Велике значення мають також загартовування та фізична культура, що є основним засобом фізичного виховання людини.

на перший план висувається догляд за шкірою. Шкіра має складну анатомічну будову. Вона здатна захищати організм від шкідливого впливу навколишнього середовища, бере участь в обмінних процесах, що відбуваються в організмі, здатна утворювати пігмент, тісно пов'язана з іншими органами і безперервно відновлюється та звільняється від сторонніх частинок та мікроорганізмів. 

У середньому потові залози шкіри виділяють протягом доби 0,5 л поту, а в особливих, екстремальних, умовах випаровування може досягати 10 л за добу. У таких випадках людина виділяє одночасно розчинені у воді натрію хлорид, сечову кислоту, луги, аміак та інші речовини

 Гігієна шкіри передбачає підтримання її в чистоті. Найкращою для миття є м'яка дощова або снігова вода, в якій відсутні солі кальцію. Воду можна пом'якшити за допомогою кип'ятіння або додавання до неї питної соди, гліцерину, мигдалевих висівок тощо.

Жирна шкіра частіше потребує миття гарячою і теплою водою, а суха — теплою і холодною. Індиферентною для шкіри здорової дорослої людини є вода, температура якої становить +34 °С Холодна вода температури до +20 °С не тільки очищує шкіру, але й тонізує і зміцнює її. Таку воду використовують для загартовування у вигляді холодних обтирань, чергування короткочасної дії холодної і теплої води.

Важливим засобом для підтримання чистоти тіла є мило. Воно являє собою сполуку жирних кислот та лугів і виготовляється з тваринних та рослинних жирів.

Відвідування саун і бані.

4. Гігієна загартування дітей та підлітків

принципи загартування : комплексність і поступовість, систематичність, врахування індивідуального стану дитини і позитивний емоційний настрій

. У процесі взаємодії організму з нав­колишнім середовищем беруть участь різні фізіологічні системи, які забезпечують постійність внутрішнього середовища - гомеос­таз, що є необхідною умовою функціонування організму як єдино­го цілого. Різноманітні зміни навколишнього середовища вима­гають постійної швидкої реакції на діючий фактор. Це веде до підвищення опору організму до зовнішніх факторів. В цьому і полягає основне завдання загартування. У формуванні захисних реакцій беруть участь рефлекторний, гуморальний та клітинний механізми. Під впливом загартування відбувається тренування рухливості нервових процесів, активності гормонів симпато- адреналінової системи та імунних процесів на рівні клітини.

Специфічна роль загартування полягає у виробленні адек­ватної реакції терморегуляторного апарату;, зокрема, його су­динної ланки на дію метеорологічних факторів, перш за все, на низькі температури. Це основна умова попередження переохолод­ження організму. Імунобіологічну опірність організму відобра­жає захворюваність організму. Високі показники реєструються у дітей переддошкільного та дошкільного віку. Це пояснюється, в першу чергу, емоційним стресом перехідних періодів та зміною режиму дня, а також незрілістю всіх функціональних систем.

У дітей інтенсивність обмінних процесі виша, више і теп­лоутворення. Тепловіддача здійснюється шляхом конвекції та ви­паровування. Шкіра дитини володіє меншими теплоізоляційними властивостями, їй властива більша вологість. Цим пояснюються вищі втрати тепла і здатність до переохолодження.

Виділяють три типи шкірно-судинних реакцій: сильний, слабкий і нестійкий. У сильного типу температура шкіри змі­нюється адекватно змінам метеорологічних умов. При слабкому типі спостерігаються занижені величини шкірно-судинних реакцій і неадекватні змінам температури шкіри. Нестійкі реакції можна спостерігати при стійкому та нестійкому типі.

При організації загартування необхідно дотримуватись нас­тупних умов: 1) систематичність застосування загартування;

2) поступове збільшення сили подразника; 3) індивідуалізація загартування з урахуванням стану здоров'я, ступеня загартова­ності; 4) позитивна емоційна настроєність.

Організація загартування. Гартувальну дію виявляють шр-денні повітряні ванни при переодяганні, під час фізкультурних занять, прогулянок на свіжому повітрі. У літній час можна

практикувати ходіння босим по траві, піску, виконання гімнас­тики на повітрі. У школярів має місце вплив пульсуючого мік­роклімату при Переході з кабінетів до майстерні, спортзалу, на ділянку. Спеціальні заходи загартування мають бути адаптовані до віку та стану здоров'я. Можна виділити три групи дітей: 1 -загартовані, здорові; II - мають функціональні відхилення у стані здоров'я і здорові та незагартовані; III - що хворіють хронічними захворюваннями. Найкращий результат за Івановим О.Г. (1984 р.) дає гартувальний комплекс, що включає в себе повітряні ванни, обливання ніг, цілорічні заняття фізкультурою на свіжому повітрі. Водні процедури передбачають , що темпера­тура води має бути на 1-2 градуси, виша., ніж температура тіла в області грудей, а для незагартованих - на 2-4 градуси вища.