37. Методика формування понять про різницеве та кратне порівняння

Для порівняння числових величин використовують два основних способи: різницеве ​​і кратне порівняння. При різницевому порівнянні знаходять різницю чисел і по ній судять, яке число більше і на скільки. При кратному порівнянні знаходять їх ставлення і по ньому судять, яке число більше і у скільки разів. При цьому, якщо величини мають найменування, то порівнювати можна тільки величини з однаковим найменуванням.

Також ознайомити учнів з кратним порівнянням чисел; сформувати розуміння різниці між відношеннями «на... менше» і «в... разів менше»

Навчити учнів складати завдання з питаннями «На скільки більше?» і «На скільки менше?»; У ході закріплення при обгрунтуванні вибору дії віднімання багато дітей відповідають: «Тому що в задачі питається, на скільки більше (менше). Це свідчить про їх готовність до усвідомленого узагальнення способу розв'язання задач на різницеве ​​порівняння. На наступних уроках закріплюємо рішення задач на різницеве ​​порівняння чисел і практичним і арифметичним способом.

38. Методика формування понять про цілі числа у глухих учнів

Число — одне з фундаментальних математичних понять.

Цілі числа - розширення множини натуральних чисел, одержуване додаванням до нуля і негативних чисел виду.

Назва "цілі числа" виникла на противагу числам, які позначають "нецілі" кількості, - дробам. Цілі числа утворюються на основі натуральних за допомогою введення нових понять і позначень: нуля (0, лат. nullus - ніщо, відсутність будь-якої кількості) та від'ємних чисел, тобто таких кількостей, додаючи до яких додатні кількості (які позначаються натуральними числами) ми отримуємо нуль. Від'ємні числа позначаються за допомогою знака "-" (мінус) перед тим натуральним числом, у сумі з яким дане від'ємне число дає 0.

Від'ємні числа отримали застосування в багатьох сферах людського життя - в математиці (дозволили розробити поняття системи координат), в економіці (позначення боргу), у фізиці (від'ємні заряди, від'ємна температура), в історії (роки до нашої ери) тощо.

У множині цілих чисел (на відміну від натуральних) завжди здійсненне віднімання.

39. Методика формування часових понять у глухих учнів молодших класів

В 1чверті підготовчого класу розпочинається робота над розвитком у глухих учнів уявлень про час.

Процес ознайомлення глухих учнів з одиницями вимірювання часу є специфічним і досить складним. Розвиток абстрактного мислення у глухих дітей затримується порівняно з чуючи ми ровесниками. Час не можна побачити, відчути на дотик. Чуюча дитина ще до школи знає,що коли говорять «зараз»,то мають на увазі «сьогодні», «завтра» - це ще буде, «вчора» - події вже відбулися,минули. Ще в дошкільному віці чуюча дитина опановує такі поняття, як «тепер», «потім», «раніше», «пізніше» та ін. Діти самостійно,без стимулювання, вільно ними користуються. Це свідчить про те,що в них уже є досить чіткі уявлення про час. Глуха ж дитина,не володіючи мовою до спеціального навчання, не може з повною точністю передати своїх уявлень про час тих чи інших подій.

Разом з тим уся система навчання і виховання глухих дітей пов’язана з колективним життям. Тому дуже важливо навчити глухих дітей стежити за часом, берегти і цінувати його. Це необхідно і для того,щоб навчити їх здійснювати самоконтроль, займатися надалі самоосвітою

Перші часові поняття в школі глухих формуються в процесі організації чергування учнів у класів,а також у зв’язку зведенням календаря погоди. Від учителя і вихователя учні дізнаються про поняття «вчора», «сьогодні» «завтра».

Згодом коло часових понять розширюється. Систематичне ведення календаря чергувань і погоди (в малюнках) допомагає визначити час подій,що відбуваються «сьогодні» або відбуватимуться «завтра».

Фіксуючи кожного дня увагу учнів на назві дня тижня, вчитель домагається,щоб вони запам’ятали назви днів тижня, а в кінці навчального року всі учні повинні добре орієнтуватися в тому,який день тижня сьогодні,скільки днів у тижні,який їх порядок.

Робота з розвитку понять про час триває в 1класі. Діти засвоюють слова «ранок», «день» «ніч»,а на основі цих понять у них формуються поняття про міру часу – «доба», «місяць», «година», у 2класі – «хвилина»,а в 4класі – «секунда».

Формування поняття про годину і добу як міру часу доцільніше пов’язувати з конкретними видами діяльності дітей. Це перша і найважливіша методична вимога до формування в глухих учнів понять про час,про одиниці його вимірювання.

Глухі дошкільники не вміють визначати час за годинником. З перших же уроків треба привчати глухих учнів спостерігати за часом, за положення стрілок на циферблаті.

У молодших класах формування конкретних уявлень про час потребує достатньої словникової роботи, оскільки процес формування мови збігається з процесом формування уявлень про час.

Чим доступніша і зрозуміліша подія,чим точніші часові уявлення, тим глибше осмислюють учні об’єктивну дійсність, краще запам’ятовують необхідний словесний матеріал.