
- •31. Методи навчання математики в школах для дітей з вадами слуху
- •32. Методика вивчення величин.
- •33. Методика навчання учнів розв’язування арифметичних задач на різних етапах в початкових класах
- •34. Методика навчання читання учнів з вадами слуху
- •35. Методика проведення метеорологічних та фенологічних спостережень.
- •36. Методика формування обчислювальних умінь та навичок учнів в молодших класах загальноосвітніх спеціальних шкіл.
- •37. Методика формування понять про різницеве та кратне порівняння
- •38. Методика формування понять про цілі числа у глухих учнів
- •39. Методика формування часових понять у глухих учнів молодших класів
- •40. Навчально-виховні завдання курсу природознавство в спеціальній школі
- •41. Наукові сесії з питань дефектології та їх значення в розвитку радянської сурдопедагогічної теорії і практики.
- •42. Німецька система навчання глухих - «чистий усний метод»
- •43. Особливості засвоєння математичних знань глухими та слабочуючими учнями.
- •44. Особливості побудови навчальних планів для спеціальних шкіл
- •45. Педагогічна діяльність та погляди о.І.Дячкова та с.О.Зикова.
- •46. Педагогічні вимоги до навчання зв’язного мовлення в школі для дітей з вадами слуху.
- •47. Періоди навчання мови та їх характеристика
- •48. Планування навчального процесу з математики в школах для дітей з вадами слуху
- •49. Повторення, перевірка і оцінка знань, умінь і навичок з природознавства
- •50. Погляди російських сурдопедагогів на пізнавальні можливості глухих
- •53. Предмет, завдання і методи спец методики мови
- •54. Принципи виховання в школі для дітей з вадами слуху
- •56. Проблема жестової мови в контексті історії сурдопедагогіки
- •57. Проблема інтеграції дітей з вадами слуху на сучасному етапі розвитку сурдопедагогічної теорії та практики.
- •58. Програмові вимоги до вивчення геометричного матеріалу в молодших класах загальноосвітніх спеціальних шкіл
- •59. Прогресивні, гуманні погляди зарубіжних сурдопедагогів на можливості розвитку осіб з вадами слуху.
- •60. Професійна освіта осіб з вадами слуху
56. Проблема жестової мови в контексті історії сурдопедагогіки
Засоби спілкування нечуючих між собою та з їхнім оточенням є чи не найдискусійнішим питанням сурдопедагогічної теорії і практики на всіх етапах її розвитку. Існує воно і донині. Йдеться, насамперед, про роль та місце мови жестів і словесної мови та про їх взаємозв'язок.
Значення кожного з цих засобів спілкування для розвитку особистості глухого по-різному оцінювались і оцінюються нині сурдопедагогами-теоретиками та практиками. І хоча важливим є питання про те, коли виникла мова жестів як засіб спілкування і яке місце вона посідає в комунікації людського суспільства, не будемо вдаватися до історії. Зазначимо лише, що на сучасному етапі розвитку сурдопедагогічної теорії виділено дві форми мови жестів - розмовну і калькуючу.
Розмовна жестова мова - самостійна кінетична система. У ній наявна така кількість жестів, яка необхідна для невимушеного, неофіційного міжособистісного спілкування глухих. За допомогою розмовної жестової мови ведеться розмова на побутові теми, про повсякденне життя. Ця мова безпосередньо пов'язана з ситуацією, на тлі якої відбувається розмова.
Калькуюча жестова мова - це система спілкування, жести в якій супроводжують усну мову того, хто говорить. Жести при цьому виступають еквівалентом слів, а їх розташування відповідає будові речення в словесній мові. Цей вид жестової мови не має власної граматичної будови мови, а тільки калькує її.
На всіх етапах розвитку сурдопедагогічної теорії і практики існували різні погляди щодо місця і ролі мови жестів у процесі навчання глухих: від визначення мови жестів як єдиного засобу спілкування, основного предмета та мети навчання до повної заборони її використання у навчальному процесі.
Проблема використання мови жестів та мови слів, їхнього взаємозв'язку, місця і ролі, безумовно, потребує спеціальних експериментальних досліджень. Свого часу нами було проведено вибіркове дослідження, суть якого полягала у вивченні міри використання мови жестів на уроках та в позакласний час (дуже широко, широко, помірно, не використовується зовсім)
Широко використовується мова жестів і в позакласній роботі. Йдеться практично про всі види і форми роботи: проведення прогулянок, екскурсій, різних розваг, шкільних свят, перегляд діафільмів і кінофільмів, обговорення книг, а також аналіз тих чи інших конфліктних ситуацій у виховній групі чи школі-інтернаті загалом.
Варто зазначити, що проблема використання мови жестів у процесі навчання глухих своєрідно розв'язується в кожній країні світу. Вона безпосередньо пов'язана з питаннями соціально-трудової адаптації та інтеграції нечуючих.
57. Проблема інтеграції дітей з вадами слуху на сучасному етапі розвитку сурдопедагогічної теорії та практики.
Сучасний етап розвитку освіти орієнтується на створення необхідних умов, що забезпечують повноцінний розвиток особистості кожної дитини. Інтеграція у навчально-виховному процесі виступає закономірним етапом розвитку спеціальної системи освіти та розуміється як процес навчання дітей з вадами в розвитку в загальноосвітніх навчальних закладах тому і знаходиться в центрі загальної уваги. Це пов’язано як з особливою актуальністю проблеми, так і з тим, що в Україні на законодавчому рівні прийнято ряд документів, які регламентують навчання дитини з особливими освітніми потребами спільно із здоровими однолітками.
Питання організації інклюзивного навчання для дітей з вадами слуху є досить дискусійним у наукових колах. Очевидно, що спільне навчання школярів зі зниженим слухом та їх здорових однолітків корисне, оскільки стимулює до мовленнєвої активності, та можливе воно лише за умови відповідного рівня психофізичного та мовленнєвого розвитку дитини зі зниженим слухом та вміло організованого психолого-медико-педагогічного супроводу.
Важливим фактором успішної інтеграції дітей з вадами слуху в загальноосвітні навчальні заклади є здобутки сучасної медицини. Сьогодні переважна більшість дітей забезпечена якісними слуховими апаратами, кохлеарна імплантація стає доступнішою для українців. Це значно розширює можливості дитини краще використовувати свій слуховий потенціал для спілкування в середовищі дітей з нормальним слухом; показує досвід, ефективного використання звукопідсилюючої апаратури, яке неможливе без реабілітаційної роботи і залежить від якості і своєчасності корекційного впливу.
Та все ж, незважаючи на дискусії, інтеграція розглядається як один з найважливіших напрямків підготовки дітей до самостійного життя. Сьогодні йдуть пошуки нових шляхів адаптації, напрямків роботи по зближенню дітей з проблемами слуху та їх чуючих ровесників. Вивчення даної проблеми знайшло своє відображення у роботах вітчизняних та зарубіжних вчених (Засенко В.В., Зиков , Колупаєва А.А., Малофеєв М, Леонгард Е.І. ).