1. Предмет, завдання та методи сурдопедагогіки як науки.

Сурдопедагогіка - наука про виховання та навчанні дітей і дорослих з вадами слуху.

Предмет – процеси розвитку, виховання та навчання дітей і дорослих з вадами слуху.

До основних завдань сурдопедагогіки відносяться:

1.Розробка методів діагностики порушень слуху, в тому числі – раннього виявлення.

2.Вивчення особливостей психічного розвитку дітей в умовах слухової депривації.

3.Дослідження закономірностей компенсації вад слуху.

4.Розробка теоретичних основ розвиваючої та корекційної роботи з глухими і слабочуючими дітьми.

5.Удосконалення методів корекційно-розвивальної роботи з дітьми з вадами слуху, в тому числі - формування мовлення, розвитку слухового сприйняття, навчання вимові.

6.Визначення задач, принципів, змісту і методів навчання та виховання дітей з вадами слуху на різних ступенях освіти.

7.Організація допомоги батькам у вихованні дітей з вадами слуху.

8.Сприяння повноцінній інтеграції осіб з вадами слуху в суспільство.

Методи сурдопедагогіки

1.Спостереження.

2.Бесіда, опитування, анкетування.

3.Педагогічний експеримент.

4.Аналіз документації.

5.Вивчення педагогічного досвіду.

6.Вивчення дитячих робіт.

7.Вивчення літературних джерел. 

2. Науково-теоретичне обґрунтування проблеми компенсації глухоти.

Теорія компенсації пройшла складний і тривалий шлях розвитку. Виділяють 3 основні напрямки:

1. Ідеалістичний, релігійно-містичний;

2. Вульгарно-матеріалістичний;

3. Діалектико-матеріалістичний.

Перший напрямок являється найдільш давнім. Домінували релігійно-містичні погляди на людину та її сутність. Лише в епоху Відродження (16ст) була розкрита залежність німоти від глухоти (Д. Кардано). Перші спроби навчання глухих належали монахам. Особливий приклад успішності компенсації оказала Елен Келлер.

В основі другого напрямку лежить біологічне, наївно-механістичне трактування механізму компенсації. Відповідно цього напрямку компенсація здійснюється за рахунок перерозподілу ресурсів енергії збережених органів відчуття, тобто лише за рахунок першої сигнальної системи. Вчені:: Арістотель, Альфред Адлер, І. А. Соколянський, В. М. Бехтерєв.

У третьому напрямку вже відзначався більший розвиток і удосконалення поглядів на проблему глухоти. Визначені первинна та вторинна вади та їх значення у розвитку та формуванні осіб з ВС, значення ранньої компенсаторно-корекційної роботи та шляхи компенсації і надкомпенсації, можливості осіб з ВС, окреслені завдання, вимоги, умови необхідні для успішного навчання та виховання. Тут сурдопедагогіка стала на вірний шлях розвитку осіб з ВС. Вчені: А. В. Луначарський, Л. с. Виготський (найбільший внесок зробив у теорію компенсації та надкомпенсації і розуміння глухоти), Р. М. Боскіс, О. І. Дьячков, С. О. Зиков, І. А. Соколянський, І. М. Соловйов, Ж. І. Шиф.

3. Види письмових робіт з розвитку зв’язного мовлення.

Звязне мовлення – організоване за законами логіки, граматики і композиції, являє собою єдине ціле, має тему, фиконує певну функцію, зазвичай комунікативну, володіє відносною самостійністю і закінченістбю.

1. Розповідь на тему

Важливо-правильно розкрити тему, основну думку розповіді.

2. Переказ

Навчання вмінню без спотворення передати зміст тексту, прочитаного, зчитувати слова з тексту, зберігаючи стиль тексту. Сприяє формуванню звяз

3. Твір (оповідання, опис, міркування)

Це усна або писемна робота, в якій учень виражає свої індивідуальні схильності, дає вихід своїй уяві. Опис передбачає навчання вмінню зображувати певні окремі предмети, явища, події. Міркування важливе тим, що тут для доведення будь-якого твердження використовується судження, зіставлення та висновки, які приводять до нових суджень.

4. Складання планів, заявки, звіту про виконану роботу.

Використовується на уроках ППН з метою формування навичок складання планів, т.д. з правильною побудовою речень, граматичних оформлень, т.д.

5. Написання листів, записок, ділових паперів (автобіографія, оголошення, заява, заповнення анкети)

Метою є навчання навичок оформлювати різні ділові папери, особливостей ділового стилю мови.

4. Методи і прийоми навчання природничого матеріалу. (про прийоми + пригадуємо практику)

Методи навчання природничого матеріалу роділяються на:

1. Словесні: лекція, розповідь, бесіда, пояснення, робота з книгою. Джерело знань-усна форма мовлення. Використовуються друковані тексти.

2. Наочні. Реалізуються як принцип навчання при будь якому навчанні. Допомагає здійснити, краще передати знання про вивчення будь-якого матеріалу.

• Демонстрація натуральних обєктів

• Демонстрація-бесіда

• Демонстрація зображеь обєктів і явищ.

3. Практичні:

• Спостереження. Недоліки в школі: - відсутність календаря погоди, недостатність спостереження за погодою і за природою, уявлення їх розвитку; недостатність мовного розвитку.

• Розпізнавання явищ і визначення ознак

• Експеримент

• Моделювання – застосовує дитину зробити якусь модель.

Реалізація – кожен учень отримує предмет для вивчення; дається завдання, що визначається діяльністю для вивчення; самостійна діяльність учня; висновки-дискусія.