Обробка звукової інформації у центральній нервовій системі

Збудження від рецепторних клітин органа Корті синаптично передаєть­ся на дендрити нейронів спірального ганглію, розташованого в товщі спіральної пластинки. Аксони цих нейронів утворюють завиткову (кохлеарну) частину присінково-завиткового нерва (VIII пара черепних нервів). Во­локна слухового (кохлеарного) нерва досягають вентрального і дорсального кохлеарних (завиткових) ядер довгастого мозку. Від вентрального ядра вони

направляються як до оливарного комплексів. Нейрони, які виходять з оливи містять шляхи уже від обох завитків. Далі волокна спрямовуються до нижніх горбків чотиригорбкового тіла і до медіальних колінчастих тіл, які є головним релейним відділом слухової сис­теми таламуса. Звідси збудження надходить до первинної слухової кори ве­ликого мозку, яка розташована у скроневій ділянці. Поруч з нею знаходять­ся нейрони, які належать до вторинної слухової зони кори.

Щоразу під час дії складних звуків, що реально існують у природі, в нервових центрах виникає своєрідна мозаїка нейронів, які одночасно збуд­жуються. Відбувається запам'ятовування цієї мозаїчної карти, пов'язаної з надходженням відповідного звуку. Широкі двобічні зв'язки слухових зон ЦНС, з одного боку, служать для поліпшення обробки слухової інфор­мації, а з іншого - для взаємодії сенсорних систем.

Слухова орієнтація у просторі

Достатньо точна слухова орієнтація у просторі можлива лише завдяки існуванню бінаурального слуху (слуху двома вухами). Тут велике значен­ня має те, що одне вухо знаходиться дальше від джерела звуку, ніж інше. Тому в обидва вуха звук надходить у різний час і з різною інтенсивністю, що аналізується центральними відділами слухової сенсорної системи. Крім того, вушні раковини завдяки своїй формі сприяють концентруван­ню звуків та обмежують потік звукових сигналів з тильного боку голови.

Структурно-функціональна організація вестибулярної сенсорної системи, її рецепторний, провідниковий і кірковий відділи. Сприйняття положення голови в просторі та напрямку руху.

Велике значення для орієнтування людини у просторі має вестибуляр­на сенсорна система. Вона інформує ЦНС про положення голови, її пе­реміщення, як активні, так і пасивні.

Вестибулярний орган складається з двох частин: статолітового (отолітового) апарату, утвореного маточкою і мішечком, і трьох півколових каналів.

Р ецептори вестибулярної сенсорної системи належать до вторинно-чутливих механорецепторів. У них перед чутливими нейронами є спеціальні рецептивні клітини, в яких під час дії відповідного подразника виникає збудливий рецепторний потенціал (ЗРП). На аферентний нейрон збудження передається за допомогою трансмітера - ацетилхоліну, що виділяється з цієї клітини.

Рецепторні клітини вестибулярного органу війчастого типу згруповані у п'ятьох місцях:

• у трьох ампулах півколових каналів і

• макулах (плямах) маточки та мішечка.

Кожна клітина містить один найдовший рухомий во­лосок - кіноцилій і 50-60 коротших - стероциліїв. У разі згинання пучка коротких війок у бік кіноцилію у мембрані клітини підвищується про­никність для Nа - виникає рецеп­торний потенціал.