V. Зміст теми практичного заняття

Усю інформацію про навколишній світ і про власне тіло людина одер­жує за допомогою органів чуття. Опрацювання сигналів, що надходять, відбувається за допомогою різних структур нервової системи. Вона перет­ворює вплив подразника, дію якого сприймають наші органи чуття, у відчуття і сприйняття, у феномени і зміст свідомості. Та частина функцій ЦНС, що забезпечує сприйняття й обробку подразнень, належить до сен­сорних функцій (від лат. sепsиs - чуття, відчуття).

Сенсорні (за І.П. Павловим - аналізаторні) системи сприймають та об­робляють подразники найрізноманітнішої модальності. Виділяють п'ять основних видів відчуттів: око - бачить, вухо - чує, шкіра - відчуває, язик -розрізняє смак, ніс – нюхає та сен­сорна система, що сприймає положення тіла та його окремих частин у прос­торі.

У цілому функціональне призначення сенсорних систем може бути зве­дене до:

а) запуску рефлексів, тому що вони є аферентною ланкою рефлек­торної дуги;

б) формування відчуттів;

в) забезпечення неспецифічної ак­тивації ЦНС.

Сигнали, що надходять у ЦНС, обробляються (аналізуються), у резуль­таті чого виникає суб'єктивне відображення зовнішнього світу і внутрішнього середовища організму, тобто відбувається декодування сиг­налу, що надійшов. А це є основою для формування адекватної еферентної відповіді (поведінкової реакції).

Всі сенсорні системи почина­ються рецепторами. Далі сенсорний шлях складається з послідов­ності синаптично пов'язаних один з одним висхідних нейронів, тіла яких утворюють у різних відділах нервової системи ядерні скупчення (не менше трьох):

• у спинному мозку або стовбурі мозку,

• таламусі,

• корі великого моз­ку

Для усіх модальностей, крім нюху, до вищого з підкіркових утворів відносяться ядра таламуса.

У корі великого мозку аналіз подразнень закінчується. У ній є представництва найважливіших для організму сен­сорних систем: зорової, слухової, тактильної, смакової, нюхової, пропріорецепторної.

Сигнали, що надходять у ЦНС, обробляються (аналізуються), у резуль­таті чого виникає суб'єктивне відображення зовнішнього світу і внутрішнього середовища організму, тобто відбувається декодування сиг­налу, що надійшов. А це є основою для формування адекватної еферентної відповіді (поведінкової реакції).

Всі сенсорні системи, шкірна і рухова сенсорні системи складаються з 3-х основних відділів:

- рецепторного ( сприймає подразнення і перетворює його в нервових імпульс),

- провідникового відділу ( представлений периферичними нервами , що проводять імпульси до структур спинного і головного мозку),

- центрального відділу ( представленого підкірковими і кірковими нервовими центрами, що сприймають інформацію, аналізують її та синтезують відповідь, яка і передається до робочих органів.

Структурно-функціональна організація зорової сенсорної системи. Оптична система ока

Раніше ніж світлова хвиля досягне рецепторних клітин, розташованих у сітківці, промінь світла проходить через середовища ока, які його заломлю­ють, - рогівку, рідину передньої камери ока, кришталик і склисте тіло.

Усі ці середовища мають різну густину і складають оптичну систему ока. Світлові промені під час переходу із середовища з однією оптичною густи­ною у середовище з іншою оптичною густиною заломлюються (явище реф­ракції), за винятком тих випадків, коли вони падають перпендикулярно до межі поділу середовищ.Оптична система ока заломлює світлові промені і фокусує їх на сітківці. Сила заломлювання вимірюється у діоптріях (Д). На сітківці утворюється зменшене, обернене і дійсне зображення предмета, як і в реальному оці.