4.1 Нагальні проблеми комунального господарства в Україні

Сьогодні житлово-комунальне господарство (ЖКГ) України, незважаючи на досить тривале і широке обговорення ситуації на всіх рівнях, є однією з найбільш неефективних сфер національної економіки, яку майже не торкнулися процеси реформування - і це в умовах, коли в Україні вже дев'ятий рік поспіль реалізується Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства.

Реформування та розвиток житлово -комунального господарства України вже протягом десятиліть є об'єктом пильної уваги як з боку політиків , так і вчених. Однак житлово -комунальне господарство ( ЖКГ) в Україні реформується вкрай повільно , проблеми в галузі не перестають бути гострими , галузь залишається в критичному стані , якість послуг незадовільний.

Слід зазначити фактори, що впливають на розвиток житлово -комунального господарства : збільшення інвестиційної привабливості комплексу , впровадження інноваційних технологій в процеси виробництва та обслуговування , підвищення рівня використання наявних ресурсів; модернізація об'єктів житлової та комунальної інфраструктури ; регулювання тарифів на послуги ЖКГ та визначення порогів їхнього зростання; адресна підтримка малозабезпечених верств населення , підвищення рівня обслуговування населення.

Дефіцит інвестицій в галузь призводить до високого рівня зносу об'єктів комунальної інфраструктури , наслідками цього є величезні втрати в комунальних мережах. Таку ситуацію може виправити Програма розвитку ЖКГ на 2011-2014 рр. . , Відповідно до якої загальний обсяг інвестицій в ЖКГ становить 23,365 млрд. грн. Реалізація цієї програми дозволить провести комплексну модернізацію та переоснащення підприємств ЖКГ з метою зменшення ресурсоспоживання , забезпечити поступове виведення з експлуатації аварійних житлових будинків , завершити укомплектування багатоквартирних будинків будинковими приладами обліку тепла , холодної та гарячої води , забезпечити прозорість у формуванні тарифної та цінової політики на житлово - комунальні послуги.

Не менш важливою проблемою ЖКГ є регулювання тарифів на житлово -комунальні послуги та визначення порогів їх зростання. Зростання тарифів на житлово -комунальні послуги є однією з основних проблем ЖКГ , при цьому щорічний їх зростання вище темпів зростання доходів населення , що призводить до збільшення дебіторської заборгованості ЖКГ. У цій ситуації необхідна соціальна підтримка малозабезпечених сімей. Субсидії на оплату житла в січні -листопаді 2013 отримало 1720,9 тис. сімей на суму 257,6 млн. грн. , Що в порівнянні з відповідним періодом 2012 року найбільше на 23,7 %. Кількість сімей , які потребують нарахування субсидій зростає. Це свідчить , що все більше споживачів не здатні оплачувати послуги ЖКГ.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.03 № 976 "Про затвердження Порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово -комунальні послуги " у січні -жовтні 2013 з населенням було укладено 55,3 тис. договорів про погашення реструктуризованої заборгованості . Загальна сума , на яку було укладено договори в частині погашення реструктуризованої заборгованості , становила 150,7 млн.грн. , А сума внесених платежів з урахуванням довгострокових договорів склала 134,6 млн.грн. З початку дії постанови з погашення реструктуризованої заборгованості ( липень 2003 року) і по теперішній час було укладено 3145,7 тис. договорів на суму 2723,2 млн.грн. Сума внесених платежів склала 1910,7 млн. грн.

Таким чином , основною проблемою ЖКГ є низька інвестиційна привабливість, яка обумовлена ​​низкою проблем функціонування комплексу . Їх вирішення можливе тільки за умови , що система заходів, що застосовуються на різних рівнях управління , буде розроблятися з урахуванням принципу узгодження інтересів держави , муніципальних органів влади , бізнес- структур та населення регіону .

У 2009 р. відповідним законом була затверджена Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства України на 2009-2014 рр.. як нова редакція Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2009 рр..

Проблеми ЖКГ стосуються практично кожного пересічного жителя країни - це і вкрай низька якість житлово -комунальних послуг ( ЖКП) , і постійне забруднення навколишнього середовища , і небезпека виникнення аварійних ситуацій , у тому числі з тяжкими наслідками. Їх невирішеність серйозно відбивається на добробуті і рівні захворюваності населення. Водночас більш актуальною стає проблема збільшення собівартості виробництва ЖКП ( при їх низькій якості ) і, відповідно , зростання тарифів , а також видатків державного та місцевих бюджетів , як спроби уповільнити цей процес. Тому застосовуються субсидування вартості природного газу для підприємств " Теплокомуненерго " та частини вартості ЖКП для бідних верств населення , а також покриття різниці в тарифах у випадку їх затвердження на більш низькому рівні , ніж реальні витрати на надання відповідних послуг. Однак ситуація постійно погіршується , незважаючи на певні зусилля профільного міністерства ( Мінрегіону ), органів місцевого самоврядування , профільних комунальних підприємств. Тому можна констатувати , що сьогодні в ЖКГ України переплелися надзвичайно гострі проблеми соціального , технологічного , економічного , законодавчого та організаційного характеру.

В даний час кожен четвертий городянин живе в приміщеннях , що вичерпали свій експлуатаційний ресурс. У країні зберігається тенденція до збільшення аварійного та ветхого житлового фонду (на рівні 0,7 %). Централізованими системами водовідведення забезпечено лише 5,6 % населених пунктів України . Зношеність основних фондів у системі водопостачання складає понад 62 % , 25 % водопровідних очисних споруд потребують відновлення , кожна п'ята насосна станція відпрацювала нормативний термін амортизації . Близько 35 % каналізаційних і більш ніж 37 % водопровідних мереж перебувають в аварійному або ветхому стані. Відповідно, витоку або невраховані втрати води становлять понад 40 % відпущеного обсягу споживачам. Близько 4,6 млн. громадян отримують питну воду з місцевих джерел з відхиленнями від нормативних вимог за фізико -хімічними показниками , для 2,5 млн. водопостачання відбувається за графіком. Системи централізованого теплопостачання забезпечують потребу в теплі близько 55 % населення країни. При цьому більше 20 % котелень експлуатуються понад 20 років і мають застаріле малоефективне обладнання , що призводить до значних витрат палива (на 20 % вище , ніж середньосвітові ) і високому рівню забруднення навколишнього середовища. Теплові мережі характеризуються низькою надійністю і незадовільною теплоізоляцією , що зумовлює втрату більш ніж 11 % реалізованої теплової енергії; близько 15 % з них знаходяться у ветхому та аварійному стані.

Особливу стурбованість викликає постійно погіршується фінансово- економічний стан підприємств ЖКГ. Так , за інформацією Мінрегіона3 , на 1 лютого 2013 р. їх дебіторська заборгованість склала 14,092 млрд. грн. , Кредиторська - 20,721 млрд. грн. Дебіторсько- кредиторська заборгованість , незважаючи на досить жорсткі дії Уряду щодо забезпечення взаєморозрахунків у сфері ЖКГ , особливо по природному газу , нітрохи не зменшується , а навпаки , тільки зростає. Основна частка дебіторської заборгованості припадає на заборгованість населення , яка на 1 лютого 2012 р. склала 9,34 млрд. грн. (або 66 %). Вона з року в рік збільшується - і це при тому , що тарифи для населення встановлюються , як правило , на рівні , значно нижчому , ніж реальна собівартість послуг. Така ситуація пояснюється , з одного боку , істотним зростанням тарифів на ЖКП за останні роки , з іншого - недостатньою врегульованістю питання відповідальності за несплату ( несвоєчасну оплату ) отриманих послуг . Основна частка кредиторської заборгованості комунальних підприємств припадає на природний газ ( на 1 лютого 2013 р. - 10,261 млрд. грн. , Або 50 %) і весь час збільшується , навіть незважаючи на істотне субсидування державою вартості природного газу для підприємств "Теплокомуненерго" , обсяг якого продовжує зростати , лягаючи непомірним вантажем на держбюджет.

Важливо відзначити , що характерною рисою сучасного ЖКГ України є те , що ні зростання тарифів на ЖКП , ні збільшення обсягів бюджетного субсидування на їх відшкодування , ні зусилля відповідних органів влади практично не позначаються на якості наданих послуг та фінансово-економічний стан підприємств ЖКГ. Навпаки , незважаючи на такі зусилля , ми спостерігаємо , з одного боку , невдоволення населення якістю і надійністю послуг і нагнітання соціальної напруги через постійне збільшення їх вартості , з іншого - зростання фінансового навантаження на бюджети , погіршення фінансових можливостей підприємств ЖКГ , неможливість розвивати житловий фонд і комунальну інфраструктуру.

В цілому профільне міністерство з питань ЖКГ визначає наступні ключові проблеми:

• низька якість ЖКП ;

• високий рівень регіональної диференціації стану забезпеченості та якості надання ЖКП ;

• зношеність основних фондів галузі , застарілі технології і, як наслідок, значні втрати води , теплової енергії і т. д. , низька енергоефективність ;

• невідповідність існуючих інфраструктурних потужностей зростаючим вимогам і потребам ;

• високий рівень монополізації сфери надання ЖКП і слабка конкуренція в цьому секторі ;

• недосконалість нормативно - правового регулювання діяльності галузі , насамперед у сфері диверсифікації постачальників послуг;

• непрозорість поточної діяльності підприємств ЖКГ та формування цін і тарифів на послуги ;

• неефективна система управління , зближення між замовником і підрядником і одночасно розрив між споживачем і замовником послуг;

• незавершеність приватизації житлового фонду в частині асоціювання власників житла в об'єднання співвласників багатоквартирних будинків ( ОСББ).

Саме на вирішення зазначених проблем і була спрямована нова редакція Програми , з моменту схвалення якої вже пройшла майже половина відведеного терміну. Хронічне погіршення стану галузі ЖКГ , яке спостерігається на фоні реалізації Програми , свідчить або про невиконання запланованих нею заходів ( або виконанні їх не в повному обсязі , несвоєчасно і т.д.) , або про недостатню результативності цих заходів , або про істотні макроекономічних змінах , що вимагають певних управлінських рішень . З урахуванням зазначеного актуальним є критичний аналіз результатів , досягнутих за період від початку реалізації Програми до теперішнього часу.

Наведений нижче аналіз результатів виконання Програми за 2011-2013 рр. . є логічним продовженням здійсненого раніше аналогічного дослідження за попередній період (20012-2013 рр. . ) і дозволяє в деякій мірі визначитися з перспективами суспільних очікувань від реформування житлово - комунальної сфери.

У загальному процесі реформування української економіки після розпаду СРСР , проблема реформування житлово -комунального господарства займає досить важливе місце. Але проблема полягає в тому , що один з великих секторів української економіки перебуває в стані застояного кризи : багатьом будинкам в Україні необхідний капітальний ремонт , комунікації зношені і цим проблемам не видно кінця - краю. Житлово -експлуатаційні контори вже явно давно не справляються з управлінням житловим фондом. Взагалі , українська система управління житловим фондом уже давно визнається багатьма експертами як архаїчна . Житлово -експлуатаційні контори , що дісталися нам у спадок від СРСР , абсолютно не справляються зі своїм головним завданням , а саме підтриманням належного стану кожного , що знаходиться у них на балансі дому та забезпечення надання необхідних для його функціонування послуг : водопостачання , водовідведення , опалення , газо- та електропостачання . Серед головних характеристик діючої системи ЖКГ в Україні можна виділити такі :

1 . Чітко позначене домінування державної ( комунальної ) власності на об'єкти ЖКГ ;

2 . Планово- адміністративний характер управліннями підприємствами через місцеві , неефективні , бюрократичні структури;

3 . Відчуження споживачів від процесів управління;

4 . Непрозора і недосконала система формування тарифів ;

5 . Невідповідність розмірів платежів за користування житлом фактичним витратам на його утримання ;

6 . Застарілість технологій та зносини житлових фондів ;

          В цілому , житлово- комунальне господарство України перебуває в такому перехідному стані від архаїчної ЖЕК - івської системи управління будинками , яка часто показує себе як неефективна , до таких інших засобів управління як організація співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ ) і житлові кооперативи . Реформи українського законодавства у цій сфері , які почалися ще з часів розпаду СРСР і початку переходу країни від планової економіки по ідеї повинні бути спрямовані на чітке формування положень житлової політики України , удосконалення системи фінансування ЖКГ , пошук і впровадження нових систем управління житловим фондом , оновлення застарілих комунікацій в ЖКГ.

 Проблема тарифної політики зараз є предметом гострих публічних розглядів. У засобах масової інформації з'являється багато публікацій по росту тарифів на житлово -комунальні послуги , невдоволення жителів і неприпустимість їх подальшого збільшення .

Разом з тим , фахівці ЖКГ доводять , що діючі тарифи не покривають всіх витрат , необхідних для виробництва та надання населенню відповідних послуг. У поліпшенні інвестиційного клімату у сфері житлово -комунального господарства закономірним наслідком нестачі позитивних зрушень на базі обмеженості можливостей державного та місцевих бюджетів з фінансування розвитку цієї сфери є зношеність основних фондів суб'єктів житлово -комунального господарства , яка виключає безпечну роботу сфери і підштовхує до постійного виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру .

Проблема розробки економічно обгрунтованих тарифів на послуги житлово -комунальних підприємств є однією з фундаментальних основ , яка обумовлює постійне і надійне розвиток галузі.

Українське законодавство в цьому напрямку хоч і реформувалося , але , тим не менше, залишається вельми і вельми далеким від досконалості. За даними Міністерства регіонального розвитку , будівництва та житлово -комунального господарства України сфера ЖКГ регулюється в Україні 174 різними нормативно- правовими актами , 15 з яких - закони. Але велика кількість законів не покращує ситуацію з ЖКГ.

Основні проблеми житлово -комунального господарства

• недосконалість порядку формування тарифів , непрозорість формування цін / тарифів за послуги та поточної діяльності підприємств ЖКГ ;

• невідповідність розмірів платежів за послуги ;

• погана керованість , неконтрольованість , низька якість роботи підприємств житлово -комунальної галузі та послуг , що надаються ними ;

• недосконалість діючої системи фінансування робіт , пов'язаних з обслуговуванням і модернізацією житлового фонду;

• утриманське ставлення користувачів до житла , що призводить до його швидкого фізичного та морального зносу;

• високий ступінь регіональної диференціації стану забезпеченості та якості надання житлово -комунальних послуг;

• знос основних фондів галузі , застарілість технологій і як наслідок значні витрати і низьку енергоефективність.

• невідповідність наявних інфраструктурних потужностей зростаючим вимогам і потребам ;

• високий рівень монополізації сфери надання житлово -комунальних послуг і слабкий розвиток конкуренції в цьому секторі ;

• недосконалість нормативно -правового регулювання діяльності галузі , насамперед у сфері диверсифікації постачальників послуг;

• неефективна система управління , злиття замовника і підрядника і водночас розрив між споживачем і замовником послуг;

• незавершеність приватизації житлового фонду в частині асоціювання власників житла у багатоквартирних будинках в об'єднання співвласників (ОСББ).

напрями реформування

• розвиток державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг;

• формування державної житлової політики;

• вдосконалення системи фінансування ЖКГ , оплати житла і комунальних послуг та системи соціального захисту населення , здійснення ефективної тарифної політики;

• демонополізація житлово -комунального господарства , розвиток конкурентного середовища на ринку житлово -комунальних послуг;

• створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла, у тому числі впровадження комплексної реконструкції кварталів ( мікрорайонів ) застарілого житлового фонду із залученням інвесторів - забудовників на конкурсній основі;

• підвищення ефективності використання енергоносіїв та інших ресурсів , радикального зниження енергоємності виробництва , підвищення енергоефективності будинків , створення стимулів і умов для переходу економіки на раціональне використання та економне витрачання енергоресурсів;

• вдосконалення організаційних структур управління у сфері ЖКГ ;

• технічне переоснащення житлово -комунального господарства , наближення до вимог Європейського Союзу показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво житлово -комунальних послуг.