1.1 Комунальне господарство, як інструмент забезпечення функціонування соціальної інфраструктури України
Житлово-комунальне господарство (далі ЖКГ) - комплекс галузей економіки, що забезпечує функціонування інженерної інфраструктури різних будівель в населених пунктах, що створює зручності і комфортабельність проживання та перебування в них людей шляхом надання їм широкого спектру послуг. Житлово-комунальне господарство включає в себе також об'єкти соціальної інфраструктури для обслуговування жителів.
Галузі міського господарства пов’язані з управлінням міським господарством, комунікаційною діяльністю та підтриманням міського середовища в нормальному технічному і екологічному стані. Міські комунальні об’єкти належать до різних рівнів управління.
З соціальної точки зору рівень розвитку міського господарства достатній за умови, якщо кожна з його сфер забезпечує потреби населення в необхідному виді послуг у потрібній кількості, асортименті, якості тощо.
Основними завданнями управління на рівні міста є визначення:
житлової політики і програми на довгострокову перспективу,
обсягів житлового будівництва, його розташування, структури інвестування та ін.;
довгострокових програм розвитку інженерно-транспортної інфраструктури і системи об’єктів соціального обслуговування;
екологічної політики і програми охорони навколишнього середовища на рівні міста і зони його впливу;
економічної політики, спрямованої на комерціалізацію низки функцій міського господарства.
Мережа об’єктів міського комунального господарства (далі МКГ) тісно пов’язана з планувальною структурою міста. Усі види МКГ мають просторові зв’язки з усіма землекористувачами. У великому місті з усталеною забудовою (Київ, Дніпропетровськ) галузі міського господарства часто розміщують таким чином:
в центрі зосереджуються переважно елементи управління, висока щільність житлового фонду, інженерних і транспортних систем і, відповідно, елементів, що до них тяжіють;
серединна і периферійна зони характеризуються черезсмужним розташуванням житлових і промислових територій. Тут також розміщуються відповідно навантаженням елементи, що забезпечують їх;
у периферійній зоні – найбільша концентрація елементів експлуатації і технології;
у приміській зоні розташовані переважно всі крупні технологічні і експлуатаційні елементи: інженерно-технологічні – водозабори, очисні споруди, ГРЕС, ГРС та ін.; організаційно-технологічні – розсадники, звалища, кладовища та ін.
Ускладнена невпорядкована організація пов’язана з історичними, економічними, технічними і технологічними особливостями засвоєння міської території, звідки можна зробити висновок, що важливішою проблемою територіальної організації є впорядкування територіально-планувальної структури комплексу галузей міського господарства.
Обсяги і склад міського господарства визначаються чисельністю населення, темпами його зростання, територією міста та зони його впливу. Ці та інші фактори певною мірою залежать від величини, складу і темпів зростання містоутворюючої бази.
Функціонування ЖКГ - це забезпечення збереження та ефективного використання житлового фонду, безперебійного забезпечення житлово-комунальними послугами, необхідними для життєдіяльності людини.
Житлово-комунальне господарство включає:
1. Житловий і нежитловий фонди, будівельні та ремонтні організації
2. Об'єкти побутового обслуговування (лазні, готелі, транспорт та ін)
3. Інженерну інфраструктуру і ресурсоснабженія (водопостачання та водовідведення, теплопостачання та інших)
4. Санітарно-технічні підприємства (побутові відходи, прибирання міста)
5. Енергетичні підприємства (електрика, газ, тепло)
6. Інфраструктура зовнішнього благоустрою (дороги, мости, переходи, озеленення та ін).
Місце галузі в системі господарства України можна побачити на рисунку 1.1.
Рис 1.1. Місце ЖКГ в національній економіці України
Ефективність діяльності галузей міського господарства переважно залежить від рівня їхньої функціональної організації, управління, інформаційного забезпечення, а також від умов розміщення в функціональній і архітектурно-планувальній структурі міста.
Технічний прогрес у сфері удосконалення технології призводить до підвищення продуктивності праці, зменшення енерговитрат і витрат міської території. Разом із тим, при вирішенні питання щодо перетворення існуючих систем міського господарства, їхнього територіального розміщення доводиться зважати на розміщення елементів міського господарства, що вже склалося, яке, в свою чергу, часто входить у протиріччя з перспективами розвитку функціонально-планувальної структури міста. Ті проблеми, що виникають при необхідності перебазування історично сформованих зон і комунальних підприємств, повинні вирішуватися на основі науково обґрунтованої концепції функціональної і територіально-планувальної організації всього комплексу міського господарства.
Комплекс галузей, що забезпечують різноманітні процеси життєдіяльності міського організму, відзначається особливою складністю. Особливість і місце комплексу міського господарства (КМГ) в структурі народногосподарського комплексу міста визначається, передусім, спрямованістю його діяльності на забезпечення життєдіяльності міста як складної соціально-економічної і територіально-планувальної системи. Тому вважається доцільним виділення в структурі зайнятості, балансі території, споживанні ресурсів, в сфері фінансової політики галузей міського господарства як галузей, орієнтованих не на виробництво експортної продукції, що реалізується в формі виробів матеріального виробництва, інформації, послуг і комунікацій, а на забезпечення оптимальної виробничо-економічної діяльності містоутворюючих галузей, що забезпечують економічне процвітання міста. Цим визначається соціально-економічна ефективність їхньої діяльності.
Діяльність комунальних підприємств в Україні регламентується Законами та підзаконними актами, а саме:
-Конституція України від 28.06.1996 (Закон № 254/96-ВР
-Господарський кодекс України
-ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»
-Закон України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів»
-Закон України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги»
- Закон України від 2 жовтня 1996 року N 393/96-ВР «Про звернення громадян»
-Інщі ЗУ та підзаконні акти.
Так, відповідно в ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» можна знайти наступне визначення поняттю комунальне підприємство: Комунельне підприємство - юридична особа, заснована на власності відповідної громади. К. п. в Україні є самостійним господарюючим статутним суб'єктом, який може здійснювати виробничу і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Відносини органів місцевого самоврядування з КП будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 3 статті 24 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV (надалі - ГКУ), «суб'єктами господарювання комунального сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб'єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів».
Державний класифікатор 002:2004, встановлюючи організаційні форми господарювання, виокремив такі з них, як підприємства, господарські товариства, організації (установи, заклади), об’єднання та інші організаційно-правові форми різних форм власності.
Відповідно до ч. 3 статті 63 Господарського кодексу України, «комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади», є одним з видів та організаційних форм підприємств. А стаття 78 ГКУ визначила, що «майно комунальних підприємств, організацій, установ, закладів, що діють на основі комунальної власності територіальної громади» є об’єктом права комунальної власності, так саме як і майно комунальних господарських об’єднань, які утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об’єднання (комбінат, трест тощо), відповідно до ст. 120 ГКУ), корпоративні права територіальної громади у майні суб’єктів господарювання різних форм власності, відповідно до ст. 24 ГКУ.
Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (надалі - ЦКУ), «у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування».
Стаття 78 ГКУ врегульовує діяльність комунальних унітарних підприємств, як таких, що створюються «компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління». ЇЇ дев’ята частина визначає, що «для закупівель товарів, робіт чи послуг комунальне унітарне ідприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України № 2289-VI «Про здійснення державних закупівель». Частина 3 цієї статті ГКУ поділяє комунальні унітарні підприємства на такі, що є комунальними комерційними, за якими закріплюється майно у комунальній власності на праві господарського володіння, та комунальними некомерційними, за якими закріплюється майно у комунальній власності на праві оперативного управління.
В рамках своєї діяльності комунальні підприємства можуть надавати населенню різні комунальні послуги.
Комунаальні послуги — послуги, які надаються місцевою владою населенню. Організацією комунальних послуг займаються відповідні служби (департаменти, управління, відділи) виконкомів місцевих рад або державних адміністрацій. Послуги бувають платними та такими, що надаються за рахунок місцевого бюджету.
До таких послуг відповідно до ЗУ ««Про житлово-комунальні послуги» належать:
1. Ремонт і утримання дорожньо-мостового господарства та інженерного захисту:
транспортних і пішохідних вулиць і доріг (тротуарів, проїздів) і дорожніх споруд на них (постів, шляхопроводів), мостів та інших транспортних інженерних споруд в межах населенного пункту;
стоянок автотранспортних засобів;
водовідвідних і дренажних систем приватних домоволодінь і споруд;
захисних дамб і берегових укріплень;
протизсувних та протиобвальних споруд;
засобів захисту інженерних комунікацій від корозії.
2. Перевезення пасажирів і багажу громадським транспортом.
3. Санітарно-гігієнічне очищення населенних пунктів:
Надання послуг громадських туалетів;
Чищення вигрібних ям;
Збір, вивезення, утилізація, знищення, переробка та захоронення твердих та рідких відходів;
Вилов та утримання бездоглядних та безпритульних тварин.
4. Озеленення території населенного пункту:
Утримання зелених зон, лісопарків, парків і скверів;
Утримання зеленого господарства і декоративного квітникарства;
Виробництво та реалізація посадкового і посівного матеріалу декоративних деревно-чагарникових, квіткових і трав'янистих рослин.
5. Освітлення вулиць та приміщень загального користування; встановлення покажчиків з назвами вулиць та номерами будинків.
7. Ритуальні послуги, благоустрій та утримання місць поховання.
8. Послуги лазні.
9. Послуги фізкультурно-оздоровчого комплексу.
10.Постачання населенню палива (вугілля, дров, скрапленого газу, торфу тощо.
Загалом, житлово комунальне господарство та конкретно комунальні підприємства в містах України виконують життєво важливі функції спрямовані на забезпечення суспільства базовими послугами та працюють в напрямку створення комфортних умов для життєдіяльності громадян та підтримки функціонування інших підприємств та організацій.
Комунальне господарство – складна система, що має тісні зв’язки з іншими галузями як економічних сфер держави, так і сферами діяльності суспільства, та окремих громадян, тому потребує пильного вивчення, та своєчасного реагування на нагальні проблеми, та має находитися в стані постійного розвитку, прозорості, гнучкості.
Відносини комунальних підприємств з органами місцевого самоврядування будуються на засадах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності останнім. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних і міських рад щодо управління комунальною власністю належить установлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків комунальних підприємств, а також заслуховування звітів про роботу їхніх керівників.