Тема 6. Виробнича та транспортно-експедиційна діяльність

План

1. Умови надання виробничих послуг. Ціна та розрахунки за продукти виробничої діяльності. Роль і функції складів у процесі товароруху. Основні завдання складського господарства на товарному ринку. Види товарних складів. Класифікація складів за типами споруд, асортиментом, місцем розташування.

2. Роль транспорту у процесі товарообігу. Організація перевезень товарів. Способи та особливості доставки товарів авіаційним, залізничним, водним, автомобільним і трубопровідним транспортом.

3. Методи й маршрути транспортування вантажів. Система товаропостачання JIT. Експедиційні служби. Умови, що визначають необхідність супроводу товарів на шляху їх руху від виробника до споживача. Завдання та функції експедиційних служб. Зони раціонального обслуговування споживачів. Методи визначення транспортних затрат.

1. Умови надання виробничих послуг. Ціна та розрахунки за продукти виробничої діяльності. Роль і функції складів у процесі товароруху. Основні завдання складського господарства на товарному ринку. Види товарних складів. Класифікація складів за типами споруд, асортиментом, місцем розташування.

Об'єктом логістичного процесу навколо якого точиться найбільше суперечок щодо доцільності його існування є склад. Деякі теоретики та практики вважають склад чи не пережитком минулого, функції якого зводяться лише до затримання руху матеріало-потоку, створення перешкод для вільного його пересування. Такі твердження мають під собою серйозне теоретичне підґрунтя, яке, проте, в повному обсязі не знаходить свого відображення в практичній діяльності компаній. В сучасних умовах товарного виробництва наявність складів приносить значно більше користі ніж шкоди. За такого стану речей доцільно говорити не про ліквідацію складів взагалі, а лише про раціоналізацію їх діяльності.

Склади - це споруди, будівлі і різноманітні пристрої, які призначені для приймання, розміщення і зберігання, часткової переробки і пакування товарів, які надійшли до них, підготовки їх до споживання і реалізації споживачам.

Наявність складів матеріальних ресурсів є доцільною з точки зору забезпечення безперервності виробничого процесу. Запаси готової продукції дозволяють забезпечувати безперебійне задоволення попиту на продукцію. Уява про логістичну систему як про систему взагалі без складів є не зовсім вірною, оскільки ефективність товароруху в логістиці досягається за рахунок оптимального поєднання складського і транзитного способів пересування ТМЦ від первинного джерела виробництва до кінцевого споживача. Складування продукції є доцільним у тому випадку, якщо воно дозволяє знизити втрати або покращити якість логістичного сервісу.

Товарні склади класифікують: за місцем розташування в процесі товаропросування; за характером виконуваних операцій; за товарною спеціалізацією; за фізико-хімічними властивостями товарів, що зберігаються; за організаційними формами управління; за ступенем механізації робіт.

Залежно від місця розташування в процесі товаропросування розрізняють склади в районах виробництва і заготівель і склади в районах споживання.

Основні функції складів, розташованих у районах виробництва, — концентрація товарів промислових або сільськогосподарських підприємств у зоні їх діяльності, а також підсортування, обробка і комплектування великих партій товарів для відвантаження їх у райони споживання. Це склади вихідних і торговельно-закупівельних баз, базисні холодильники оптових організацій, склади заготівельних організацій споживчої кооперації. Вони розташовані на початковому етапі товаропросування, тому основне призначення цих складів полягає у прийманні відносно малих партій товарів і комплектування з них великих партій для відправлення в місця споживання.

Склади, розташовані в районах споживання, розукрупнюють партії товарів, одержувані з районів виробництва, чи концентрують невеликі партії товарів, що надходять від багатьох підприємств району їх діяльності. До них відносять склади оптових торгових баз, розподільні холодильники, склади райспоживспілок і споживчих товариств.

За характером виконуваних операцій товарні склади поділяють на сортувально-розподільні, транзитно-перевалочні, сезонного і довготермінового зберігання.

На сортувально-розподільних складах зосереджуються поточні запаси товарів, які зберігаються нетривалий час. Тому основне місце тут займає приймання, підсортування, підготування до відпуску і безпосередній відпуск товарів. Склади здійснюють кількісне і якісне приймання товарів складного асортименту, нагромаджують протягом недовгого часу, перетворюють виробничий асортимент у торговий, комплектують замовлення роздрібної торговельної мережі і відпускають товари в магазини.

Операції з товарами простого асортименту зводяться до приймання їх за кількістю, вибіркової перевірки якості, зберігання, підсортування і наступної відправки одержувачам. Сортувально-розподільні склади мають основну питому вагу серед товарних складів оптової і роздрібної торгівлі.

2. Роль транспорту у процесі товарообігу. Організація перевезень товарів. Способи та особливості доставки товарів авіаційним, залізничним, водним, автомобільним і трубопровідним транспортом.

Завдання вибору виду транспорту вирішується у взаємній зв'язки з іншими завданнями логістики, такі як створення і оптимальний рівень запасів, вибір виду пакування й ін. Основою вибору виду транспорту, оптимального для конкретної перевезення, базується на інформації про особливостях різних видів транспорту.

Розглянемо основні переваги та недоліки автомобільного, залізничного, водного і повітряного транспорту, суттєві з погляду логістики.

Автомобільний транспорт. Одна з основних переваг - висока маневреність. З допомогою автомобільного транспорту вантаж може доставлятися «від дверей до дверей» із необхідною ступенем терміновості. Цей вид транспорту забезпечує регулярність поставки. Тут, проти інші види, пред'являються менш жорсткі вимоги до упаковування товару.

Основним недоліком автомобільного транспорту є порівняно висока собівартість перевезень, плату які зазвичай стягується по максимальної вантажопідйомності автомобіля. До іншим недоліків цього виду транспорту відносять також терміновість розвантаження, можливість розкрадання вантажу і викрадення автотранспорту, порівняно малу вантажопідйомність. Автомобільний транспорт екологічно несприятливий, що також стримує його застосування.

Залізничний транспорт. Цей вив транспорту добре пристосований для перевезення різних партій вантажів за будь-яких погодні умови. Залізничний транспортобеспечивает можливість доставки вантажу великі відстані, регулярність перевезень. Тут можна ефективно організувати виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.

Істотною перевагою залізничного транспорту є порівняно невисока собівартість вантажів.

До вад залізничного транспорту слід віднести обмежене число перевізників, а як і низьку можливість доставки до пунктів споживання, тобто. за відсутності під'їзних шляхів залізничному транспорті повинен доповнюватися автомобільним.

Морський транспорт. Є найбільшим перевізником у міжнародних перевезеннях. Його основні переваги низькі вантажні тарифи та висока провізна здатність.

До вад морського транспорту відносять його низьку швидкість, жорсткі вимоги до упаковки і кріпленню вантажів, малу частоту відправок. Морський транспорт істотно залежить від погодних і навігаційних умов і потребує створення складної портової інфраструктури.

Внутрішній водний транспорт. Тут низькі вантажні тарифи. При перевезеннях вантажів вагою понад сто тонн на відстань більш 250 км цей вид транспорту найдешевший.

До вад внутрішнього водного транспорту, крім малій швидкості доставки, відносять також низьку доступність в географічному плані. Це пов'язано з обмеженнями, які накладає конфігурація водних шляхів, нерівномірність глибин і мінливі навігаційні умови.

Повітряний транспорт. Основні переваги - швидкість і можливість досягти віддалених районів. До вад відносять високі вантажні тарифи і залежність від метеоумов, яка знижує надійність дотримання графіка поставки.

Трубопровідний транспорт. Забезпечує низьку собівартість за високої пропускну здатність. Ступінь схоронності вантажів у цьому вигляді транспорту висока. Недоліком трубопровідного транспорту є вузька номенклатура які підлягають транспортуванні вантажів (рідини, гази, емульсії).

3. Методи й маршрути транспортування вантажів. Система товаропостачання JIT. Експедиційні служби. Умови, що визначають необхідність супроводу товарів на шляху їх руху від виробника до споживача. Завдання та функції експедиційних служб. Зони раціонального обслуговування споживачів. Методи визначення транспортних затрат.

Вибір шляхів переміщення вантажопотоку одне з найважливіших завдань транспортної логістики, оскільки організація руху має забезпечити найбільшу продуктивність перевізного состава і найменшу собівартість перевезень. Рух транспорту здійснюється за маршрутами. Маршрут — шлях переміщення перевізного состава при виконанні перевезень.

Для оптимізації руху вантажопотоку на транспорті використовують транспортні методи, які дають змогу обрати найкращий варіант перевезення вантажів з декількох пунктів постачання в декілька пунктів призначення (споживання), забезпечуючи найменші сумарні витрати, пов’язані з виробництвом і транспортуванням виробів. Для цього вивчається потужність кожного з клієнтів (постачальників і споживачів).

Обираючи методи вирішення транспортних завдань, починають з визначення допустимого початкового рішення, оптимізуючи його з часом. При аналізі транспортної проблеми визначають потужність кожного постачальника і потреби кожного споживача, а також витрати на перевезення від кожного відправника до кожного отримувача. Використовують правило «північно-західного кута», дотримуючись таких вимог:

1) витратити усю потужність джерела постачання;

2) задовольнити потреби кожного споживача складу;

3) перевірити, чи всі потреби задоволені.

Використовуючи матричний метод, визначають індекси окремих клітин. Якщо значення усіх індексів збільшується або дорівнює нулю, це означає, що можливе оптимальне рішення, з’являється можливість поліпшення рішення і зменшення сумарних витрат перевезень.