Тема 4. Макроорганізація оптової торгівлі.

План.

1.Макроекономічні показники оптової торгівлі.

2.Основні та обігові фонди оптової торгівлі. Сутність понять: прибутковість, прибуток, ефективність торговельної діяльності, валовий продукт, реалізовані товари. Відносні показники товарної структури. Асортиментна концепція та номенклатура товарів в оптовій торгівлі.

3.Послуги підприємств оптової торгівлі: комерційні, технологічні, інформаційно-консультативні, фінансово-розрахункові, орендні, прокатні і транспортно-експедиційні послуги підприємства оптової торгівлі.

4.Роль, види та основні функції, що виконують біржі. Еволюція біржової торгівлі. Види та цілі біржових операцій.

5.Біржові товари. Сутність реального товару та товарного зразка. Способи роботи з товарами у процесі біржової торгівлі.

6.Особливості біржових угод на товарній біржі. Сутність і доцільність використання цін “спот”, “форвард”, “ф’ючерс”. Брокерська

1. Макроекономічні показники оптової торгівлі

Оптова торгівля як найвагоміша складова внутрішньої торгівлі є важливим сектором економіки країни. Тому під час оцінювання стану та перспектив розвитку економіки держави обов’язково аналізують макроекономічні показники оптової торгівлі.

Інтегральним показником обсягу оптової торгівлі слугує загальний обіг Тзаг.

Загальний обіг — це загальна вартість відвантаженого товару (виконаних робіт, послуг) незалежно від надходження платежів на рахунок підприємства та зобов’язань зі сплати податків за всіма видами діяльності підприємства у цінах фактичної реалізації.

Він охоплює:

оптовий товарооборот, Топт;

роздрібний товарооборот, Троз;

оборот від посередницької діяльності, Тпос;

оборот від інших видів діяльності, Тін.

Оптовий товарооборот (Топт) становить суму перепродажів товарів без жодних змін (крім звичайних для торгівлі операцій) іншим підприємствам та організаціям (крім населення) для використання або подальшого продажу їх.

Звичайними для торгівлі операціями є розфасовка, сортування, пакування, розділення, розподіл, перемішування тощо.

Роздрібний товарооборот (Троз) — це виручка від продажу безпосередньо населенню товарів для особистого споживання як за готівку, так і за розрахункові чеки установ банків, банківські платіжні картки через спеціально організовану торгову мережу (магазини, аптеки, ятки, кіоски, автозаправні станції, розвізну і розносну мережу тощо).

Оборот від посередницької діяльності (Тпос) становить суму комісійних, отриманих від надання посередницьких послуг.

2. Основні та обігові фонди оптової торгівлі. Сутність понять: прибутковість, прибуток, ефективність торговельної діяльності, валовий продукт, реалізовані товари. Відносні показники товарної структури. Асортиментна концепція та номенклатура товарів в оптовій торгівлі.

Прибутковість - відносний показник економічної ефективності. Прибутковість комплексно відображає ступінь ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, а також природних багатств. Коефіцієнт прибутковості розраховується як відношення прибутку до активів або потоків, які його формують. Може відображатися як і в прибутку на одиницю вкладених засобів, так і в прибутку, який несе в собі кожна отримана грошова одиниця.

Прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток це прибуток після сплати податків. Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності цієї компанії.

Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта. Економічний зміст прибутку

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один із найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. ВВП — сума валової доданої вартості (ВДВ) галузей плюс чисті податки на продукти (ПДВ) (ЧПІ) не зараховані до неї:

ВВП = ∑ ВДВ + ПДВ, ЧПІ.

ВВП визначають, як суму первинних доходів, розподілених економічними одиницями-резидентами між виробниками товарів та послуг: оплата працінайманих працівників, чисті податки на виробництво та імпорт, валовий прибуток та валові змішані доходи. Використання ВВП — кінцеве споживання товарів та послуг, валове накопичення основного капіталу, зміна запасів матеріальних оборотних коштів, чисте надбання цінностей і сальдо експорту таімпорту товарів і послуг.

3. Послуги підприємств оптової торгівлі: комерційні, технологічні, інформаційно-консультативні, фінансово-розрахункові, орендні, прокатні і транспортно-експедиційні послуги підприємства оптової торгівлі.

Підприємства оптової торгівлі, крім основної операційної діяльності з купівлі-продажу товарів, надають суб’єктам товарного ринку комплекс різноманітних послуг, які сприяють успішній діловій співпраці.

Відповідно до виконуваних функцій їх можна об’єднати в такі групи (рис. 5.5).

Рис. 5.5. Класифікація послуг  за виконуваними функціями

Комерційні послуги оптових підприємств включають:

посередництво в пошуку потрібних товарів, товаровиробників, постачальників, оптових покупців;

вивчення й надання інформації стосовно попиту на товари;

послуги з реклами товарів;

маркетингові дослідження на замовлення клієнтів;

організацію оптових ярмарок;

демонстрацію товарів у демонстраційних залах та асортиментних кабінетах;

складання й розміщення замовлень покупців на поставку продукції тощо.

Більшість перелічених послуг визначають сутність основної операційної діяльності оптових посередників, яку ми розглянемо далі.

До інформаційно-консультаційних послуг належать: надання виробникам та покупцям науково-технічної, економічної, правової інформації як стосовно ринку, так і за конкретними групами товарів; участь у розробленні стандартів та іншої нормативно-технічної документації; науково-технічне й організаційно-пра­вове консультування.

Фінансово-розрахункові та кредитні послуги передбачають: оплату товарів, участь оптових підприємств у розрахунках; надання кредитів виробникам і покупцям товарів; інвестування виробництва найдефіцитніших і найперспективніших видів товарної продукції тощо.

До орендних і прокатних послуг належать:

надання в оренду складських, виробничих, службових та інших площ, машин та обладнання;

прокат обладнання, приладів інструментів, тари, контейнерів, підйомно-транспортних машин, механізмів, транспортних засобів тощо.

Наданням цих послуг займаються, як правило, спеціалізовані оптові посередники.

Основними видами послуг, що супроводжують оптовий продаж товарів, є виробничо-технологічні й транспортно-експеди­торські.

Виробничо-технологічними послугами підприємств оптової торгівлі є:

сортування, пакування та перепакування штучних товарів; розфасування сипучих товарів у меншу тару;

розлив у менший посуд рідинних товарів;

розподіл на дрібні партії або на кілька частин матеріалів у рулонах, барабанах, тощо;

розрізування листових, інших пласких матеріалів на заготівки;

згинання матеріалів;

виготовлення тари, нестандартних виробів;

збирання й налагодження складної техніки;

установлення, монтування обладнання;

налагодження, обкатка, регулювання машин, механізмів, устаткування.

Їх можна об’єднати за функціональним призначенням у групи:

передпродажні послуги з підготовки товару до реалізації;

послуги з формування споживчого асортименту;

послуги з надання товару додаткової споживчої цінності.

Багато оптових підприємств надають своїм клієнтам унікальну технічну допомогу, здійснення якої іншими фірмами пов’я­зане зі значними трудовими й фінансовими витратами.

Наприклад, оптові підприємства з торгівлі сільськогосподарською технікою та обладнання мають штатних спеціалістів, здатних допомогти клієнтам в освоєнні нової техніки, підготовці її до експлуатації, виборі необхідних інструментів та запасних частин.

Транспортно-експедиторські послуги спрямовані на оптимізацію транспортного процесу доставки вантажів клієнтам. До них належать: доставка товарів клієнтам за узгодженими графіками силами й транспортом оптовика; організація транспортування окремих товарів (токсичних, тих, що швидко псуються, вогненебезпечних тощо) спеціальними транспортними засобами; отримання вантажів у пунктах відправлення та пунктах призначення за дорученням покупців; посилкове відправлення штучних та дрібних партій товарної продукції.

Надання цього комплексу послуг вимагає різних за характером витрат праці та матеріальних ресурсів. За цією ознакою послуги підприємств оптової торгівлі можна розподілити на невречевлені, або нематеріальні та матеріальні, або вречевлені.

До невречевлених належать послуги, які надає персонал оптового підприємства у вигляді корисних дій, але які не втілюються в конкретні види товарної продукції. Це комерційні, інформаційно-консультативні, розрахунково-кредитні, орендні та прокатні послуги.

Матеріальні, або вречевлені послуги — це послуги з певних перетворень товару, виконання яких збільшує його споживчу цінність. Надання цих послуг є продовженням технологічного процесу виробництва в сфері товарного обігу.

Уречевлені послуги передбачають надання виробничо-техно­логічних і транспортно-експедиторських послуг, що пов’язане зі значними фінансовими та матеріальними витратами оптових підприємств, тому вимагає глибоких розрахунків їхньої вартості, оптимального обсягу й очікуваного прибутку.

Найтрудомісткіші виробничо-технологічні послуги пов’язані із попередньою підготовкою товарів виробничо-технічного приз­начення до споживання або професійного використання, із перет­воренням виробничого асортименту продукції на споживчий.

Обсяг і видовий склад таких послуг залежить від виду товарної продукції, яка реалізується споживачам.

На оптових підприємствах з торгівлі металопродукцією здійснюють розмотування, вирівнювання та мірне розрізання сталі в бунтах, розрізання листового та сортового прокату, а також труб на технологічні заготовки заданих розмірів; нарізання різьби та згинання труб, перероблення (облагороджування) некондиційного листового й сортового металопрокату та металовідходів; виготовлення різноманітних деталей, відновлення споживчих якостей вживаної продукції машинобудування та зміцнення інструментів. Це дає змогу повніше і з меншими витратами забезпечити ремонт­но-експлуатаційні, виробничі та інші потреби споживачів, раціональніше використовувати матеріальні ресурси.

4. Роль, види та основні функції, що виконують біржі. Еволюція біржової торгівлі. Види та цілі біржових операцій

Вивченню особливостей роботи бірж, їх структури, складу органів управління допомагає їх класифікація. Ознаками класифікації бірж є:

1. Вид біржового товару. За цією ознакою біржі поділяються на:

• товарні (товарно-сировинні);

• фондові;

• валютні.

2. Принцип організації. Розрізняють три види бірж:

1) публічно-правові - державні біржі, поширені в Європі;

2) приватно-правові - приватні біржі, властиві СІЛА, Англії;

3) змішані - найбільшого поширення набули серед фондових бірж.

3. Правовий статус біржі. Біржі реєструються як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

4. Форма участі відвідувачів у торгах. За цією ознакою розрізняють біржі:

• закриті;

• відкриті.

У торгах на закритих біржах беруть участь їх члени та особи, що виконують роль біржових посередників. Сучасні біржі за кордоном в основному є закритими, оскільки біржова торгівля пов’язана з високими ризиками і вимагає високого професіоналізму.

У торгах на відкритих біржах, окрім постійних членів і біржових посередників, можуть брати участь і відвідувачі. Ступінь відкритості біржі безпосередньо пов’язаний з торговою стратегією. Найчастіше відкритість біржі використовується в рекламних цілях або для пожвавлення торгів. До того ж, відкритість бірж можна пояснити нерозвиненістю біржового механізму, що дозволяє брати участь у торгах непрофесіоналам. Вдосконалення біржової торгівлі призводить до більш закритого характеру діяльності, орієнтує на зростання професіоналізму, формування ділових зв’язків на основі взаємної довіри між торгуючими сторонами.

5.Біржові товари. Сутність реального товару та товарного зразка. Способи роботи з товарами у процесі біржової торгівлі.

Біржовий товар - це товар, що є об’єктом біржової торгівлі. Не вся маса вироблюваних товарів може стати об’єктом біржової торгівлі, а лише ті товари, які відповідають перерахованим вимогам:

1) масовість виробництва і споживання;

2) стандартність і взаємозамінюваність;

3) вільне ціноутворення;

4) добре зберігання;

5) транспортабельність;

6) незалежність якісних характеристик товару від конкретного споживача.

В умовах переходу економіки України від командно-адміністративних до ринкових методів управління виникла об'єктивна потреба формування в країні нових торговельно-посередницьких структур, до яких відносяться і біржі.

Товарна біржа — це ринкова установа некомерційного типу, що функціонує як елемент інфраструктури оптового ринку для обслуговування його потреб у забезпеченні обороту великими партіями товарів (сировини) способом регулярного проведення особливим чином організованого торгу.

Біржа не ставить за мету отримання прибутку, а служить місцем ведення біржового торгу, місцем створення і надання широкого кола організаційних, комерційних і інформаційних послуг учасникам оптового ринку. Сама біржа не виступає стороною контрактів, а лише сприяє створенню сприятливих умов для здійснення біржових операцій на принципах:

— вільної конкуренції,

— рівноправності учасників,

— вільного ціноутворення;

— публічного проведення торгів.

Головною метою товарних бірж є проведення вільних торгів, продажу й укладання контрактів і господарських договорів купівлі-продажу товарів за ринковими цінами.

Біржі створюються для організації оптового ринку, на якому торгівля здійснюється за встановленими біржею правилами у формі гласних публічних торгів, що проводяться у заздалегідь установленому місці й у визначений час.

Основними функціями товарних бірж є:

— концентрація попиту і пропозиції в єдиному широковідомому і загальнодоступному місці;

— поєднання великої кількості продавців і покупців у просторі і часі;

— установлення максимально об'єктивних цін на товари під впливом попиту і пропозиції;

— мінімізація комерційного ризику для суб'єктів торгівлі при здійсненні угод;

— здійснення стандартизації якісних параметрів товарів та змісту контрактів;

— вирішення суперечок, пов'язаних із внутрішньо-біржовими контрактами й оборудками;

— створення і надання різноманітних послуг усім заінтересованим суб'єктам бізнесу.

6. Особливості біржових угод на товарній біржі. Сутність і доцільність використання цін “спот”, “форвард”, “ф’ючерс”. Брокерська

Законом України «Про товарну біржу» визначено, що «товарна біржа …має за мету надання послуг в укладанні біржових угод».

Під біржовою угодою розуміють одночасне прийняття учасниками біржового ринку прав і зобов’язань стосовно придбання та продажу певної кількості біржового товару.

Укладання біржових угод є основним змістом біржових операцій. Іноді неправомірно ототожнюють поняття «біржова операція» та «угода».

Біржову операцію варто розглядати як сукупність дій та процедур з підготовки, оформлення та реєстрації біржової угоди.

Біржові операції можуть здійснювати лише члени біржі або брокери-громадяни, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій. Результатом біржової операції є зареєстрована біржею угода.

Угода вважається укладеною, якщо вона відповідає таким умовам:

якщо її предметом є купівля-продаж, поставка та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за досягненням згоди сторін дня;

якщо її учасниками є члени біржі.

Зміст біржової угоди, за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання, не підлягає розголошенню.

Угода набуває чинності з моменту її реєстрації на біржі.

Біржа є гарантом виконання зареєстрованих на ній угод.

На міжнародних товарних біржах укладають угоди на реальний товар, ф’ючерсні (термінові) угоди, угоди зі страхування (хед­жування) та опціонні контракти (табл. 9.3).

На товарних біржах України укладають угоди з реальним товаром із негайною поставкою (на умові спот) і з поставкою в зазначені терміни в майбутньому (за умови форвард). У 2000 році на умовах спотових угод було укладено 94,2 % всіх угод на біржах України, на умовах форвардних угод лише 3,1 % усіх угод, переважно це купівля-продаж сільськогосподарської продукції. Торгівля ф’ючерсними контрактами й опціонами перебуває на стадії впровадження.