5. Сутність понять: продукт і товар, їх спільне та відмінне. Види товарообмінних операцій. Товарний характер послуги.

Продукт  — речовий або інтелектуальний результат людської праці, або речовина, яка служить матеріалом для виготовлення або вироблення чого-небудь, а також товар, який задовільняє бажання чи потреби ринку.

Загальною властивістю продукту на відміну від дарів природи є те, що в нього вкладена людська праця. Продукт може бути товаром, якщо він є об'єктом обміну. Продукти, виготовлені людиною для власного споживання, товарами не є.

Товар – будь яка річ, яка бере участь у вільному обміні на інші речі, продукт праці, здатний задовольнити людську потребу і спеціально вироблений для обміну. Предмети, вироблені для особистого споживання, в економічному сенсі товарами не є.

Товарообмін­ними-вважаються такі операції, за яких основу взаємовідносин партнерів становить рух (просування) товарів, але при цьому по­вністю виключається грошова форма розрахунків, тобто здійснюєть­ся прямий обмін одного товару на інший з дотриманням цінового паритету. Найважливіші форми співробітництва (партнерських зв’язків) у сфері товарообміну:

Важливою складовою комплексу ефективних засобів впливу на споживачів є

товар. В маркетингу з категорією товару пов’язують здатність товару

задовольнити потреби й вимоги безпосереднього споживача. Ф.Котлер дав

наступне визначення товару: “ товар – це все те, що задовольняє бажання

чи потребу і пропонується ринку для привернення уваги, придбання,

використання або споживання”. Згідно з цим визначенням товаром можуть

бути фізичні об’єкти і послуги, місця, організації та ідеї, навіть певні

відомі особи, причому завжди категорія товару безпосередньо

ототожнюється зі споживчими властивостями, здатністю речі або блага

задовольнити потреби. Конкретний товар завжди має точно окреслені

характеристики і пропонується споживачу із заданими ознаками кольору,

стилю, смаку, маси та інших параметрів.

Тема 2. Інфраструктура товарного ринку: сутність, склад та проблеми розвитку.

План.

1.Макроекономічні показники ринкової інфраструктури: види й класифікація.

2.Проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку.

3.Особливості діяльності суб’єктів інфраструктури товарного ринку.

4.Показники оцінювання стану та розвитку інфраструктури товарного ринку. Проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку.

1. Макроекономічні показники ринкової інфраструктури: види й класифікація.

Формування сучасної інфраструктури товарного ринку, адекватної вимогам створення конкурентоспроможної економіки інноваційного типу, потребує чіткого оцінювання стану та перспектив розвитку її. Для цього використовують систему економічних показників, які можна розподілити на дві великі групи (рис. 3.6):

макроекономічні показники товарного ринку;

показники стану та розвитку складових інфраструктури товарного ринку.

Рис. 3.6. Структура показників та характеристики  інфраструктури товарного ринку

Найважливішим макроекономічним показником товарного ринку та його інфраструктури є товарооборот. Товарооборот становить підґрунтя розрахунків цілої низки показників — це й обсяг товарної маси; величина торговельного підприємства; фінансовий результат торговельної діяльності; обсяг витрат покупців на придбання товарів тощо. Окрім того, показ­ники продажу окремих товарних груп використовують під час розрахунків структури товарного ринку, індексів цін тощо. Усе це зумовлює особливу значимість товарообороту й вимагає надзвичайної обережності під час його розрахунків та тлумачення результатів. Товарооборот вимірюють у вартісних одиницях і в натуральному обчисленні.

2. Проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку.

Формування товарного ринку, адекватного до вимог соціально-зорієнтованої ринкової економіки, вимагає подальшого вдосконалення його інфраструктури.

Для сучасного етапу розвитку інфраструктури характерні недостатній рівень культури ринкових відносин, великі транспортні витрати, відсутність надійної й повної інформації про функціонування товарного ринку, недостатній розвиток тарно-пакувальної бази, різке скорочення обсягу й асортименту виробничо-техно­логічних і транспортно-експедиторських послуг.

Недостатній розвиток інфраструктури перешкоджає зниженню рівня трансакційних витрат та підвищенню ефективності товарних ринків. Треба раціонально розташувати на території держави торговельних посередників і складське господарство, виз­начити оптимальні форми посередницького, складського, транспортного й інформаційного обслуговування товарного обігу, підвищити якість рекламного забезпечення.

Створення прогресивної інфраструктури товарного ринку вима­гає розв’язання комплексу завдань, які стосуються всіх її елементів.

Перш за все слід сформувати оптимальну мережу торговельно-посередницьких організацій, складського господарства для здійснення ефективної оптової торгівлі, подрібнення партій пос­тавок, надання послуг зі збереження, фасування, комплектування замовлень та доставки їх із найменшими втратами.

Актуальним є створення транснаціональних корпорацій з оптово-посередницької діяльності, а також мережі складів-готелів, консигнаційних і митних складів.

Наявне складське господарство підлягає реконструкції й онов­ленню, із одночасним удосконаленням технологій складського оброблення товарів, запровадженням нових видів обладнання, механізацією й автоматизацією складських робіт.

Важливим є розвиток інфраструктури виставково-ярмаркової діяльності.

Удосконалення складського господарства безпосередньо пов’яза­не із розвитком тарно-пакувального обслуговування. Для цього треба:

створити науково-технічну базу виробництва нових видів тарно-пакувальних матеріалів та обладнання, а також перероблення використаної тари й упаковки;

розвивати виробничу базу виготовлення конкурентоспроможних тарно-пакувальних матеріалів та обладнання;

розширити виробництво конкурентоспроможної тари й упаковки;

розвивати виробництво обладнання для збирання та перероблення використаної тари й упаковки та створення системи її збирання і перероблення.

Розвиток транспортно-експедиторського обслуговування товарного ринку передбачає:

створення й розвиток транспортних потужностей і засобів, за допомогою яких забезпечується виконання вантажно-розван­тажувальних операцій та безперервність торговельно-складських і збутових процесів;

створення торговельно-транспортних фірм;

створення та розвиток транспортних терміналів, здатних забезпечити комплексне обслуговування транспортом, складськими приміщеннями, вантажно-розвантажувальними засобами, розвантажувальними, фасувальними цехами, тарно-пакувальни­ми засобами, торговельними площами тощо;

скорочення строків доставки вантажів і забезпечення збереження товарів у процесі транспортування.

Інформаційне забезпечення товарних ринків передбачає:

створення загальнодоступної системи забезпечення виробників, торговельних посередників і покупців оперативною інфор­мацією;

створення загальноукраїнського та мережі регіональних інформаційно-маркетингових центрів;

розроблення й упровадження інформаційно-аналітичних мереж зі стратегічного маркетингу, використання геоінформаційних систем для передання й оброблення інформації;

формування системи спостереження за станом товарних ринків і механізмів поширення інформації й реклами;

розроблення методичного та програмного забезпечення, формування інформаційних банків даних.

Удосконалення кредитно-розрахункового страхового забезпечення товарних ринків передбачає:

організацію раціонального товарного обігу на підставі безготівкових грошових розрахунків за товарні поставки, скорочення до мінімуму бартерних операцій між суб’єктами ринку;

розроблення оптимальних схем лізингу, експортних поставок;

розвиток різноманітних видів кредитування;

створення методичної бази ціноутворення у суб’єктів інфраструктури товарного ринку;

розвиток страхування фінансових ризиків під час торговельних операцій, діяльності інвесторів і кредиторів суб’єктів інфраструктури.

Кадрове забезпечення суб’єктів інфраструктури передбачає:

організацію підготовки висококваліфікованих кадрів;

об’єднання на добровільних засадах суб’єктів інфраструктури товарного ринку в асоціації для підготовки й перепідготовки персоналу, проведення наукових досліджень економічного та соціального спрямування, обміну інформацією, підготовку та видання професійної літератури, вироблення загальної стратегії розвитку на перспективу;

розроблення нормативно-методичних документів з торгівельної та постачальницько-збутової діяльності.

Реалізація цих напрямів удосконалення інфраструктури товар­ного ринку сприятиме створенню організаційно-технічних, економічних, соціальних і нормативно-правових умов функціонування сучасного товарного ринку. Це, своєю чергою, становитиме підґрунтя для розбудови у вітчизняній економіці ефективної ринкової системи господарювання.

3. Особливості діяльності суб’єктів інфраструктури товарного ринку

В економічній науці тривалий час точилась дискусія стосовно сутності, ролі та місця інфраструктури товарного ринку в системі національного господарства. Деякі автори висловлювали  та обґрунтовували думку, що інфраструктура первинна, а виробництво вторинне. Інші – навпаки, стверджували, що інфраструктура товарного ринку є лише складова частина суспільного виробництва, яка не відіграє самостійної ролі. Хибність як першого, так і другого твердження обумовлена двоїстим характером праці та особливістю її продукту в інфраструктурі товарного ринку.

Головною відмінністю праці в інфраструктурі товарного ринку від діяльності виробничих галузей є відсутність її продукту в матеріально-речовій формі.

Суб`єкти інфраструктури товарного ринку в значній мірі приймають безпосередню або опосередковану участь в суспільному виробництві, але не створюють кінцевий продукт. Їх функціональне призначення заключається в тому, що вони продовжують процес виробництва в сфері обігу, а праця, яка при цьому витрачається, збільшує вартість сукупного продукту хоч і не змінює матеріально-речової форми товару. Тому діяльність більшості суб`єктів ІТР відноситься до продуктивної, а продуктом цієї діяльності є послуги.

4. Показники оцінювання стану та розвитку інфраструктури товарного ринку

Проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку.

Формування товарного ринку, адекватного до вимог соціально-зорієнтованої ринкової економіки, вимагає подальшого вдосконалення його інфраструктури.

Для сучасного етапу розвитку інфраструктури характерні недостатній рівень культури ринкових відносин, великі транспортні витрати, відсутність надійної й повної інформації про функціонування товарного ринку, недостатній розвиток тарно-пакувальної бази, різке скорочення обсягу й асортименту виробничо-техно­логічних і транспортно-експедиторських послуг.

Недостатній розвиток інфраструктури перешкоджає зниженню рівня трансакційних витрат та підвищенню ефективності товарних ринків. Треба раціонально розташувати на території держави торговельних посередників і складське господарство, виз­начити оптимальні форми посередницького, складського, транспортного й інформаційного обслуговування товарного обігу, підвищити якість рекламного забезпечення.