2. Ринок продавця та ринок покупця. Ринок товарів і ринок послуг.

Першим типом ринку, який сформувався у розвинутих країнах світу, був так званий ринок продавця. Ринок продавця — такий ринок, на якому продавці мають більше влади і де найактивнішими «діячами ринку» змушені бути покупці. Поступово, у міру зростання пропозиції порівняно з попитом, сформувався інший тип ринку — ринок покупця. Ринок покупця — це такий ринок, на якому більше влади мають покупці й найактивнішими «діячами ринку» змушені бути продавці. Ринок покупця є впровадженням у практику провідної ідеї концепції маркетингу: надійною гарантією ринкового успіху підприємства є визначення незадоволених потреб та бажань певної групи споживачів і задоволення цих потреб ефективнішими, ніж у конкурентів, методами.

Відправною точкою ринкової структури є ринок товарів і послуг. 

Ринок товарів - це первинна форма ринку. Тут здійснюється купівля-продаж предметів споживання та засобів виробництва. Тому він поділяється на споживчий ринок і ринок засобів виробництва. Суб'єктами цього ринку є фізичні або юридичні особи, які вступають у відносини товарообміну як покупці чи як продавці.

На споживчому ринку відбувається обмін товарів особистого споживання (їжі, одягу, взуття, автомобілів, предметів домашнього вжитку та інші). Продавцями тут є фірми та окремі товаровиробники, що виробляють ці товари і надають послуги. Основна маса товарів реалізується через посередників. Ринок предметів споживання безпосередньо відображає взаємодію виробництва та споживання, попиту й пропозицій товарів.

Продавцями на ринку засобів виробництва є окремі особи та фірми, які створюють продукцію виробничого призначення (верстати, інструменти, сировину, фабрично-заводські будівлі, електроенергію тощо). Покупцями на ринку засобів виробництва є окремі особи та організації, які займаються виробництвом інших товарів і послуг.

3. Особливості, форми та методи регулювання товарного ринку.

Регулювання товарного ринку може здійснюватися, по-перше, за допомогою власного ринкового механізму, основними елементами якого є конкуренція, прибуток, ціна, попит і пропозиція, а по-друге, державою - прямо або побічно.

Ринкова структура припускає облік кількості і можливостей продавців (покупців) в ціні і обсягі продажів (покупок). З урахуванням умов, в яких протікає конкуренція, розрізняють 4 типи ринкової структури:

1) ринок досконалої (або чистої) конкуренції;

2) ринок монополістичної конкуренції;

3) олігополістичний ринок;

4) абсолютно монополізований ринок.

Ринок досконалої (або чистої) конкуренції має наступні ознаки:

1) кількість продавців і покупців настільки велика, що вони не здатні істотно вплинути на ринкові процеси і, перш за все, на ціни;

2) всіма продавцями пропонуються для продажу однакові, ідентичні за властивостями товари та послуги, так званий стандартизований товар, який не припускає індивідуальних характеристик товару, особливих товарних знаків і марок;

3) усі продавці і покупці володіють повним обсягом інформації про ціни, товари, попит і пропозицію;

4) покупці і продавці можуть вільно входити на ринок і покидати його через відсутність яких-небудь законодавчих, фінансових, технологічних обмежень і бар’єрів;

5) усі матеріальні, фінансові та інші ресурси мобільні, учасники можуть вільно залучити потрібні ресурси.

Головною на ринку досконалої конкуренції є та обставина, що ціна тут практично не залежить від бажань і дій окремих суб’єктів - вона встановлюється під впливом попиту та пропозиції »невидимою рукою» ринку.

Оскільки на ринку досконалої конкуренції умови продажів задані, а всі його учасники знаходяться в рівноправному положенні, і ніхто з учасників не в змозі вплинути на рівноважну ціну, то змагання між ними виникає в прагненні продати більше свого товару по нижчій, »своїй» ціні за інших рівних умов.

Продавець товару може поліпшити свої позиції на подібному ринку лише шляхом зменшення витрат на виробництво продукції або її якісного вдосконалення. Завдяки зниженню ціни він збільшує обсяг продажів і одержуваний прибуток до тих пір, поки інші продавці такого товару також не знизять ціну. Таким чином, завдяки вільній конкуренції на ринку досягається одночасний виграш продавця і покупця, що купує товари за нижчими цінами, відбувається перерозподіл суспільних ресурсів на користь того, хто найбільш ефективно працює. У цьому принципове достоїнство такого ринку.

Проте, ринок досконалої конкуренції - це значною мірою абстрактна теоретична модель. Такого ринку в чистому вигляді ніде і ніколи не існувало. Ринок досконалої конкуренції перешкоджає концентрації капіталу, без якого не вдається створювати великі виробництва, здійснювати науково-технічний розвиток, реалізовувати масштабні проекти. Крім того, практично немає можливості одночасно виконати всі умови, дотриматись критеріїв вільного ринку.

Але все-таки в економічній практиці є ринки деяких товарів (ринок сільськогосподарської продукції), які найбільше відповідають критеріям даної ринкової структури. Причому товари на цих ринках в усіх виробників повністю ідентичні й останні повністю володіють інформацією про зміни на ринку. Все це підтверджує необхідність використання для такого ринку особливої - »біржової» - форми організації.

Ринок монополістичної конкуренції є ринковою структурою, в якій відносно велика кількість продавців пропонують для продажу схожу, але не ідентичну продукцію. При цьому кожна з фірм, представлена на ринку монополістичної конкуренції, може відчувати себе відносно незалежною, не надаючи значення реакції інших фірм. Як приклад можна назвати мережу ресторанів, станцій технічного обслуговування, сферу банківських послуг, книговидання, туризм, виробництво верхнього одягу, взуття, безалкогольних напоїв, прального порошку, комп’ютерів, парфюмерно-косметичних товарів тощо.

В умовах монополістичної конкуренції диференціація продукту здійснюється не тільки за його виглядом і призначенням, але і за якістю, рекламуванням, організацією торгівлі, способам залучення покупців, тобто важелем конкуренції стають не тільки ціни, але й нецінові чинники.

Важливою характеристикою монополістичної конкуренції є можливість необмеженого проникнення нових конкурентів на ринок. Причому виробники, що працюють на цьому ринку, не є великими підприємствами, а тому потрібний їм початковий капітал порівняно невеликий.

3. Найбільш типовим для сучасної ринкової економіки є олігополістичний ринок. Такий ринок звичайно представлений декількома відносно великими і близькими за масштабом продажів і ступенем впливу учасниками. Кількість фірм на олігополістичному ринку коливається від трьох до десяти. Продукція, вироблювана фірмами, може бути як однорідна, так і диференційована. Однорідність переважає на ринках сировини і напівфабрикатів (руда, нафта, сталь, цемент, вугілля, алюміній), а диференціація - на ринках споживчих товарів (автомобілі, електропобутові прилади).

Олігополістичний ринок відрізняється від досконалого конкурентного ринку особливостями зміни цін. Якщо при досконалій конкуренції ціни постійно змінюються залежно від коливань попиту і пропозиції, то при олігополії ціни змінюються, як правило, через великі проміжки часу і значно.

Для проникнення на олігополістичний ринок існують певні бар’єри:

1) фірма повинна бути достатньо великою, випускати значну кількість товару, мати можливість зниження витрат;

2) потрібен великий розмір первинного капіталу;

3) наявність патенту, контроль за стратегічною сировиною, величезні витрати на рекламу.

Характерна особливість олігополістичного ринку - залежність поведінки кожної фірми від реакції та поведінки конкурентів.

4. Найбільшої монополізації ринок досягає в умовах абсолютної або чистої монополії. Абсолютно монополізований ринок характеризується наступними ознаками:

1) товар на ринку продає єдиний продавець, тобто галузь представлена однією фірмою;

2) товар унікальний в тому розумінні, що не має близьких замінників. Для покупця це означає відсутність альтернативи, оскільки він вимушений або купити товар у монополіста, або обійтися без цього товару;

3) продавець торгує тільки своїм товаром;

4) продавець диктує ціну ринку через повний контроль над ним;

5) вступ до галузі заблокований.

Серед бар’єрів може бути все, що блокує потенційну конкуренцію, зокрема:

1) ефект масштабу, обумовлений перевагами великого виробництва, що полягають у нижчих витратах;

2) обмеження вступу до галузі з боку держави у вигляді необхідності наявності патентів і ліцензій;

3) власність на найважливіші види сировини;

4) нечесна, недобросовісна конкуренція за допомогою тиску на банки з метою обмеження кредитів конкурентам, переманювання провідного персоналу, зганьблення конкурентів.

Такий ринок являє абстракцію, проте на практиці найбільш близькі до моделі ринку абсолютної монополії так звані природні монополії. До них належать більшість підприємств громадського, комунального обслуговування, що надають населенню газ, електрику, теплову енергію, підприємства водопостачання, кабельне телебачення, засоби транспорту. Майже всі ринки подібних товарів підлягають державному регулюванню.

У процесі формування оптимальної інфраструктури товарного ринку велике значення має поєднання ринкового механізму регулювання з державним регулюванням.

За допомогою державного регулювання товарного ринку забезпечується:

1) поєднання поточних і перспективних напрямів розвитку економіки;

2) встановлення бюджетної і товарно-грошової рівноваги;

3) розробка законодавства з правового захисту інтересів суб’єктів товарного ринку;

4) створення необхідних умов і контроль за вільною і добросовісною конкуренцією на товарному ринку;

5) формування раціонального руху товару.

4. Види ринкових процесів. Трансакційні та спекулятивні ринкові операції.

Місце спонсорства та меценатства в ринкових процесах. Види ринкових процесів на товарному ринку.

Найбільш поширеними видами ринкових процесів є оптова та роздрібна торгівля.

Оптову торгівлю традиційно виділяють за обсягом партій продажу та економічним призначенням об`єктів ринку. Широке розповсюдження отримало визначення оптової торгівлі, яке дали ще в 1939 році в підручнику по економіці та організації торгівлі М.М. Ліфіц та Г.Л. Рубінштейн: “Оптовою торгівлею називається продаж товарів для цілей перероблення або наступного перепродажу, здійснюваний великими партіями”.

Розвиток ринкових відносин обумовив необхідність нових підходів до визначення суті оптової торгівлі, які будуть розглянуті пізніше.

Роздрібна торгівля визначається як сфера підприємницької діяльності по продажу товарів або послуг на підставі усного або письмового договору купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.