Розділ II характеристика об’єкту проектування

2.1 Біографія Закка Уайлда

Закк Уайлд (англ. Zakk Wylde; справжнє ім'я - Джеффрі Філліп Уайлендт, англ. Jeffrey Phillip Wielandt; рід. 14 січня 1967, Бейонн, Нью-Джерсі) - американський рок-музикант, гітарист-віртуоз, автор пісень. Став відомий завдяки роботі з Оззі Осборном. Пізніше заснував свій власний колектив Black Label Society, в якому грає і понині. Він також був гітаристом і вокалістом групи Pride & Glory, що випустила в 1994 році альбом і після розпалася. Випустив сольний альбом Book of Shadows (англ.) в 1996 році. У 2009 році журналом Classic Rock включений в Список найбільших гітаристів усіх часів.

Коли батьки віддали восьмирічного Закка в музичну школу, ніякої радості він не відчував і незабаром покинув навчання. До серйозних занять музикою він повернувся вже підлітком, за своєю власною ініціативою. Його основним інструментом стала гітара, а духовними вчителями - рок-команди з більш-менш важким гітарним саундом: AC / DC, Motorhead, Judas Priest, Led Zeppelin, Black Sabbath. Вносити і свою лепту в сучасний важкий метал Закк почав в рядах своєї першої групи Stone Henge, яку зібрав у 1984 році. Фронтмену тоді було всього 17 років. За справу він узявся дуже активно і за кілька років об'їздив весь штат у компанії з іншими молодими рокерами.

Закк виявився гітаристом незвичайних здібностей, хоча сам був про себе набагато більш скромної думки. Коли в 1987 році 20-річний хлопчина ризикнув піти на прослуховування до Оззі Озборна, максимум на що він сподівався - це отримати автограф у кумира мільйонів, якого він обожнював все своє свідоме життя.

Сталося інакше: він настільки зачарував Оззі, що був прийнятий в його бек-групу на відповідальний пост лід-гітариста. Через рік Закк дебютував на альбомі Ozzy Osbourne Band «No Rest for the Wicked» і акуратно поставляв гітарні партії для всіх його релізів аж до 1994 року. Коли 27-річному Закк захотілося самостійності, він зібрав потужне тріо Pride & Glory. На жаль, недостатньо потужне, щоб протриматися довше одного альбому.

Закк Уайлд обдумував різні варіанти подальшої кар'єри, ледь не погодився приєднатися до Guns 'N ' Roses, але свобода була дорожча, і до 1996 року він дозрів для сольного дебюту. Для успішного старту самостійної кар'єри у музиканта були всі дані: гітарний умілець, композитор, клавішник, та ще й вокаліст на додачу. За першим сольним альбомом «Book of Shadows» (1996) пішов другий сольник «Sonic Brew».

До моменту його публікації в 1999 році Закк Уайлд стояв на роздоріжжі. З одного боку, він продовжував складати пісні і не збирався кидати сольну творчість. З іншого боку, Оззі Озборн запрошував його повернутися під своє крило, хоча б на час чергового гастрольного туру, на що Закк погодився і відіграв покладену серію концертів з Озборном.

А з третього боку, гітаристу знову захотілося покерувати власним колективом і зробити з ним що-небудь цікаве. Так і з'явилася сама довгограюча група Закк Уайлда - Black Label Society, яка окупувала добре знайому йому територію хеві-метала. Стартувавши як ще один пробний проект, колектив виявився дуже живучим, хоча проблема кадрів виникала регулярно. За шість років через групу пройшли вісім чоловік. Найбільш стійким виявився барабанщик першого призову Філ Ондик (Phil Ondich). Зате на посаді бас-гітариста музиканти мінялися майже щорічно. У своїх резюме участь у Black Label Society зафіксували Роберт Трухільйо (Robert Trujillo, нині - басист Metallica), Джон ДеСервіо (John DeServio) і Стів Гібб (Steve Gibb).

Два перших роки існування команди були нелегкими - майже безперервні гастролі з періодичними візитами в студію. Паралельно з турами Black Label Society Уайлд встигав виїжджати на концерти з Ozzy Osbourne Band, підключаючи до цих виступів і своїх колег по групі. Що ще дивніше, він якось знаходив час для студійної роботи, записуючи один альбом за іншим і демонструючи рідкісну плодючість. Механізм підготовки нових релізів був у нього налагоджений до блиску: шість альбомів за шість років існування колективу. Причому зведення і продюсування всіх записів Уайлд вважав за краще здійснювати власними силами, без найманих фахівців. Рік від року це виходить у нього все краще.

Перший лонг-плей «Stronger Than Death» (2000) привернув увагу головним чином рок-критиків, які з задоволенням вислуховували цей потік суперважких гарчать рифів і відзначали стилістична схожість деяких номерів з саундом Pantera, Corrosion of Conformity і Crowbar. Подією мейнстріму цей реліз не став (як і вийшов незадовго сольник «Sonic Brew», який іноді зараховують до дискографії BLS), та й не міг: пісні Уайлда нерідко представляли собою густий частокіл рифів, а таке рубилово було по зубах тільки найбільш агресивно налаштованої аудиторії .

Шанувальники музиканта змогли намилуватися на його гітарні запили під час численних концертів 1999-2001 років, результатом яких став відмінний живий альбом «Alcohol Fueled Brewtality Live». Закк Уайлд був в ударі, і не тільки атакуючи уявного супротивника з гітарою напереваги, а й у своїх вокальних пасажах. 

Його не відшліфований, що підходить для блюзу вокал примудрявся навіть перекрикувати гуркіт ритм-секції, демонструючи не тільки силу зв'язок, але й живу емоційність. Це був, за словами одного з рецензентів, метал з серцем.

Поки готувався альбом, невгамовний Уайлд знайшов собі ще одне заняття: він знявся в одній з головних ролей у фільмі «Rock Star» разом з Дженніфер Еністон і Марком Уолбергом (Mark Wahlberg).

2002-м роком датується видання альбому «1919 Eternal». У 19-му році народився дід Закк Уайлда, ветеран Другої світової війни, яка і стала основною темою платівки. На цей раз душа Уайлда просила брудного, жирного, м'ясистого, не відполірованого звучання. Вокал Закк часом нагадував Філа Ансельмо (Phil Anselmo), соліста Pantera, а в саунді чулися відгомони музики Озборна і пізніх Metallica. Кульмінацією альбому стали треки «Life / Birth / Blood / Doom» і «Genocide Junkies», оригінальний ритм яких - цілком заслуга басиста Роберта Трухильо.

До наступного лонг-плею «Blessed Hellride», який вийшов у 2003 році, гітарист продовжив емансипацію від впливу старших колег по метал-сцені. Найважче було позбутися від відгомонів творчості Оззі Озборна та Alice in Chains. А ось що вдавалося йому тепер набагато краще - так це завоювання симпатій найбільш широкої аудиторії. Мейнстрім нарешті розкуштував це не кожному доступне блюдо. «Blessed Hellride» - перший лонг-плей Black Label Society, що засвітився в американських чартах. Почесне 50-е місце в рейтингу Billboard 200 - великий крок вперед у порівнянні з мізерними тиражами попередніх дисків. «Stillborn» - найщасливіший з усіх синглів групи (правда, їх виходило не так і багато), який піднявся на 12 позицію рок-чарту.

Для п'ятого альбому Black Label Society «Hangover Music, Vol. 6» (2004) фронтмен віддав перевагу акустичний формат. Він сам грав на піаніно і акустичній гітарі, у ряді треків віртуозно використавши електричну шестіструнку. Баладу «Yesterday, Today, Tomorrow» Уайлд присвятив який пішов з життя лідеру Alice in Chains Лейн Стейлі (Layne Stayley). Їм не раз доводилося разом гастролювати, і Закк дуже цінував гумор Лейна. А слухачі все вище оцінювали творчі досягнення команди і дозволили альбому «Hangover Music, Vol. 6 »відзначитися вже в Топ 40 США.

Black Label Society зразка 2005 року - це, крім Уайлда, бас-гітарист Джеймс ЛоМенцо (James LoMenzo), гітарист Нік Катанезе (Nick Catanese) і барабанщик Крейг Наненмахер ( Craig Nunenmacher). Саме вони записували шостий лонг-плей «Mafia» (2005), який фронтмен характеризував як ще один альбом групи, такий же, як і всі інші. Але меломани вважали інакше. «Mafia» злетів на 15-у строчку американського хіт-параду і очолив рейтинг незалежних альбомів.

 Саме втілення енергії хеві-металу, велика експозиція гітарного вереску і віртуозних пасажів у стилі Едді Ван Халена (Eddie Van Halen), «Mafia» - самий зрілий, продуманий альбом Black Label Society і, на думку рецензентів, з самим відшліфованим саундом. Перший сингл «Suicide Messiah», що зачіпає не типові для Уайлда політичні проблеми, прекрасно себе почуває в ефірі рок-радіостанцій, користуючись величезною популярністю у слухачів. Одна з двох акустичних балад на альбомі присвячена пам'яті загиблого гітариста Pantera Даррелла Ебботт (Darrell Abbott). Літній тур 2005 Уайлд проводить з перевиконанням плану. Частину запланованих концертів він відпрацьовує за двох, граючи одночасно у двох командах - Ozzy Osbourne Band і Black Label Society.

При всій своій божевільній зайнятості та професійній непосидючості Закк Уайлд, єдине у своєму роді виключення в метал-комуні, знаходить час для своєї сім'ї, яка займає величезне місце в його житті, не менш важливе, ніж музика. Він вже 18 років одружений на Барбаранн (Barbaranne), яку жартома називає «моя Шарон» (так звуть жінку Оззі Озборна) і яка не тільки народила йому трьох дітей, але й стала незамінним помічником і відмінним менеджером свого знаменитого чоловіка.

У 2006 році виходить черговий студійний альбом BLS під назвою "Shot To Hell". На думку багатьох шанувальників Закка, альбом вийшов перепродюсірованним - дійсно, звучання гітар стало достатньо "прилизаним", плюс альбом містив кілька вельми солодкавих пауер-балад. У той же час з чисто музичної точки зору "Shot To Hell" виглядає досить непогано.

На початку 2010 року було оголошено про те, що Крейг Наненмахер залишає групу - його місце за ударною установкою зайняв Уїлл Хант (Will Hunt), який підписав контракт на запис альбому і подальший тур. Влітку Black Label Socety випустили новий альбом "Order Of The Black", який ознаменував собою повернення Закк до старого звучання більш ранніх альбомів.