10. Роль соціального оточення для психічного розвитку немовляти, провідний тип діяльності та психічні новоутворення цього періоду.

Соціальна ситуація спільного життя дитини з до­рослим зумовлює виникнення нового типу діяльності — їхнього безпосереднього емоційного спілкування (вста­новлення і розвитку соціальних контактів). Специфічна особливість цього типу діяльності полягає в тому, що її об'єктом є інша людина. Спілкування в період немовляти повинне бути емоційно позитивним. Завдяки цьому в дитини створюється емоцій­но позитивний тонус, що є ознакою її фізичного і психічно­го здоров'я. Для дитини діалог — це можливість бачити світ очима інших людей, співпереживання, співчуття, спрямованість на іншу людину, спонукання її до взаємодії. Саме через матір немовля вступає у склад­ний світ людських стосунків. Дефект спілкування, відрив дитини від матері у період немовляти породжує так званий ефект шпитальності — уповільнений емоційний розвиток дитини. За таких обс­тавин відбуваються значні порушення в психічному роз­витку дитини, травмується особистість, що непоправно позначається на її подальшому житті.

Вікові новоутворення:

1. Комплекс пожвавлення - перша форма людської поведінки, яка е ознакою оптимального фізичного та психічного розвитку; свідчення формування сприятливої соціальної ситуації розвитку.

2. Основні форми ставлення до навколишньої дійсності, крик - започаткування соціальної активності; плач - вияв незадоволення, страждання; усмішка - позитивні емоції як свідчення потенціальної динамічності розвитку, передумова активності, яка, у свою чергу, розвиває самостійність.

3. Зосередженість (зорова, слухова, нюхова, смакова).

4. Засвоєння перших елементів суспільного досвіду.

5. Фізіологічним критерієм завершення періоду новонародженого є поява зорового і слухового зосереджень, можливість формування умовних рефлексів на зорові і слухові подразники (М.В. Савчин).

Соціальна ситуація розвитку періоду немовляти (системи):

1) дитина-дорослий;.

2) дитина-предмет-дорослий.

Провідна діяльність: безпосереднє емоційне спілкування, витоки якого знаходяться в "комплексі пожвавлення", та задоволення органічних потреб.

40. Механізми трансляції дисфункціональних батьківських посилань дитині та психотипи людей із комплексом самоприниження та комплексом мученика, що формуються на місці надлому «спустошеного Его» внаслідок таких трансляцій. Характеристика дітей, що виросли в сім’ях із залежними стосунками.

Комплекс самоприниження

Родительские посылы: «Ты должен соответствовать нашим ожиданиям» «Ты должен быть лучше других» «Если ты не соответствуешь нашим ожиданиям, ты расстраиваешь нас» «Не высовывайся» «Ты не достоин уважительного отношения» Выводы ребенка: «Раз я не могу выполнять то, что они от меня требуют, значит, я неполноценный» «Любят только умных, умелых, хороших, успешных людей» «Мне очень нужна любовь, и я постараюсь, по крайней мере, поменьше раздражать родителей. Для этого я буду милым и предупредительным. И я постараюсь предупреждать их заранее о возможности моих неудач, чтобы они меньше раздражались» «Нужно тщательно следить, чтобы мои успехи не были слишком заметными. Все равно, это —дело случая. Но потом я обязательно еще больше разочарую и расстрою» Результаты: Эгоцентризм («зацикленность» на себе) Неуверенность в себе Высокий уровень требований к себе Стремление привлечь симпатию окружающих посредством жалости к себе Постоянное чувство вины и стыда Страх неудачи Страх успеха Обидчивость Тайная мстительность Избегание конфликтных ситуаций, даже в ущерб себе Невозможность выразить свое мнение, постоять за себя Хроническая неудовлетворенность жизнью Стремление передать ответственность за важные решения и свою судьбу другим людям Склонность выбирать критикующих и унижающих его партнеров (выполняется модель родительской семьи) Склонность к депрессии.

Человек с "комплексом самоуничижения" всегда старается держаться в тени —так ему спокойнее. Он уже давно убежден: что бы он ни делал, это обязательно получится плохо, он просто не способен оправдать ожидания других людей, ему не дано достигать успеха, лучший способ не вызывать раздражения окружающих —это поменьше путаться у них под ногамим. Самоуничижающийся человек чрезвычайно зависим от мнения окружающих людей. Слишком убедителен он бывает, доказывая свою ничтожность.