1. Місцезнаходження та природно-кліматичні умови

Каланчацька селищна рада Каланчацького району виступає об’єктом даної лабораторної роботи. Враховуючи те що призначення схеми землеустрою адміністративно-територіального утворення полягає у виявленні найефективніших, екологічно безпечних і соціально орієнтованих напрямків використання земельних ресурсів, створенні умов для науково обґрунтованого територіального, міжгалузевого, міжгосподарського і за формами власності розподілу земель, економічно цілеспрямованого розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, а також у інформаційно-довідковому забезпеченні становлення ринкових відносин на території адміністративно-територіального утворення, необхідно проаналізувати загальні відомості про стан та використання земель, а також природні умови даної селищної ради.

1. Місце розташування

Територія Херсонщини розташована в Приморській низовині, у степовій зоні, по обох берегах нижньої течії Дніпра. Омивається Чорним і Азовським морями, а також Сивашем. Площа області - 28,5 тис.км , що складає 4,7% території країни.

Херсонська область утворена у 1944 році. У її складі - 18 адміністративних районів, з міста (Херсон, Каховка, Нова Каховка) обласного і 6 міст (Берислав, Генічеськ, Гола Пристань, Скадовськ, Таврійськ, Цюрупинськ, Каланчак) районного підпорядкування, ЗО селищ міського типу, 708 сіл, 18 районних. 9 міських, 29 селищних і 233 сільських Ради народних депутатів.

Рельєф ради рівнинний. Загальний ухил поверхні із заходу на схід в бік Північно - Кримського каналу.

Абсолютні відмітки поверхні землі коливаються в межах 11,9 - 17,6 м. За умовами поверхневого стоку територія ділянки в основному малоухила (слабостічна), з ухилом поверхні 0,0002 - 0,002 і похила (середньостічна), з ухилом поверхні 0,002 - 0,006; рідше поката з ухилом поверхні 0,006 - 0,01 і 0,01- 0,03, і дуже сильно стічна, з ухилом поверхні > 0,03.

Каланчатська сільська рада розташована у Каланчацькому районі Херсонської області..

1.2. Кліматичні умови

Клімат Каланчацького району помірно континентальний з посушливим літом і м’якою малосніжною зимою.

Надходження сумарної радіації за рік складає 115 - 116 ккал/см , з яких 94-95 ккал надходить протягом вегетаційного періоду. Фотосинтетична активна 2 е радіація (ФАР) за вегетаційний період складає 45 - 50 ккал/см .

Середньорічна температура повітря (+9,0 - +10,5°С). Середньорічна температура повітря в липні (+23,8°С), січня - від (-2,2 до -4,3°С). Абсолютний максимум температур( +40°С), абсолютний мінімум(-ЗЗ °С).

Тривалість вегетаційного періоду 190 - 220 днів, а безморозного, від останнього заморозку навесні до першого восени, від 165 до 220 днів. Період із середньодобовими температурами вище (+10°С) по числу днів близький до без морозного, як правило накопичується сума активних температур( 3200-3500°С).

Таблиця 1.1 Температура повітря

Місяці	І	II	Ш	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	За рік
ґ,°С	-2,6	-2,2	2,2	8,3	15,5	19,9	22,9	22,1	17,2	11,3	4,9	0,0 1	10,0

Річна сума опадів коливається в межах (350 - 470 мм) зі зміною по роках від (240 - 260 до 600 - 650 мм). Найбільш дощовий місяць липень (35 - 60 мм), найбільш сухий - березень (20 - 29). Протягом року, як правило, відзначається 100 - 120 днів з опадами 0,1 мм і більше; однак опади, що перевищують 5 мм, випадають протягом всього 21-23 днів. Основна кількість опадів (60 - 70%) приходиться на теплий період року переважно у виді злив, які, як правило, супроводжуються грозою, шквалистим вітром, а іноді і градом. Добовий максимум опадів нерідко сягає (50 - 60 мм), а в деяких випадках –( 100 - 120 мм) і більше. Характерні тривалі посушливі періоди тривалістю 50 - 60 днів. Сніговий покрив невисокий і нестійкий.

Таблиця 1.2 Глибина промерзання ґрунту

Глибина, см	X	XI	XII	І	II	Ш	ІУ
Середня	-	12	20	28	36	29	б
Максимальна	7	28	43	68	87	87	40
Мінімальна	0	1	14	16	15	15	0

Суховії спостерігаються щорічно. На основній частині територій Каланчацького району відносна вологість повітря найчастіше в денні години знижується до 30%. При сильних суховіях вологість повітря знижуєшся до 10 — 15%. Ймовірність інтенсивних суховіїв у травні -серпні складає 80 - 100%.

Таблиця 1.3 Середньомісячні швидкості вітру

Місяці	І	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	За рік
Швидкість м/с	4,8	5,0	5,0	4,4	4Д	3,6	3,4	3,4	3,0	3,7	4,4	4,7	4,1

Гідротермічний коефіцієнт (ГТК) - відношення величини опадів до випару за вегетаційний період дорівнює 0,6 - 0,7.

Висока температура і низька вологість повітря обумовлюють інтенсивний випар -з поверхні ґрунту і транспірацію. Випаровуваність – максимально можливий випар при безперервному доступі води до поверхні. За теплий період року (квітень - жовтень) вона складає 900 - 1000 мм, що в 3 - 3,5 рази перевищує річну суму опадів. Добові величини випаровуваності нерідко сягають 8-10 мм або 80 - 100 мЗ/га, а максимум випаровуваності за добу -14-16 мм. Сумарний випар зі зрошуваного поля в перші дні після поляну наближається до випаровуваності, а в період максимального споживання рослинами води стає рівним їй.

За рік спостерігається до 15-20 днів із сильним вітром, швидкість якого досягає 24м/с. Максимальна швидкість вітру може досягати 35 - 40 м/с. Сильні вітри завдають шкоди сільськогосподарському виробництву і викликають вітрову ерозію ґрунту. Вони виникають найчастіше під час посушливої погоди, коли грунт не закритий рослинністю (квітень - березень).

Максимальні запаси продуктивної вологи в кореневміщуючому шарі ґрунту спостерігаються навесні і звичайно в метровому шарі складають (100 - 110 мм). В посушливі роки запаси складають всього (50 - 70 мм), глибина змочування (40 – 60 см), а вологість ґрунту в метровому шарі сягає найменшої вологоємності (НВ).