
- •136. Магнітне поле.
- •137. Закон Біо-Савара-Лапласа
- •138. Напруженість та магнітна індукція. Сила Лоренца.
- •139. Магнітні поля колового та нескінченного струму.
- •140 Сила Ампера.
- •143. Потік магнітного поля. Закон електромагнітної індукції Фарадея.
- •144. Принцип дії електричного генератора змінного струму.
- •145. Класифікація матеріалів за магнітними властивостями.
- •146. Феромагнетики, парамагнетики та діамагнетики.
- •147. Принципи мас спектрометрії.
- •149. . Електричні прилади і їх використання.
- •150. Розширення меж використання електроприлпадів
- •151. Променева трубка. Принцип роботи осцилографа.
- •152. Умови виникнення періодичного руху.
- •153. Електричні коливання. Електричний коливальний контур.
- •154. . Згасаючі електричні коливання.
- •155. Активний та реактивний опори
- •156. . Коливальний контур.
- •158. Електромагнітні хвилі та їх взаємодія з речовиною.
- •159. Фігури Ліссажу.
- •160. . Вимушені колива ння. Явище резонансу
- •161. Відкритий коливальний контур.
- •162. Рівняння електромагнітної поля.
- •163. Принцип радіозв’язку. Модульований радіосигнал.
- •165. . Енергія світлової хвилі. Вектор Пойтінга.
- •168. .Фотометрія. Сила світла, освітленість, світимість - визначення та одиниці виміру.
- •169. . Геометрична оптика.
- •170. Тонка лінза. Оптична сила, фокусна відстань, фокальна площина тонкої лінзи.
- •171. Формула тонкої лінзи той, що збирає і той, що розсіюс.
- •172. Побудова оптичних зображень за допомогою тонкої лінзи
- •173. . Інтерференція світла і її умови
- •174. . Інтерференція світла від двох когерентних джерел.
- •176. Дисперсія світла. Дослідження Ньютона.
- •177. Дифракція світла. Дифракційна ґратка.
- •178. Елементи квантової фізики. Принцип невизначеності
- •180. Серії випромінювання, квантування енергії.
- •181. Потенціальна яма. Тунельний ефект.
- •182. Потенціальний бар’єр.
- •183. . Ефект Комптона.
- •184. Явище фотоефекту. Формула Ейнштейна для фотоефекту.
- •185. Закони Столєтова для фотоефекту.
- •186. Тиск світла
- •187. Хвилі де Бройля
- •188. . Співвідношення невизначеностей Гейзенберга
- •189. Рівняння Шредингера
- •190. Будова атома. Досліди Резерфорда.
- •191. Постулати Бора.
- •192. Серії випромінювання, квантування енергії.
- •193. Атомне ядро.
- •194. .Радіоактивність.
- •195. . Закон радіоактивного розпаду.
- •196. Радіоактивне випромінювання та взаємодія його з речовиною.
- •197. Взаємозв'язок маси та енергії матерії.
- •198. Ядерний розпад.
- •199. Ланцюгова реакція.
- •200. Термоядерний синтез.
- •201. Термоядерний синтез.
- •202. Загальні відомості про елементарні частинки.
- •205. Динамічні методи дослідження сировини і матеріалів
190. Будова атома. Досліди Резерфорда.
А́том — найменша частинка хімічного елемента, яка зберігає всі його хімічні властивості. Атом складається з щільного ядра з позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів, яке оточене набагато більшою хмарою негативно заряджених електронів. Коли число протонів відповідає числу електронів, атом електрично нейтральний; в іншому випадку це є іон, з певним зарядом. Атоми класифікують відповідно до числа протонів та нейтронів: число протонів визначає хімічний елемент, а число нейтронів визначає нуклід елементу.
За цією моделлю:
Атоми складаються із елементарних частинок (протонів, електронів, та нейтронів). Маса атома в основному зосереджена в ядрі, тому більша частина об'єму відносно порожня. Ядро оточене електронами. Атоми одного елемента з різною кількістю нейтронів називаються ізотопами.
У центрі атома знаходиться крихітне, позитивно заряджене ядро, що складається з протонів та нейтронів.
Ядро оточене електронною хмарою, яка займає більшу частину його об'єму.
Кожна орбіталь може містити до двох електронів, що характеризуються трьома квантовими числами: основним, орбітальним і магнітним.За пропозицією і під керівництвом Резерфорда його учні провели дослідження розсіяння α-частинок за допомогою листів тонкої металевої фольги. В їх дослідах паралельний пучок α-частинок спрямовувався у вакуумі на тонку металеву фольгу і розсіювався нею. Було виявлено, що переважна більшість α-частинок розсіювались на кути 1-30. Проте спостерігались окремі α-частинки , які зазнавали відхилень на значні кути, близько 1500. На основі цього Резерфорд зробив висновок, що кожне таке велике відхилення є наслідком одиничного акту взаємодії якогось практично точкового силового центра з α-частинкою, яка досить близько пролітає біля цього центру. Таким силовим центром він вважав позитивно заряджене ядро атома На основі експериментальних даних Резерфорд і Чедвік встановили, що позитивний заряд атома дорівнює добутку порядкового номера елемента Z в таблиці Менделеєва на електричний заряд електрона е.Після відкриття ядра була запропонована модель будови атома, за якою атом складається з позитивно зарядженого ядра. Навколо ядра нейтрального атома по замкнутих орбітах рухається Z електронів. Така модель будови атома називається ядерною(планетарною).
191. Постулати Бора.
Постулати Бора — сформульовані данським фізиком Нільсом Бором основні положення будови атома, що враховують квантований характер енергії, випромінюваної електронами.
1. Атомна система може перебувати тільки в особливих стаціонарних, або квантових станах, кожному з яких відповідає певна енергія En. У стаціонарному стані атом енергію не випромінює.
2. Перехід атома з одного стаціонарного стану в інший супроводжується випромінюванням чи поглинанням фотонів, енергію яких hν визначають за формулою:
hνkn = Ek − En,
де k і n - цілі числа (номери стаціонарних станів), якщо Ek > En фотон з частотою νkn випромінюється, якщо Ek < En - поглинається.
3. Радіуси rn стаціонарних станів задовольняють умову:
Поглинаючи світло, атом переходить із стаціонарного стану з меншою енергією в стаціонарний стан з більшою енергією. Усі стаціонарні стани, крім одного, є умовно стаціонарними. Нескінченно довго кожен атом може знаходитись лише в стаціонарному стані з мінімальним запасом енергії. Цей стан атома називається основним, всі інші - збудженими.
Виходячи з постулатів Бора, можна пояснити процес поглинання і випромінювання енергії атомами. Якщо атом поглинає енергію, то при цьому він переходить у збуджений стан. Його електрон може підніматися на вищу орбіту. Якщо існують вакансії для електрона ближче до ядра, то з часом електрон займає їх, переходячи на більш низький енергетичний рівень. Енергія, яка при цьому вивільняється, випромінюється атомом у вигляді кванта світла.