1. Предмет, метод та основні функції цивільного права

Цивільне право — це сукупність правових норм, які регулюють майново-вартісні та особисті немайнові відносини, які ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленню, майновій самостійності їх учасників, з метою задоволення останніми власних матеріальних і духовних потреб та інтересів.

Цивільне право належить до фундаментальних галузей права. Суспільні відносини, які регулює цивільне право, — це майнові та особисті немайнові відносини. Характерною ознакою цих відносин є те, що всі вони засновані на юридичній рівності, вільному волевияв¬ленні, майновій самостійності їх учасників (ст. 1 ЦК України).

Особливе значення у цивільному праві мають майнові відноси¬ни, які складають основну сферу регулювання цивільного права. Характерною їх ознакою є те, що вони основуються на рівності їх учасників, є самостійними вольовими відносинами і їх учасники відокремлені один від одного майново. Вони незалежні і виступа¬ють один до одного як сторонні особи.

За характером майнових відносин, що належать до сфери цивіль¬ного права, вони можуть бути кваліфіковані як фактичні економіч¬ні відносини, що підлягають правовому регулюванню і мають вар¬тісний характер.

Майнові відносини своїм предметом мають майно. Їх організація має відмінності, пов'язані з тим зв'язком, який існує між майном і особою. Так, відносини власності ґрунтуються на ставленні особи до речі. Річ — це головне, що характеризує відносини власності і ви¬значає відповідь на питання: моя це річ чи чужа.

У даний час, враховуючи прийнятий Верховною Радою України ЦК, де мають місце глава 15 «Нематеріальні блага» і глава 20 «Особисті немайнові права фізичної особи», більш прийнятною слід вважати думку, що цивільне право не лише охороняє особисті не¬майнові відносини, а й регулює їх. Основою для цього слід вважати єдиний метод правового регулювання, який передбачає юридичну рівність сторін.

До предмета цивільного права належать не лише майнові, а й особисті немайнові відносини. З цього приводу в юридичній літера¬турі існує традиційна дискусія. Є думка, що такі відносини не регу¬люються цивільним правом, оскільки не мають оціночно-вартісного характеру (завдяки нематеріальній природі їх об'єктів).

Поняття методу цивільно-правового регулювання охоплює су¬купність правових засобів і прийомів впливу на майнові та особис¬ті немайнові відносини, які дістали відображення в цивільно-пра¬вових нормах.

Визначальною ознакою методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин є юридична рівність сторін. Ні один із учасни¬ків цивільно-правових відносин не може примусити іншого учасни¬ка до певної поведінки за формою і суттю. З цією ознакою пов'язана й інша ознака, а саме: диспозитивність сторін у цивільно-правових відносинах. Поняття диспозитивності означає, що учасники можуть діяти на свій розсуд, вирішуючи питання щодо прав та обо¬в'язків у даному правовідношенні. Взаємовідносини сторін визнача¬ються лише їх узгодженою волею.

Можливість діяти на свій розсуд визначає ще одну рису методу цивільно-правового регулювання. Це — ініціативність сторін при встановленні їх взаємовідносин і зв'язків між ними.

Сторони цивільних правовідносин самостійні і незалежні у ви¬рішенні питань своєї поведінки у власних взаємовідносинах, тому передбачається, що спори і спірні питання між ними вирішуються судом. Це може бути суд загальної юрисдикції, господарський або третейський суд.

Для учасників цивільних правовідносин, які не виконують своїх обов'язків, порушують права інших учасників цивільних правовід¬носин, настає цивільно-правова відповідальність, що полягає у за¬стосуванні до порушників засобів захисту і мір цивільної відпо¬відальності, які мають переважно майновий характер.

Такі риси методу цивільно-правового регулювання в сукупності забезпечують вплив цивільного права на майнові та особисті не¬майнові суспільні відносини, які становлять предмет цивільного права.

Функції цивільного права - це головні напрями його впливу на цивільні відносини з метою впорядкування останніх.

Звичайно, галузі права мають регулятивне або правоохоронне спря-мування. Цивільному праву властиві ті й інші функції. Головною для нього є функція позитивного регулювання суспільних відносин. Право¬охоронна функція цивільного права має свою специфіку, яка полягає в тому, що завдяки виконанню цивільним правом цієї функції забезпечу¬ється відновлення майнових і особистих немайнових відносин.

До функції цивільного права належать регулювання й охорона майнових і значної кількості особистих немайнових прав з допомо¬гою виражених у цивільних законах норм цивільного права.