68. Державний бюджет. Структура надходжень та видатків.

Д. бюджет – це план доходів і видатків Д.

Елементи доходів бюджету

1)прямі і не прямі податки

2)доходи від продажу Д. майна

3)доходи від функціонування Д. підприємств

4) доходи від ЗЕД і т.д.

Елементи видатків

1.видатки на управління

2. видатки на освіту, культуру, охорону здоровя, міліція, с/г, обслуговування Д. боргу.

Якщо доходи = видаткам то бюджет збалансований

Якщо видатки більше доходів то бюджет дефіцитний, якщо доходи більше видатків то бюджет профіцит ний.

Шляхи фінансування дефіциту Д. бюджету:

1. Емісія НБУ

2. Збільшення податкових надходжень

3. За рахунок д. боргу Д. борг – це сума заборгованості Д.кредитів. Виділяють такі види Д. боргу поточний, капітальний , зовнішній, внутрішній.

70. Кредитно-грошове регулювання та кредитно-грошова політика держави. 70. Кредитно-грошове регулювання та кредитно-грошова політика держави.

Основним змістом грошово-кредитної політики Д. є регулювання грошової маси , вплив на сукупний попит , загальний рівень цін і курс валют.

Методи г-к регулювання

1. Маніпулювання обліковими ставками

2. Регулювання обсягів рефінансування

3. Зміна обсягів обов’язкових банківських резервів

Завдання г-к політики в Україні

1. Забезпечення фінансової стабільності

2. Встановлення лімітів надання позик

3. Ліцензування професійної діяльності фінансових посередників

4. Нагляд за їх діяльністю

5. Застосування санкцій

Д. може проводити два види г-к політики

1. політика дешевих грошей полягає у збільшені процентів грошей зменшення ставок по кредитом з метою зменшення темпів інфляція

2. політика дорогих грошей полягає у зменшенні пропозиції грошей у збільшені ставок по кредитах

Деколи Д.може застосовувати монетариський підхід у г-к політиці він полягає у тому що зростання пропозиції грошей має відбуватися пропорційно зміні обсягів ВВП.

71. Макроекономічне регулювання в Україні.

Макроекономічне регулювання інструмент економічної політики, який вивчає, що має бути в економіці і як цього можна досягти.

Види макроекономічного регулювання:

- Пряме здійснення адміністративними методами

- Непряме здійснення економічними методами

Методи державного регулювання економіки:

- Адміністративні( державне замовлення, державні контракти, накази, штрафи, санкції)

- Економічні ( податкова, цінова, кредитна політика, валютне регулювання )

- Донорські (державні дотації, податкові пільги, пільгові кредити )

- Протекціоністські ( захист від зовнішньої конкуренції, квоти, ліцензії).

72. Міжнародний поділ праці та фактори, що його визначають. Світове господарство.

Світове господарсто – сукупність національних економік які беруть участь у міжнародному праці і пов’язаних між собою міжнародними економічними відносинами.

Сучасне світове господарство все більше набирає ознак цілісності. Це повязно з такими факторами

1. Необхідність обєднання при розв’язанні глобальних проблем обєднання зусиль країн спільного своєння світового океану та космосу

2. Людства виживати в умовах нарощування ядерного потенціалу і можливості загрози війни

3. Інтеграція господарського життя та МПП

Світове господарство пройшло такі етапи своєї еволюції

1. Кін. 19 поч. 20 ст.

- індустріально розвинені країни

- слабо розвинені

- колоніальні та залежні країни

2. Поч..20- 1980рр. 20 ст.

Відбівається розподіл світу на дві системи

• Капіталістичні

• Соціалістичні а із 40-х рр. капіталістичні соціалістичні і третій світ

3. Поч. 90-х рр..20ст.

Склалося нове бачення світу

А.промислово розвинуті країни(29)

Б. країни що розвиваються

В.нові індустріальні країни

Г. країни нафтоекспортери

Е.країни СНД центральної та східної європи

МПП – полягає в спеціалізації окремих країн на виробництво певної продукції, що веде до взаємного обміну результатів виробництва .

1. Кожна країна обирає спеціалізацію яка її дозволяє раціонально використовувати ресурси

2. Дозволяє зосереджувати увагу на виробництві тих товарів і послуг виробництво яких їй обходиться дешевше

3. Участь в МПП сприяє прискоренню розвитку науки і техніки, стимулює впровадження новітніх технологій підвищення якості продукції.

За родом діяльності суспільний поділ праці поділяється на:

Національний поділ праці – це поділ економіки на окремі сфери виробництва.

Частковий поділ праці – це поділ сфер виробництва на галузі, підгалузі та підприємства.

Одиничний поділ праці – це поділ за просторовою диференціацією.

Міжнародний поділ праці – це вища форма суспільного, територіального поділу праці, яка характеризується міжнародною спеціалізацією та міжнародним кооперуванням виробництва