Соціально-економічний розвиток, культура київської русі та галицько-волинської держави

1. Соціально-економічний розвиток Київської Русі.

Основою господарства Київської Русі було землеробство. Розвивалось також скотарство. Важливу роль відігравали промисли, насамперед мисливство і бортництво. Одночасно з появою міст відбувається розвиток ремесла і торгівлі. Найбільше значення відігравала чорна металургія. Високої майстерності досягнули давньоруські ювеліри.

Основними видами ремесел були гончарство, обробка шкіри, дерева й кістки. У Київській Русі найпоширенішим був дерев’яний і глиняний посуд, тому серед ремісників чи не найбільше було гончарів.

Через територію КиївськоїРусі проходили міжнародні торгівельні шляхи: «З варяг у греки», «шовковий», «соляний»,«залізний».

Давньоруські купці вивозили за кордон зерно, зброю та інші металеві вироби, ювелірні прикраси, хутра, мед, віск. Імпорт складали: тканини, вино, предмети розкоші.

Суспільство Київської Русі поділялось на верстви. Суспільну верхівку становили князі розгалуженої династії Рюриковичів на чолі з великим князем Київським. Далі йшли бояри – нащадки племінних вождів і князівських дружинників. За боярами, як і за князями, визнавалось право володіти землею.

Поряд з великими і дрібними боярами, значний вплив у Київській Русі мало вище духовенство: київський митрополит, єпископи (управителі церковних округів), настоятелі великих монастирів.

Міське населення складалося з купців, ремісників, челяді (обслуги при князівських і боярських домах).

Основну масу населення Київської Русі складали селяни. Залежні від князів чи бояр селяни іменувались смердами. Вони проживали на землях, якими володіли князі і бояри.

Окрім смердів, існували інші категорії залежного та напіввільного населення. До них належали закупи, які працювали за грошову позику (купу); рядовичі , які працювали за договором (рядом); холопи, що не мали свого господарства і перебували у повній залежності від господаря; челядь – жителі господарського двору: слуги, стайничі, кухарі, тощо.

2. Розвиток культури.

З утворенням держави та її органів – управлінських, судових, податкових та інших виникає потреба у появі писемності. За князювання Володимира Великого у Києві була перша заснована школа. Поступово школи з`явились в усіх великих містах. Онука Ярослава княжна Янка заснувала у Києві при Андріївському монастирі школу для дівчат. Для продовження і поглиблення освіти служили бібліотеки, що створювались при монастирях і церквах. Найперша бібліотека була заснована у 1037 році Ярославом Мудрим у Софії Київській. 

Заснована ним бібліотека була одна з найбільших у європі й нараховувала понад 500 томів. Найпоширенішими були книги на церковну тематику, які переписували у скрипторіях. Кожна книжка була витвором мистецтва. Писали на пергаменті, а потім розмальовували малюнками та оздоблювали дорогоцінними металами та коштовним камінням. Тому за одну книгу можна було купити декілька сіл або й місто.

Переписування книг у скрипторію

Кам’яне будівництво особливо розвивалось після запровадження християнства. Протягом 989–996 рр. Володимир наказав збудувати кам’яну церкву Богородиці і дарував на її утримання десятину своїх прибутків, звідки й назва її – Десятинна.

За часів Ярослава Мудрого розширюються межі укріпленої частини Києва і її найбільш величною спорудою стає Софійський собор. Крім богослужінь, у соборі (на зразок собору Софії в Константинополі) відбувалися урочисті державні церемонії, укладалися договори.

Софійський собор у м.Києві (сучасний вигляд)

У 30-х рр. XI ст. споруджується також головний в’їзд до Києва – Золоті Ворота з надбрамною церквою, а в 1073–1089 рр. – Успенський собор Києво-Печерського монастиря. Цей собор став зразком церковної архітектури.

Крім столиці, величні кам’яні споруди, які збереглисядо наших днів, споруджувались і в інших містах. У Чернігові й Володимирі-Волинському були зведені Успенські собори, у Галичі – церква св. Пантелеймона.

Окрасою монументальних споруд був фресковий живопис (розпис фарбами по вологій штукатурці) та мозаїки (зображення, складені з кольорових камінців або непрозорого скла).