Київська держава за перших князів

Найбільшими містами східних слов’ян були Київ (столиця полянського племінного союзу) та Новгород (політичний центр ільменських словен). Згідно з літописною легендою Київ заснували брати Кий, Щек і Хорив, та їх сестра Либідь.

Літописи подають доволі уривчасті відомості про князів, які в ІХ ст очолювали східнослов’янські племінні союзи. Нам відомі імена полянських князів, які правили в Києві всередині ІХ ст. – Аскольд та Дір. За літописною версією вони були варягами за походженням. Частина сучасних вчених вважає Аскольда і Діра представниками місцевої династії, заснованої легендарним Києм.  З візантійських джерел відомо, що Аскольд здійснив похід на Константинополь і зробив першу, невдалу спробу запровадження християнства на Русі (860 р.).

В Новгороді з 870 р. утвердилась при владі варязька династія. У 882 р. новгородський князь Олег підступно вбив Аскольда і Діра, захопив Київ і зробив його своєю столицею. Ця подія поклала початок об’єднанню східнослов’янських племен під владою київського князя.

Підчас свого правління у Києві Олег (882 – 912 рр.) значно розширив межі своєї держави підкорюючи сусідні племена. Владу Олега визнали древляни, уличі, радимичі, кривичі, сіверяни та неслов’янські племена – чудь і меря.

Інший напрямок зовнішньої політики Олега – військові походи з метою отримання здобичі. Найбільш відомими є успішні походи на Константинополь (найбільше містотогочасної Європи) у 907 р. та 911 р., які закінчились підписанням вигідних торгівельних договорів.

Наступник Олега – князь Ігор (912 – 945 рр.) в зовнішній політиці здійснив військові походи на Закавказзя (943 р.) та Візантію (941 та 944 рр.).

Основним заходом внутрішньої політики Олега і Ігоря був збір данини з підкорених земель. Цей процес отримав назву полюддя. Князь з військом (дружиною) всю зиму об’їжджав підлеглі землі збираючи данини. Під час одного з таких об’їздів у 945 р. Ігор загинув. Його вбили древляни, які повстали, обурені величезними розмірами данини.  Після смерті Ігоря державу очолила його вдова Ольга (945 – 964 рр.). Вона помстилась древлянам за смерть чоловіка, спаливши їх столицю Іскоростень.

Ольга зосередила увагу на вдосконаленні внутрішньої політики.

Щоб уникнути нових повстань, вона встановила чіткі розміри данини – уроки. Відбулися зміни в механізмі стягнення данини з населення. Ольга організувала спеціальні укріплені місця – погости, в яких перебували її представники. Данина завозилась на погости, а звідти відправлялась до Києва.

В зовнішній політиці Ольга орієнтувалась на мирні, дипломатичні методи досягнення цілей. Вона здійснила поїздку в Константинополь на чолі великої мирної делегації.  Під час цього візиту Ольга та її оточення прийняли християнство. Але християнство на цей час ще не стало державною релігією. Київська Русь залишалась язичницькою.

Син Ольги Святослав (964 – 972 рр.) відомий своїми військовими походами. У 968 р. йому вдалося знищити Хазарський каганат. Він вів війни з Візантією на Балканах. Перед своїм останнім походом Святослав провів адміністративну реформу. Своїм намісником у Києві він залишив старшого сина Ярополка. У землях, які намагались від’єднатися від Києва Святослав поставив правити своїх молодших синів: Олега – в Овручі, в Древлянській землі; Володимира – в Новгороді.

Повертаючись з Болгарії Святослав потрапив у засідку і загинув в бою з печенігами – кочівниками, які заселили причорноморські степи в Х ст.

Після смерті Святослава між його синами почалась міжусобна боротьба, в якій переміг Володимир.